Півзахисник київського «Динамо» і збірної України Андрій Ярмоленко дав велике інтерв’ю про своє перебування в столичному клубі.
– Ви в «Динамо» граєте протягом 8 років. Можете підвести деякі підсумки Вашої кар’єри в команді чемпіонів?
– Моя кар’єра рухається тільки вперед. Всім задоволений. Безумовно, щось могло бути і краще. В принципі, з кожним роком в «Динамо» я вдосконалюю свою гру. Не збираюся зупинятися на досягнутому, буду намагатися працювати, працювати і ще раз працювати, тому що ще є нескорені вершини, про які мрію.
– Не секрет, що Ви бажаєте поїхати в європейський ТОП-чемпіонат. Скажіть будь ласка, а от куди черпаєте мотивацію грати на високому рівні в таке не сильному зараз чемпіонаті України?
– Я вважаю, що ніколи не потрібно дивитися на суперника, неважливо хто проти тебе грає: сьогодні ти граєш проти «Манчестер Сіті», а завтра ти вже виступаєш в чемпіонаті своєї країни. Але незважаючи ні на що, потрібно виходити і показувати свій максимум. Тільки коли ти граєш на максимумі, у тебе з’являється можливість рухатися вперед і рости як футболіст.
– Оцініть свою гру в цій єврокубковій кампанії.
– В цілому, якщо оцінити гру всієї команди, то вважаю, що ми гідно виступили з урахуванням того, що «Динамо» останній раз виходило в плей-офф Ліги Чемпіонів 17 років тому. А що ж стосується особисто своєї гри, то мені здається, що я проводив як хороші, так і невдалі гри в ЛЧ. Необхідно розуміти рівень суперників, яким ми протистояли. А взагалі, я рідко, коли буваю задоволеним собою. І виступ в цій Лізі Чемпіонів не стали винятком при оцінці моєї гри. Вважаю, що міг би зіграти і краще.
– Захист якого клубу в Лізі чемпіонів доставила найбільше труднощів?
– Напевно, це був захист «Челсі». У Києві «аристократи» грали в досить закритий футбол, а в захисті у них висококваліфіковані гравці. Всі знають, як Моуріньо налаштовує своїх гравців, і як його команди вміють оборонятися.
– А якщо брати захисну лінію збірних, які Вам протистояли під час відбіркового циклу на Євро-2016, то яка з них найбільше завадила нав’язати Ярмоленко свою гру?
– Звичайно ж це збірна Іспанія. Іспанія – це триразовий чемпіон Європи, цим все сказано. Під керівництвом Вісенте Дель Боске знаходяться гравці дуже високого рівня. Було дуже важко протистояти їм. Іспанці дуже добре тримають м’яч, і більшу частину часу мені доводилося бігати без м’яча і тільки-то і робити, що оборонятися.
– З’явилися чутки, що Артем Федецький може перейти в «Динамо». На Вашу думку, чи потрібен такий гравець київського клубу?
– Я чутками не вірю. Вважаю, що це неправда. Хоча Федецький хороший хлопець і хороший футболіст. У мене з ним гарні відносини, але, все ж, вважаю це вигадкою журналістів, так як в «Динамо» на цій позиції можуть грати 3-4 людини.
– У разі чемпіонства, чи готові Ви зробити якийсь екстравагантний вчинок? Наприклад, пофарбувати волосся, підстригтися налисо?
– (Сміється) Чесно кажучи, якби мова йшла про Лігу Чемпіонів або про Чемпіонат Європи, то, звичайно, зробив би все що завгодно, хто б що не говорив. Кому б що спало на думку: пофарбуватися, поголитися на лисо. Найголовніше, щоб потім волосся відросло (сміється). Що стосується чемпіонату країни, то не готовий на екстравагантний вчинок.
– Які завдання Ви ставите особисто для себе на Євро-2016?
– На Євро наше перше завдання – вийти з групи. Я не буду говорити про якихось індивідуальних завданнях. Вважаю, що футбол – командна гра, і потрібно ставити цілі загальні для всього колективу. Перше, треба вийти з групи, а там будемо дивитися хто нам попадеться і ставити вже наступні завдання.
– За час перебування Шевченка в збірній, чи встигли з ним поговорити тет-а-тет?
– Так, ми практично щодня з ним спілкувалися на різні теми: і з приводу футболу, і з приводу нефутбольних речей. У нас з ним залишилися добрі стосунки ще з часів, коли ми разом грали в «Динамо». Андрій Миколайович, з його-то досвідом, точно допоможе збірній. Я вважаю, що укласти контракт з таким тренером було правильним рішенням Федерації футболу України.
– Ви більше любите тренуватися в спортзалі або на футбольному полі?
– Я більше люблю тренуватися на футбольному полі, з м’ячем. Але, прекрасно розумію, що без тренувань в тренажерному залі в футболі нікуди. Тому, доводиться працювати інтенсивно і в тренажерному залі.
– Які вправи Ви найчастіше виконуєте в тренажерному залі?
– У нас тренування на всі групи м’язів. Після кожного тренування на полі я заглядаю в тренажерний зал. Але все залежить від того, скільки часу залишиться до матчу: якщо 3 дні, то можна добре навантажити себе, за два дні до матчу – навантаження зменшуєш, а за день – намагаєшся робити мінімальні навантаження. Я займаюся з персональним тренером, який мені присилає програми, а я, в свою чергу, їх виконую.
– Які вправи викликають у Вас бажання швидше їх закінчити?
– Бігові вправи без м’яча. Завжди хочу швидше все пробігти і почати роботу з м’ячем.
– Тренується з Вами Сергій Станіславович?
– Основна його робота – підібрати правильну тактику, розібрати гру майбутнього суперника і зробити підказки футболістам. Але, буває, що Ребров працює з нами. Може пограти разом з нами в квадрат або в футбол-теніс, потренуватися в тренажерному залі.
– Влаштовуєте Ви з партнерами невеликі змагання в тренажерному залі?
– Так, періодично у нас проходять такі змагання. В основному, ми змагаємося в жимі лежачи або хто більше разів підтягнеться.
– Яку максимальну вагу Ви можете потиснути лежачи?
– Сто кілограмів я якось тиснув, правда з працею.
– Як відновлюєтеся після тренувань?
– Завжди намагаюся пити вітаміни, робити масаж. Футбол – травматичний вид спорту і потрібно стежити за собою, своїм організмом.
– Чи сильно відрізняється Ваше харчування під час міжсезоння і під час чемпіонату?
– Трошки відрізняється. Але, я не дотримуюся жодні дієти. Якщо мені щось хочеться, то їм. Можу навіть відвідати МacDonald`s. Якщо говорити про шкідливу їжу, то дозволяю її тільки раз на місяць, коли вже дуже сильно захочеться. Адже футболісти теж люди, і іноді хочеться поїсти чогось шкідливого. Завжди намагаюся не їсти шкідливу їжу за день-два до гри.
– Можете назвати свій приблизний раціон харчування?
– Я не можу сказати, що постійно їм одне і теж, що п’ю сирі яйця (сміється). Такого нічого немає. Встаю зранку, п’ю чай з круасаном або омлетом. Потім, після тренування обов’язково потрібно поїсти. Ну і, звичайно ж, вечеря, тут вже все за бажанням: риба, м’ясо. Намагаюся теж приділяти багато уваги своєму харчуванню.
– Скажіть, концерти яких виконавців Ви хотіли відвідати?
– Колись, до початку всіх сумних подій в Україні я відвідав концерт Тіматі. Але, зараз точно не піду, бо його політичні погляди не збігаються з моїми. Принципово не пішов би на його концерт. Взагалі, у мене немає улюбленого виконавця. Але, якщо є можливість піти з друзями на концерт хорошого виконавця, то я йду.
– Яка Ваша улюблена музика?
– Насправді, я не можу сказати, що у мене є якась улюблена музика. Все залежить від настрою. Коли на машині їду на тренування і у мене немає ні диска ні флешки, явсегда вмикаю радіо і слухаю музику під настрій. Сьогодні хочеться щось сумне, завтра – веселе, а післязавтра мені хочеться послухати шансон. Різна музика подобається.
– Чи є у Вас ще прізвисько крім «Ярмола»?
– У команді мене тільки так і називають. А що стосується поза футболом, то друзі можуть дати мені ще якесь прізвисько.
– Як Ви познайомилися з Вашим агентом – Вадимом Шаблій?
– У нас були спільні знайомі, він працював з багатьма футболістами. Сиділи в одній компанії, так слово за слово, поспілкувалися, в принципі нормальний хлопець. Згодом добре подружилися, і так він став моїм агентом. Я йому повністю довіряю і радий, що ця зустріч відбулася.
– З ким Вам не вистачає спілкування в «Динамо»?
– З Романом Безусом, Зозулею, Єременко, Мілевським і, звичайно ж, Максимом Ковалем. Чекаю не дочекаюся, коли він повернеться. Без Коваля реально нудно. А взагалі, я дружу з усіма партнерами. Моє «Динамо» – прекрасна команда.
– Чи спілкувалися з Мілевським, коли він приїжджав на матч з «Зорею»?
– Так, звичайно, після гри ми з ним поговорили. Я їхав вечеряти і запросив його, але він сказав, що дуже втомився з дороги і поїде додому або в готель. Запропонував побачитися на наступний день. Побачилися, поспілкувалися, все нормально.
