«Шахтар», ще недавно панував у вітчизняному футболі, раптом уткнувся носом в спину київського «Динамо» і ніяк не може збагнути, що ж відбувається.
Зізнаюся, мені і в голову не могло прийти, що чергова більш ніж очевидна перемога «Шахтаря» над нашим «Динамо» спричинить за собою такий, вибачте, хіпіш. Те, що динамівський геній при всьому чесному народі накостилять по зап’ятках одного з малоізящних жартівників змагається боку, в який раз доводить: навіть футболу, королю спорту, не під силу вгамувати звіра в людині. Мабуть, на те є Божественна воля …
У нас, gomo sapiens, заздрість швидко переходить в ненависть. «Шахтар», ще недавно панував у вітчизняному футболі, раптом уткнувся носом в спину київського «Динамо» і ніяк не може збагнути, що ж відбувається. Хоча і простаку ясно: коли тебе позбавляють рідних місць і ти поневірятися по чужих кутках, твої молодість і сила рвуться на ганчірки.
Не нам, киянам, бродити по закутках цієї колізії. Хіба що не завадило б докопатися до причин, чому це в наших кумирів з «Динамо» трусяться коліна при одному виді підопічних румуна Луческу. Три дзвінких ляпаси від одного і того ж суперника в одному і тому ж сезоні – такого не зрозуміти, коли мова йде про чемпіона країни. Виявляється, і серед власників вищих спортивних нагород трапляються люди без неординарних амбіцій …
Ну а що стосується текстів, якими тренери і гравці «Шахтаря» обдаровують журналістів, то на тлі лев’ячого рику володарів золотих чемпіонських медалей це мишачий писк. У Луческу не відняти високою тренерської кваліфікації та відмінного смаку при відборі футболістів. Тільки я з деяких пір обходжу стороною самозакоханих сперечальників. Дихаю озоном перед далекою дорогою.
У команди київського «Динамо» є все необхідне для розвитку успіху, нагадує її прекрасне минуле. Любов власників клубу до свого дітища ні в чому не поступається ефекту турбот, якими при так званому соціалізмі був оточений цей всеукраїнський футбольний бренд. Мабуть, справа йде навіть краще: тієї часом потреби команди задовольняли люди, які втрачають людську подобу від одного виду вождів, тоді як нині все замішано на кришталево чистої любові. Це ідилія. Аморальності не зрозуміти, про що мова.
