За два роки роботи він виграв для київського «Динамо» чотири трофеї – більше, ніж три попередні наставника столичної команди за більш тривалий період часу. Вперше з 2004 року кияни зуміли захистити чемпіонський титул, і в цьому, безумовно, теж заслуга 41-річного наставника динамівців … На наступний день після офіційного завершення сезону для його колективу головний тренер київського «Динамо» Сергій Ребров спокійно і розважливо підвів підсумки минулого року.
– Сергію Станіславовичу, на посаді наставника «Динамо» ви провели два повних сезони. Який з них був складніше?
– Звичайно, другий. Перед нами стояло завдання зберегти мотивацію після виграшу чемпіонату країни. Ми знаємо, що завоювати титул через багато років було непросто, але утримувати переможні позиції в спорті ще складніше. Нам це вдалося, і в цьому величезна заслуга наших футболістів, які по праву виграли друге чемпіонство поспіль.
Крім того, у нас була ще одна мета – успішно виступити в Лізі чемпіонів. Ми вийшли з групи, і наша зимова підготовка до другої частини сезону проводилася з особливим натхненням. Команда буквально жила іграми з «Манчестер Сіті» …
– Три рази поспіль «Динамо» вигравало золоті медалі чемпіонату країни ще за часів Валерія Лобановського. Наступний сезон буде ще складніше?
– Зрозуміло. Перемагати в чемпіонаті завжди було непросто, а від нашого клубу постійно вимагають тільки першого місця. Ніхто не збирається говорити, що ми, мовляв, виграли два золота поспіль, а тепер візьмемо паузу. Будемо продовжувати працювати, знаходити щось нове, шукати додаткові стимули для хлопців, мотивувати їх на серйозну роботу.
– Можете назвати найскладніший період минулого сезону?
– Важко було приходити до тями після домашньої поразки від «Шахтаря». До зустрічі з гірниками і ми досить впевнено грали в Лізі чемпіонів і в чемпіонаті України, а тут такий результат … Отримали по вухах все – і тренери, і футболісти. Можливо, такі ігри іноді потрібні, щоб струсити колектив, хоча поступатися принциповому супернику з таким рахунком на своєму полі, звичайно ж, не можна. Загалом, нас вчасно поставили на місце, і команда почала працювати з новими силами.
– Чи не було паніки? Попереду були найскладніші матчі з «Челсі» …
– Поєдинки з англійцями як раз і стали перевіркою команди на характер. Ми не здригнулися, зіграли гідно, а в другому таймі виїзної зустрічі взагалі, вважаю, показали дуже хороший футбол. Придбали впевненість.
– Осінній відрізок сезону, на мій погляд, «Динамо» пройшло більш стабільно, ніж весняний. Ви згодні?
– В якійсь мірі так. Можливо, позначився виліт з Ліги чемпіонів – поразка від «Манчестер Сіті» трохи вибило нас із колії. На внутрішній арені ми постійно стикаємося з однією і тією ж проблемою – всі команди закриваються, і нам потрібно долати їх масовану оборону. У деяких матчах нам десь не вистачало емоцій, тому окремі поєдинки носили такий складний характер.
Так що я з вами погоджуся – осіння частина сезону була більш видовищною, якщо хочете. Але головне, що на виході ми все одно добилися позитивного результату в першості. А покращувати гру потрібно завжди, ми над цим працюємо.
– Поняття футбольної видовищності носить умовний характер …
– Саме так! У одного вболівальника одні вимоги до гри команди, в іншого – інші. Всім не догодиш, тому найкрасивіше в футболі – це рахунок на табло. Результат – головний критерій. А у нас він є.
– Емоційний фон в команді в деяких весняних матчах сезону залишав бажати кращого. Чи повною мірою вас влаштувало фізичний стан гравців? Восени, в поєдинках Ліги чемпіонів, ми бачили, що ваші футболісти постійно перевершували суперників в біговій роботі, але в матчах чемпіонату країни такої статистики у нас не було …
– Безумовно, після будь-якого поєдинку ми отримуємо детальний аналіз гри кожного виконавця окремо і команди в цілому. Бували матчі, де хлопці пробігали менше звичайного, але якогось провалу не було ніколи. Порівнюючи показники з минулим сезоном, з нашими піковими іграми, можна сказати, що команда зберегла свій функціональний рівень, який не викликає у нас особливих нарікань.
– Поєдинків з «Манчестер Сіті» це теж стосується?
– Так. Ми поступилися в реалізації моментів, але ніяк не в фізичної готовності. Для нас дуже важливо, що рівня готовності нам вистачило до самого кінця чемпіонату.
– Багато фахівців говорять, що півзахисники «Динамо» добре бігають, але не дуже добре ведуть гру. Розумію, що футбол не стоїть на місці, в цю пору вважаєте ви, що команда потребує підсилення середньої лінії виконавцями конструктивного плану?
– Ми будуємо командні дії, виходячи з тих гравців, які є в наявності. Будь-який тренер хоче покращувати гру своєї команди, підвищувати конкуренцію, і ми не виняток … Зараз всі говорять, що Андрій – це 50 відсотків нашої атаки. Я з цим згоден, але немає нічого поганого в тому, що команда використовує сильні сторони свого лідера. Чи не буде його – гра носитиме інший характер.
– Як у випадку з «Шахтарем» після відходу Алекса Тейшейри? Не стало його – гірники знайшли інші ходи для побудови своєї атаки …
– Там і без нього вистачало і вистачає бразильців, які можуть вести гру в наступі. Я не знаю, як вони будуть посилюватися, це їх проблеми, але вважаю, що у них і так достатньо високий атакуючий потенціал. І не тільки. У «Шахтарі» – збалансована команда, з якою завжди приємно конкурувати в чемпіонаті України …
– І все-таки – «Динамо» потрібно зміцнити центральну ланку чи ні?
– Виділяти якісь лінії я не буду. Нам необхідно посилити всі позиції. Буде можливість – ми це зробимо, немає – продовжимо працювати з тими гравцями, які є … Важливо, щоб кожен футболіст знав свою роль на полі. Опорний півзахисник не повинен весь час бігати вперед і забивати м’ячі – він повинен займатися своєю справою і по можливості допомагати атаці. У будь-якої команди є свої недоліки, бувають хороші ігри, трапляються і невиразні. Але найголовніше – рівно пройти весь сезон. Вважаю, нам це вдалося.
– Такої низької результативності нападників в «Динамо», по-моєму, ще не було ніколи. Ви вважаєте це проблемою?
– Ні, я так не вважаю. Повторюся, головний показник – перемога команди. Хто забив, неважливо … Не варто забувати, що в таких клубах, як «Динамо», як «Шахтар», нападником завжди непросто. Суперники часом грають в п’ять захисників, форвард весь час знаходиться під жорстким контролем. У такій ситуації на перший план як раз і виходить гра атакуючих півзахисників, яким простіше розкривати оборону противника, діючи з глибини поля. А нападаючим завжди вистачає і іншої роботи, яку вони теж повинні виконувати.
– Втім, чи не кожен день в «Динамо» сватають того чи іншого бомбардира – наприклад, Романа Зозулю, Олександра Гладкого. Когось з них будете брати?
– Подивимося. Навколо нашої команди завжди вистачає таких розмов – ми знаходимося в центрі уваги ЗМІ. Це нормально … Потрібно, щоб зійшлося багато факторів, співпало бажання президента, гравця, тренера. Як тільки ми когось підпишемо, ви відразу про це дізнаєтеся.
– Хтось із орендованих футболістів може повернутися?
– Тільки ті виконавці, у яких достатньо мотивації виступати за «Динамо», доводити в нашій команді свою спроможність. А ті, хто говорить, що я б хотів пограти в оренді ще, нам не потрібні. З ними мені буде нецікаво працювати.
– В обороні ваша команда відпрацювала в минулому сезоні вище всяких похвал – в 39-ти матчах пропущено всього 22 м’ячі. Гра в захисті – найсильніша сторона нинішнього «Динамо»?
– Ви правильно сказали – НЕ оборона добре зіграла, а команда добре зіграла в обороні. Для нас це дуже важливо, тому що на захист працюють всі футболісти. У тому числі і нападники, яких ви критикуєте. У нас було багато матчів, в яких м’яч майже не доходив до захисників, а якщо і доходив, то вони показували всю свою майстерність, вступали в єдиноборства і виходили з них переможцями.
– У чемпіонаті України багато боротьби …
– Так, і це дуже важливий компонент. Якщо ми будемо виходити на поле і думати, що обіграємо суперника лише за рахунок класу, за допомогою контролю м’яча, нічого не вийде. Для того щоб володіти м’ячем, спочатку його потрібно відібрати, а для цього необхідно докласти максимум зусиль. За статистикою у нас в порівнянні з минулим чемпіонатом виріс відсоток виграних єдиноборств.
– Мабуть, свій кращий сезон в кар’єрі провів Євген Хачеріді, причому не тільки по грі, а й з дисципліни. Як вам вдалося до нього достукатися?
– Думаю, він нарешті зрозумів, що може віддати команді набагато більше, ніж віддавав раніше, подорослішав, у нього народилися діти, він багато чого переосмислив. Стало більше відповідальності – в кожному тренуванні і в кожному матчі. Я сподіваюся, що Женя і далі підвищуватиме рівень не тільки самої гри, а й розуміння того, чим ми всі разом займаємося.
– У двох словах можна пояснити секрет довголіття Олександра Шовковського?
– Краще запитати про це у нього, але я бачу, що це справжній професіонал, який приїжджає на базу за півтори години до початку кожного тренування. Упевнений, що він веде правильний спосіб життя, а від цього якраз і залежить футбольне довголіття.
– У перший сезон вашої роботи в «Динамо» було багато дебютантів, а тепер вам пред’являють претензії через недостатнє довір’я молоді. Як ви сприймаєте цю критику, і чи вистачає талантів в «дублі» команди?
– Звичайно, вистачає. Ми постійно залучаємо молодих хлопців до тренувань, уважно за ними спостерігаємо, робимо висновки, чи готові вони до конкуренції. Плануємо взяти на збори цілу групу гравців молодіжної команди. Багато основні виконавці будуть перебувати на чемпіонаті Європи, у і молоді з’явиться відмінний шанс себе проявити. Вболівальники бачать тільки вершину айсберга, а ми робимо ретельний аналіз і з великим задоволенням даємо шанс усім, хто цього гідний. Але для цього потрібно багато працювати …
– Сергію Станіславовичу, можете назвати кращий матч «Динамо» в минулому сезоні?
– Можливо, це був виїзний поєдинок з «Порту». Гідно ми зіграли і проти «Челсі». Та й в чемпіонаті України вистачало ігор, в яких ми добре розкривали насичену оборону суперників.
Можу виділити і виїзний матч з «Манчестер Сіті». Ми розуміли, що нам буде непросто забити три голи в ворота цієї команди, але створили для цього чимало моментів. Зіграли компактно і нічого не дали створити суперникові.
– Не можна не згадати і київський поєдинок, який до цих пір сидить скалкою в серцях уболівальників. Не стільки через самого поразки, скільки через його форми – здалося, що в цьому поєдинку «Динамо» програло самому собі, пропустивши невластиві для вашої команди голи. Чи згодні?
– Можливо ви маєте рацію. Перший м’яч ми пропустили через неуважність при розіграші стандартного положення, а потім допустили невиправдані втрати в центрі поля. Такий противник не прощає навіть мінімальних недоліків, а у нас вистачало грубих помилок. В «Манчестер Сіті» зібрані виконавці найвищого рівня, які до останнього претендували на вихід у фінал Ліги чемпіонів, але ми на рівних грали проти цієї команди, а поступилися виключно через своїх помилок.
– Навесні у вас був ще один провальний поєдинок проти «Шахтаря». Була б можливість повернути час назад, ви б поставили на нього резервістів або ж відклали святкування золотих медалей хоча б на один тиждень?
– Та хто вам сказав, що ми святкували? Вважаю, що це абсолютно нормально, коли після перемоги в чемпіонаті команда збирається разом. Це ж не означає, що футболісти гуляли до ранку і напилися! Хлопці підняли по келиху шампанського, подякували один одному за роботу – і розійшлися …
Та й потім, я ж не можу наказати гравцям посидіти півгодини і роз’їжджатися по домівках. Було багато емоцій, адже команда два роки поспіль вигравала чемпіонат в боротьбі з дуже сильним суперником.
Перед матчем з «Шахтарем» я розмовляв з хлопцями, бачив їх роботу на тренуваннях і розумів, що вони горять бажанням взяти участь у цьому поєдинку. Так, у нас не вийшла гра, але я вважаю, що саме ці футболісти заслужили вийти на поле саме в цьому матчі.
Для нас набагато важливіше стабільно пройти всю турнірну дистанцію і виграти весь чемпіонат, ніж перемогти в окремо взятій грі. Правда, так поступатися в ній теж не можна. Нам дуже прикро, ми принесли уболівальникам свої вибачення, будемо виправляти помилки.
– Поєдинок проти «Шахтаря» став відправною точкою інформаційної війни, яка, правда, розв’язалася ще до початку цього матчу. За два роки роботи на посаді головного тренера «Динамо» ви вперше зіткнулися з таким станом речей?
– Я особливо на це уваги не звертаю. Справа в тому, що перед кожною грою з нами Мірча Луческу говорить якісь провокаційні речі – це абсолютно нормальна поведінка наставника «Шахтаря». Ми до цього звикли, але футболісти реагують на подібні заяви по-різному: хтось ображається, хтось відповідає на дурниці справою.
Мені здається, що розсудливим людям не потрібно пояснювати, що будь-який чемпіонат – це тривалий турнір, в якому беруть участь не дві команди, і перемога в ньому не залежить від результату двох поєдинків. Можна налаштуватися на одну гру, але не налаштуватися на 10 інших.
– Поведінка деяких футболістів, в тому числі і ваших підопічних, не сильно відрізняється від поведінки деяких тренерів. Чим це можна пояснити?
– Тим, що сьогодні взагалі відбувається в нашій країні. Футбол не може бути винятком. Але я згоден, що всі учасники заворушень повинні нести адекватне покарання, яке визначається не тільки терміном дискваліфікації, а й багатьма іншими факторами …
«У НАС СИЛЬНА ЗБІРНА»
У розмові з Сергієм Ребровим ми не могли залишити поза увагою тему майбутнього виступу збірної України на чемпіонаті Європи у Франції.
– Зараз ми можемо говорити все що завгодно, але тільки час покаже, позначаться останні події на виступі команди, – сказав Сергій Станіславович. – Все залежить від інтелекту самих футболістів, від їх бажання про все забути і зосередитися на спільній справі.
Пам’ятаю, як ми вперше потрапили на чемпіонат світу – опинившись там, взагалі забули про те, що відбувається на клубному рівні. Розуміли, що якщо в суперництві з найкращими збірними планети ми не будемо єдиною командою, то нам там нічого не світить.
Зізнаюся, тоді навіть в думках не було якогось недоброзичливого ставлення один до іншу. А зараз, коли країна перебуває в стані війни, коли гинуть люди, футболісти повинні розуміти, що вони виступають за всю Україну. Кожен гравець повинен бути вдячний долі за те, що вона надала йому шанс представляти свою націю на такому рівні. Сильну державу, яка дала всім нам життя і можливість займатися улюбленою справою.
– Уявімо, що збірна України у Франції – одне ціле. При такому розкладі наша команда здатна здивувати гарним результатом?
– Так у нас сильна збірна, нам не потрібно нікого дивувати. У хлопців повинна бути віра в свої сили, а грати в футбол вони вміють. Нехай нас бояться, нехай наші суперники обороняються всі 90 хвилин! У збірної України вистачає виконавців дуже високого рівня …
