Екс-наставник «Металіста» Олександр Севідов розповів журналістам про харківський етапі своєї кар’єри.
– Як відбулося ваше розставання з «Металістом»?
– 17 червня я розірвав з «Металістом» контракт з обопільної згоди.
– Відомо, що в «Металісті» були великі фінансові труднощі і багато хто так і не отримали належні їм грошей. Скільки зарплат довелося пробачити клубу?
– Не можу прямо сказати, що пробачив. Дуже сподіваюся, що мої дії допоможуть клубу продовжити своє існування.
– А клуб намагається продовжити своє існування?
– Знаю, що спроби робляться. Як це вийде – не можу вам сказати. Маю велику надію, що «Металіст» не зникне. Ще в квітні я говорив, що в «Металісті» не до футболу, а головне – зберегти клуб. Тоді мої слова не сприймалися всерйоз, а коли вже стало пізно, то вже все схаменулися. Боюся, що вже пізно. Не хочеться, щоб такий клуб з традиціями зник. ФК «Харків» або СК «Металіст» – це вже буде зовсім новий клуб з іншою історією.
– Судові процеси з вашого боку з «Металістом» виключені?
– Дуже сподіваюся, що виключені.
– У процесі роботи з «Металістом» було почуття, що все так закінчиться?
– Звичайно, ні. Ми всі сподівалися, що клуб буде існувати і фінансуватися, а вийшло так, як вийшло.
– Що корисне взяли для себе від роботи з «Металістом»?
– Важке питання. Важко керувати футболістами в такій ситуації, а багато хто вже не пам’ятають, що восени команда була на межі краху. Мені коштувало неймовірних зусиль запобігти все це, адже були передумови, що хлопці не вийдуть на гру в «Олександрії». Дуже сподівався, що цей тривожний дзвінок якось спонукає до дій керівників клубу, але все залишилося так, як і було до цього. Потрібно визнати, що нічого глобально я не зміг зробити в «Металісті», однак робив усе що міг і свою роботу виконував чесно. Мені немає за що виправдовуватися. Не знаю, у кого в такій ситуації могло вийти, але у мене не вийшло. Я виніс для себе те, що на перше місце завжди виходить професіоналізм, а про патріотизм мови бути не може, якщо говорити про футболістів. Працювати було вкрай важко. Сподівалися, що щось зміниться, у будь-якої людини є надія на краще, однак цього не сталося.
– Нинішнє становище «Металіста», який вже позбувся місця в Прем’єр-лізі – це справедливий результат дій і бездіяльності керівництва клубу?
– Мені важко говорити, адже тепер я маю відношення до історії «Металіста», хоч і невелике. Мені дуже шкода, що клуб може припинити існування. Що стосується ліцензії, не можу сказати, що це справедливо, але це слід було очікувати. Якщо говорити про майбутнє, важко згадувати славні гри «Металіста» в єврокубках, призові місця в чемпіонаті – це все в минулому. У клубу немає майбутнього, практично це кінець.
– Цей досвід в «Металісті» стане в нагоді вам в майбутньому?
– Думаю так. Я познайомився з хорошими людьми, які безкорисливо віддані футболу, хоча були різні нюанси і підводні течії в «Металісті». Сподіваюся, цей досвід, більше не футбольний, мені знадобиться. Коли футбол не на першому місці, то клубу робити просто нічого.
