Чому перехід Олександра Зінченка в англійський «Манчестер Сіті» відкриває нову епоху українського футболу?
Вперше з часів виступів Анатолія Тимощука в “Баварії”, не кажучи вже про Андрія Шевченка в «Челсі», Дмитра Чигринського в «Барселоні» і Андрія Вороніна в «Ліверпулі», український футболіст буде виступати в топ-команді топ-чемпіонату.
Олександр Зінченко став гравцем «Манчестер Сіті», та ще й перейшовши туди безпосередньо з російської «Уфи» – команди, яка не була навіть середняком свого чемпіонату.
Але ще більш важливо, що навіть якщо Зінченко не заграє за «Сіті» відразу або взагалі, цей перехід уможливлює офіційний старт змін в українському футболі. І ось чому.
МОЛОДЬ НЕ БУДЕ засиджуватися в дубль Гранд
Згадайте, що Зінченко вважався дуже талановитим вже коли був футболістом молодіжки «Шахтаря». Однак в прем’єр-лігу, ту, що справжня, а не з добавкою «українська», їде, супроводжуваний слідом мало не прокльонами з боку менеджменту віце-чемпіонів України. Сергій Палкін прямо говорить, що «Шахтар» буде домагатися покарання для гравця, який пішов з команди не тоді, коли цього бажали самі «гірники».
А все ж просто: Зінченко і його агент бачили, куди приводили мрії про основний склад його попередників по статусу надій «Шахтаря». Маріуполь, Луганськ, Донецьк ( «металургійний»), Севастополь – все це не дуже схоже на міста, в яких з дитинства мріють грати хлопчаки всього світу. При всій повазі до досягнень «Шахтаря» останніх років в продажу футболістів за кордон, хто виїхав з вихованців клубу? Чигринський?
БУДЕ МЕНШЕ боязнь виїжджаючих за кордон
Цей пункт – в розвиток попереднього. Для тих, хто скаже: так не обов’язково ж в першій лізі грати. Для тих, хто приведе приклад Хомченовського, їде до Сегунди в статусі кандидата в збірну України, а тепер переходить в команду другої ліги Польщі. Для тих, хто вважатиме, що «нас і тут непогано годують».
Годують, може, і непогано. А як щодо «показують по телевізору»? Як щодо самоповаги і реальної, тверезої (не як у росіян Кокоріна з Мамаєвому) оцінки своїх досягнень? Так, в умовній «Уфі» або «Понферрадіна» справді не буде мільйонів. Але зате там буде відсутність тепличних умов. Ти поза свого звичного оточення, хочеш пробитися – змінювався.
Доводь, що здатний виявляти себе не в умовах ліміту, не тоді, коли агент витирає за тобою соплі, не через того, що в конкурентах у тебе такі ж «золоті хлопчики». Ти можеш поїхати хоч до чорта в зуби, але якщо хороший, то тебе помітять. Наш чемпіонат з його ситуацією, коли до початку турніру вже зрозуміло, хто займе перші два місця, а хто може не дожити до кінця турніру – не краще місце для розвитку. І я мовчу зараз про ігри у букмекерів, невиплати зарплат, відверто низький рівень тренерів та відсутність доступу до цивілізованих принад футболу.
З`ЯВЛЯЄТЬСЯ ШАНС НА НОВУ рольовою моделлю
За захопленнями на адресу ісландських футболістів, в яких захлинулася значна частина футбольної громадськості, можна не помітити «невелику» різницю з умовами, в яких розвиваються наші гравці. Ісландія просто-напросто більш спортивна країна. Для того, щоб тисячі українських школярів зацікавилися футболом (пам’ятаєте, як на початку двотисячних всі грали «в Шевченко») перехід Зінченко може стати манною небесною. Немає нічого більш ефективного, ніж наявність щотижня успішного українця, щоб дітвора тяглася в футбол. У нас не Бразилія з її кліматичними умовами, у нас не Італія з її вмінням розкрутити і розібрати футбол одночасно. У нас Україна, а це значить, що все працює з зав’язкою на особисті контакти. Схема «А чув, наш вчора за« Манчестер »забив ?!» все ще більш ефективна, ніж десяток візитів Андрія Павелко в школи із закликом «давайте, хлопці».
Більш того, це ж працює не тільки з дітьми. Зараз в країні криза, слова «грошей немає, але ви тримайтеся тут» можна говорити, спілкуючись чи не з представниками кожної галузі. І моменти на кшталт виходу на помітні ролі в НБА Олексія Леня, медалей наших олімпійців, успіхів Зінченко, здатні боротися зі стресом у багатьох. Заодно змушуючи замислюватися навіть батьків сімейства, що сидять в барі-генделику: «Ого, що творить, це він кому,« Вест Хему »забив? Треба і свого малого в футбол віддати ».
А коли такі батьки будуть приводити своїх чад в ДЮСШ, то, можливо, там нарешті будуть не так пильно дивитися на габарити юних обдарувань. Адже не секрет, що українські дитячі футбольні тренери не дуже люблять в більшості своїй возитися з тими, хто занадто щуплий / кволий / маленький, вважаючи за краще витривалих маленьких робочих конячок, здатних багато і в міру корисно переміщатися. Зінченко, м’яко кажучи, не з категорії гренадерів.
УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ ОТРИМУЄ НОВОГО ПОСЛА НА ЗАХОДІ
Виступи в самому розкрученому чемпіонаті світу (і заодно в одному з найбагатших клубів під керівництвом одного з кращих тренерів сучасності) здатні піарити Зінченко і футбол не тільки всередині нашої країни. Реальна історія успіху новачка «Сіті» допоможе повірити в потенціал наших футболістів скаутам західних команд. «Якщо вже такого здатний домогтися людина, яку ніхто не знав ще зовсім недавно, то, може, має сенс придивитися, хто у них там ще є», – приблизно така логіка.
Заодно і український чемпіонат отримає шанс на перехід до нормальної бізнес-моделі. Ми так багато захоплювалися на Євро-2016 виступами хорватів і ісландців, клубний футбол яких знаходиться в майже зародковому стані, що упустили: більшість гравців цих команд їдуть за кордон дуже рано. Тому що їхні клуби не бачать нічого поганого в тому, щоб бути донорами для інших. Так, це б’є по самолюбству, що не сприяючи продовженню участі в ярмарках марнославства. Не подобається, правда? Добре, візьміть приклад фіналістів турніру з Португалії. Коли звідти поїхав Кріштіану, пам’ятаєте? До речі, в той же місто, що і Зінченко.
Заздрість – ДВИГУН ПРОГРЕСУ
І, нарешті, саме цинічне. Як на цей трансфер подивляться ті, з ким Зінченко виступає за збірну України. Чутки про інтерес до Ярмоленка, сага з Коноплянкою і його переходом хоч кудись – і майже миттєвий переїзд на Захід Зінченко. Протиставлення виходить на диво. А як буде дивитися на матчі Зінченко в «Сіті» той же Ярмоленко, відпочиваючи після чергового дубля у ворота якийсь Волині (назва умовна). Чи ви не промайне думка в дусі «На його місці мав бути я» …
Футболісти завжди і у всьому люблять змагатися, конкурувати, це в крові у справжнього спортсмена. Необов’язково ж чекати краху твого клубу, як це робили гравці «Дніпра», щоб спробувати себе в іншому чемпіонаті. Та й фінансово це невигідно: знаючи, що тобі дуже потрібна нова робота, вигідних пропозицій можна і не дочекатися. Так що тих гравців збірної України, які вже виграли в нашому чемпіонаті всі, цей трансфер може підштовхнути в сторону правильного кроку.
Так, ризикованого. Так, спірного. Зрештою, ніхто не здивується, якщо цей сезон Зінченко проведе в оренді (вже пішли чутки про ПСВ), а потім так і не закріпиться в основі «Манчестер Сіті». Але чим більше таких Зінченко буде, хто не побоявся, хто не захотів сидіти на дупі, тим вищі шанси на те, що хтось проб’ється.
“Дорогу здолає той, хто йде. Під лежачий камінь і вода не тече. Без праці не витягнеш і рибку зі ставка », – це ж все про цей трансфер. Народ поганого не порадить, правда ж?
