Поки все стежать за перебудовою «Шахтаря» Паулу Фонсека, наставнику «Динамо» Сергію Реброву теж доводиться вирішувати непрості завдання.
Труднощі ці досить «робочі», але тим не менше від їх рішення може залежати дуже багато в сезоні, що стартує. Отже, про що розмова?
ПСИХОЛОГІЯ І МОТИВАЦІЯ
Думаю, досвідчений читач уже все зрозумів. Цілком очевидно, що недавній ЄВРО-2016 став великим ударом для багатьох динамівців, в тому числі і тих, хто до Франції не їздив. Повернути їх в нормальний психологічний стан – завдання непросте. На мій погляд, взагалі найбільш складна на старті сезону.
Разом з цим йде і питання мотивації. Два поспіль чемпіонства плюс кілька кубків – не бозна-яке досягнення в світових масштабах, але це все одно знижує гостроту відчуттів від гри на внутрішній арені, підриває концентрацію і утихомирює спрагу до перемог.
У такій ситуації потрібні емоційні потрясіння. Можливо, новий формат і чотири матчі з «Шахтарем» замість двох (плюс відбувся Суперкубок і можливий Кубок) забезпечать чемпіонам достатній рівень адреналіну в прем’єр-лізі.
У будь-якому випадку Сергію Реброву доведеться шукати нові способи запалити підопічних, причому вже без свого емоційного асистента Рауля Ріанчо. Догляд іспанця я б не став надто драматизувати (а думка «зараз ми побачимо, який Ребров насправді тренер» мені здається наївною), але все певні екстра-зусилля від наставника киян знадобляться.
ЦЕНТРАЛЬНЕ ЗВЕНО
Тепер перейдемо безпосередньо до «ігровим» аспектам. По одному матчу з «Шахтарем» в Суперкубку, звичайно, висновки робити не варто, але все ж, гадаю, не тільки мені впало в очі, що гірники більш конструктивно і злагоджено діяли в центральній зоні. Пара Степаненко – Фред, якій лише епізодично допомагав хтось із форвардів, не просто не поступалася динамівської трійці, але часом повністю контролювала цей стратегічний ділянку.
Звичайно, можна говорити, що кияни апріорі поступалися в фізичних кондиціях, та ще й грали в неоптимальном складі. Але не будемо обманювати себе: центральні півзахисники – найслабша ланка команди. При всій повазі до решти, тільки Риболовля і Гармаш за потенціалом тягнуть на гравців європейського рівня, решта – відмінні кадри, але для внутрішнього користування.
При цьому саме Риболовля (в меншій мірі) і Гармаш (більшою) поки не можуть розкрити весь талант, тоді як Сидорчук та Буяльський працюють на всі сто – краще вони, схоже, просто не можуть. Про Корзун і Федорчука поки не говорю – рано ще (хоча в цілому і так зрозуміло, чого від них чекати).
У зв’язку з цим найбільше пригнічує ситуація з Гармашем. На мій погляд, потенційно це зірка, гравець рівня Гусіна кінця 90-х. Але щось заважає йому, причому, в моєму розумінні, перш за все, це він сам – його нездатність працювати в повну силу, концентруватися на дійсно важливому як на полі, так і на тренуваннях.
Загалом, як би там не було – Реброву потрібно в першу чергу вирішувати проблему в середній лінії. У команди серйозного рівня не повинен весь креатив і гострота йти з флангів. Так як їх насправді найлегше перекрити.
Або виражуся коректніше: фланги можуть бути по-справжньому ефективними тоді, коли гравці центральної ланки теж несуть великі загрози суперникам. Прорив оборони по центру завжди небезпечніше прориву з краю, тому проти сильного «центру» опоненти змушені грати компактно, насичуючи зону перед воротами, що в свою чергу відкриває великі перспективи перед вінгера (і фулбек).
І навпаки, грубо кажучи, якщо ви впевнені, що в центральній зоні проти вас виходять хлопці без особливої техніки і вигадки, то можете спокійно доручити своїм гравцям опорної зони (або напівсереднім при 4-3-3) активніше зміщуватися до чужих вінгера, допомагаючи своїм крайнім захисникам. Перекрили ці канали – і справа в капелюсі. Таке ми бачили не раз, в тому числі в матчах національної команди …
Загалом, якщо Гармаш не набере форму, то від динамівців в цій зоні навряд чи доведеться чекати більше тонких ходів, м’якою роботи з м’ячем і вміння варіювати темп атаки. Напір і бігова робота Буяльського і Сидорчука – це добре, але далеко не всіх вони можуть перебігати, перебодать і перетерпіти. У таких випадках потрібно і в футбол грати.
Чи є вихід? Нехай це прозвучить крамольною, але прямо зараз хорошим рішенням було б запрошення … Ротаня. Упевнений, такий варіант продовження кар’єри цілком би зацікавив капітана збірної України. Згоден, це не робота на перспективу, і будувати навколо нього команду не вдасться, але закрити утворилася тактичну пролом в цьому сезоні Ротаня цілком під силу.
Ні, я не забув про його дискваліфікацію – і це дійсно проблема. Однак, як мені здається, у Руслана чималі шанси домогтися скорочення «бана» – його провина була неналежним, але за «хорошу поведінку» та інші заслуги парочку місяців могли б скостити.
Тоді до старту Ліги чемпіонів у «Динамо» з’явився б винахідливий і різнобічний центральний півзахисник – пускати не світового рівня, але цілком здатний підсилити склад біло-синіх, в тому числі і як гравець ротації.
ВІДСУТНІСТЬ ЦЬОГО бомбардир
Як ні парадоксально, забивати голи – не головне для сучасного центрального нападника. Зараз футболісти даного амплуа більше діють на підігравання, нав’язують боротьбу, створюють зони для вінгера і атакуючих другим темпом партнерів, а також виконують серйозну оборонну роботу, в тому числі як каталізатор пресингу.
У цьому плані Жуніор Мораес досить ефективний і дисциплінований гравець (як і його конкуренти Кравець і Теодорчик), але все одно – як для команди, яка ставить перед собою серйозні цілі, центральні нападники «Динамо» забивають непростимо мало.
У минулому сезоні ми бачили, що кількість забивних центральних нападників зростає. Приклади Ігуаїна, Левандовскі, Кейна, Бензема і багатьох менш відомих «Страйкеров» показують, що цілком можна виконувати перераховані вище тактичні функції і при цьому проявляти свої бомбардирські якості.
Очевидно, потреба в «більш класичному» центрфорвард «Динамо» сподівається покрити за допомогою Гладкого. Не впевнений, що спрацює, якщо чесно. Але купувати нападників кияни явно не планують, так що працювати Реброву доведеться з тими, хто є.
В принципі, якщо вирішити деякі проблеми в центральній зоні (щоб звідти передачі вперед не так часто йшли в боротьбу), то і результативність центрфорвардів підвищиться.
АЛЬТЕРНАТИВНА СХЕМА
«Динамо» при Реброва майже завжди грає за схемою 4-5-1 (у варіаціях 4-1-4-1 або 4-3-3). Багато в чому завдяки Рибалці біло-синім вдається зберігати баланс, але все ж їм іноді не вистачає тактичної гнучкості. Тим більше в національній першості, де манеру їх гри все вивчили вздовж і поперек.
Звичайно, щоб вирішити цю «проблему» не обов’язково змінювати базову розстановку – за великим рахунком, вона не так важлива. Вибачте за банальність, грають не схеми, а футболісти. Але, кажучи про нинішній «Динамо», вважаю, прийшов хороший момент спробувати альтернативну тактику.
Зараз все більше команд знову віддають перевагу «вертикальний» футбол, з швидким і простим виходом з оборони, активним тиском на суперника на будь-якій ділянці поля. Найчастіше це має на увазі контратакуючий стиль (але не обов’язково) в рамках схеми 4-4-2.
Минулий ЄВРО також продемонстрував ефективність цієї моделі. І «Динамо», як мені здається, вона б стала в нагоді в першу чергу в Лізі чемпіонів, де далеко не завжди вдається контролювати м’яч більше суперників.
Зрозуміло, що при двох чистих нападаючих і тільки двох центральних півзахисників команда апріорі віддає середину поля (якщо суперник грає 4-2-3-1 або 4-3-3 і т.д.), тому не може діяти «першим номером» ( в загальноприйнятому розумінні). До того ж ця схема не завжди працює з інвертованими вінгера-хоча той же «Шахтар» нещодавно показав, що це не проблема.
При цьому у неї є ряд переваг – вона компактніше, краще пристосована до пресингу, може створювати більший тиск на оборону суперників. Все що потрібно – щоб мінімум один з форвардів (а краще обидва) умів працювати з глибини, при необхідності допомагав в контролі м’яча, не був жадібним, знаходив прогалини між лініями; після втрати м’яча – брав участь в пресингу, не випадав в фазі переходу в оборону і в фазі самої оборони.
На мій погляд, Мораес, Кравець і Теодорчик (в меншій мірі) володіють такими якостями (Гладкий – навряд чи). Вони ніколи не ухиляються від чорнової роботи, завжди готові підстрахувати як в центрі, так і на фланзі.
Якщо говорити про потенційний дуеті Мораес – Кравець (який я знаходжу оптимальним), то в їх особі «Динамо» може отримати достатньо гнучку і збалансовану зв’язку. Будь-який з них може зіграти на вістрі, увірватися у вільну зону, поборотися на другому поверсі; і кожен обов’язково підстрахує партнера при втраті м’яча.
З такою парою працездатних і дисциплінованих нападників можна не переживати, що буде «провисати» зона між центрхава і форвардами. Жоден з них – при відповідній установці – не буде лінуватися відходити до опорнику суперників, особливо якщо той володіє креативними задатками.
Більш того, на мій погляд, така схема дає змогу змінювати тактичний малюнок без проведення замін. Потрібен на вістрі форвард, здатний зіграти на просторі, втекти в контратаку? Хороший варіант – Кравець, якого з глибини підпирає Мораес.
Ситуація змінилася, і тепер під центрбеками потрібен гравець, який зачепиться за м’яч, реалізує момент в умовах щільної опіки? Рокіровка – Мораес вище, а під ним Кравець, який працює на підборі і готовий в будь-який момент переключитися на оборону.
При цьому, як мені здається, ця модель в певному сенсі приховає недоліки центральних півзахисників «Динамо», але «випне» їх гідності – дисциплінованість, працездатність, витривалість і т.п.
