Нападник «Дніпра» Роман Зозуля розповів про надії скоріше повернутися на поле, варіантах переїзду за кордон, тренерських перспективи Михайленко та призначення головним тренером «синьо-жовтих» Андрія Шевченка.
– Роман, незважаючи завершився контракт з «Дніпром» і шестимісячну дискваліфікацію, ви провели збори з командою Дмитра Михайленка. Не хотілося після минулого сезону і Євро взяти паузу і відпочити від футболу?
– Ні в якому разі. Збори – це найважливіша частина підготовки до сезону, коли закладається фундамент підготовки на весь чемпіонат. І в якій команді ти б не був, потрібно тренуватися. Так що дуже задоволений зборами і вважаю, що провів хорошу підготовку.
В першу чергу ми працювали для себе, оскільки поки невідомо, хто виявиться в якій команді. Що стосується «Дніпра», то мені дуже сподобалося, як тренувалися молоді хлопці. На зборах їх було багато, так що у команди хороша перспектива.
– На шість місяців вас відлучили від футболу. Чи не розглядали варіант, щоб в ці місяці отримати ігрову практику хоча б в якій-небудь аматорській команді?
– Ми з Русланом подали апеляцію в Контрольно-дисциплінарний комітет, тому чекаємо рішення і сподіваємося, що нам все-таки зменшать термін дискваліфікації. Півроку без футболу – це трагедія для мене. Ми з Русланом не раз обговорювали цю тему і ще раз усвідомили ступінь того, що сталося і свою провину. Всі знають, яка була напружена ситуація в нашій команді в кінці сезону, все це накопичилося і вийшов такий емоційний зрив. Звичайно, ні в якому разі нас це не виправдовує, мовляв, тільки в цьому причина. Ми будемо і повинні відповідати за свої вчинки. Але висновки зроблено і ще раз можу запевнити, що такого більше не повториться, тому сподіваємося на поблажливість з боку апеляційного комітету.
– Якби була можливість відіграти цю ситуацію назад, такого б не сталося?
– Звичайно, ні. Я б взагалі, напевно, не приїхав навіть на стадіон і гру дивився по телевізору.
– У пресі вас сватають в АЕК, ПАОК, клуби з Еміратів. У цих повідомленнях є частка правди?
– Так, але багато угод зривається з відомих причин, про яку ми говорили вище. Зараз з Русланом вирішується наше майбутнє. Ротань більш досвідчений футболіст і для нього кожен такий шанс важливий і не хочеться, щоб цей момент «убив» його подальшу кар’єру, оскільки він хоче пограти ще пару років. Ми готові нести покарання, але зараз наша доля в руках апеляційного комітету і ми сподіваємося, що наше каяття ще раз почують. Ми любимо футбол, хочемо займатися улюбленою справою і принести ще користь футболу.
– Зараз у «Дніпра» новий тренер. Які головні особливості ви б відзначили в роботі у Дмитра Михайленка?
– Звичайно, у кожного тренера свій погляд на побудову команди та тренувальний процес. Напевно, помітно і ні для кого це не є секретом, що він будує роботу за таким же принципом, як це було у Хуанде Рамоса. Такий підхід мені подобався, коли в «Дніпрі» працював іспанець, і зараз теж працювати на зборах у Дмитра Михайленка дуже приємно. Хоча відразу обмовлюся, що це не означає, що мені не подобався тренувальний процес у Мирона Маркевича. Упевнений, що Михайленко чекає велике футбольне майбутнє. Мені сподобалися збори і робота під його початком.
– Новий чемпіонат України буде проведено за новою системою. На ваш погляд, «Дніпро» з молодим складом зможе зачепитися за першу шістку?
– Рано говорити про місця, коли зараз мова йде про те, щоб «Дніпро» взагалі зберігся. Дай бог, щоб команда була. У «Дніпрі» ніколи не ставили конкретні завдання, ні при Рамосі, ні при Маркевича. Ми самі собі визначали цілі. Думаю, і цього разу таких завдань не буде. Хлопці молоді, тому будуть битися за себе, за «Дніпро» і за місто. Без досвідчених футболістів буде важко, але відразу під такою «каток» кидати хлопців теж небезпечно. Але дай бог, щоб вони витримали, набирали очки і поступово прийдуть досвід і впевненість.
– Напевно після Євро вже вляглися емоції. Який головний висновок зробили з поїздки до Франції?
– Ще переживаю дуже сильно. Однозначно ми підвели країну і всіх, хто за нас вболівав. Важко про це говорити, хоча багато хто питає, чому так сталося і відповідати щось треба. Точно знаю, що ніхто дурня не валяються, на поле все виходили з бойовим настроєм. Але футбол непередбачуваний, за що його і люблять. Всі думали, що ми вийдемо з групи … Тому хочеться вибачитися перед уболівальниками, що не виправдали їх очікування і зганьбилися на Євро. Ми самі вірили, що можемо вийти з групи і вірили в це. Залишається зробити висновки. Зараз буде новий тренер, новий відбірковий цикл. Андрій Шевченко зверне увагу на всі недоліки і будемо рухатися вперед. Дай бог, щоб таких провальних турнірів більше не було.
– На Євро ви бачили, що Андрій Шевченко готовий бути головним тренером збірної?
– Звичайно, на Євро він не показував, що він хоче бути головним тренером і природно не поводився, як головний тренер. Він допомагав команді, підказував хлопцям і був повноцінним помічником, а «головним» був Михайло Фоменко. Йому ми, до речі, теж вдячні за спільну роботу. Ми його поважали і висловлюємо подяку за спільну роботу. Він багато зробив і для збірної, і для футболістів. Що стосується Шевченка, то йому дали шанс, і ми сподіваємося, що все у нього вийде. Звичайно, ми не знаємо, яким він буде головним тренером, але він має колосальний ігровий досвід, який йому допоможе. Все, що він вимагатиме, будемо намагатися втілити в життя.
– У Шевченка немає тренерського досвіду, ніхто не знає, як він буде працювати «головним». Але чи є у нього авторитет серед футболістів збірної?
– Не всі ж «Золотий м’яч» отримують. Звичайно, авторитет у нього є. Підібрано кваліфікований тренерський штаб. Дай бог, щоб все склалося. Упевнений, всі футболісти, які будуть викликані в збірну, будуть викладатися на всі сто відсотків.
– Поки ви відсторонені від участі в матчах, напевно з’явиться час приділити більше уваги вашій з Русланом Ротанем академії. Як вона розвивається після того як стартував ваш спільний проект?
– Думаю, все просувається так, як ми і хотіли. Зараз період літнього табору. Хлопці там відпочивають, тренуються. Перед зборами приїжджав туди кілька разів, дивився, як діти живуть, пограли трохи разом. Чуємо і критику, щодо харчування або проживання. Але можу сказати одне: у моєму дитинстві таких таборів не було. Все одно я щасливий, що підтримав ідею Руслана Ротаня і ми почали втілювати цю ідею в життя. Не всі діти будуть футболістами, але зате вони хоча б отримають позитивні емоції. А ті, хто не займався, навпаки, полюблять футбол і запишуться в футбольні секції. Ми вкладаємо туди душу, любимо дітей і дай бог, щоб вони виросли хорошими людьми, а хтось став футболістом. Два філії у нас вже відкриті, в планах ще шість подібних центрів.
