Відшуміли пристрасті по провально-сумного для нас ЄВРО і, сподіваюся, за призначенням нового головного тренера. Вболівальники переключилися на чемпіонат країни і на стартували вчора для України єврокубки. Але вже через місяць з невеликим кандидати в національну команду знову зберуться в Києві.
Зберуться, щоб почати підготовку до першого матчу відбору ЧС-2018 з європейським чвертьфіналістом Ісландією, який відбудеться 5 вересня в столиці (на жаль, при порожніх трибунах). З чим же підійде оновлена українська збірна до цієї гри?
Доводиться констатувати, що картина якщо не безрадісна, то, як мінімум, невизначена. Нинішній стан (і статус) наших збірників зразка Euro-2016 і попередніх йому двох-трьох тижнів підготовки викликає дуже серйозні питання. Грають нині одиниці. Зрозуміло, що офіційний сезон почався далеко не скрізь, але все ж тривожно.
У запасів і НА ТРИБУНАХ
Воротарі. Андрій Пятов – основний в «Шахтарі». Тут питань немає, хоча по грі – як проти «Динамо», так і проти «Зірки», – їх можна було б і поставити. Але хто в резерві? Денис Бойко і в минулому сезоні майже не грав за «Бешикташ», а зараз ще і травма у нього. До того ж нещодавно в стамбульський клуб з іспанського «Депортіво» перейшов досвідчений Фабрісіо. Людина, в якому Шенол Гюнеш, можливо, і бачить першого змінника основного воротаря. А таких в стамбульському клубі є Толга Зенгін, між іншим, капітан команди. Микита Шевченко, який вважався в збірній третім, перейшов в «Шахтар», і тепер, щоб залишатися кандидатом в головну команду країни, потрібно грати. Тобто, витісняти зі складу Пятова.
У такій ситуації вже без особливої іронії ставишся до слів Андрія Шевченка, сказаним їм після нашого Суперкубка: «Шовковський зіграв чудово. Для нас це дуже хороша інформація ». Нічого, що Олександр оголосив про розставання зі збірною ще в 2012-му? Правда, нікуди не дінешся від того, що він і зараз кращий.
Центр оборони. До Франції поїхали три гравці цього амплуа. Грали Євген Хачеріді та Ярослав Ракицький. Зараз в порядку тільки перший, але не в останню чергу тому, що Александар Драгович вже подумки в Леверкузені. Ракицький дивиться футбол з трибун, готуючи грунт для пересудів про майбутнє звільнення. Кажуть, зокрема, про «Зеніті», і хоча Мірча Луческу клятвено обіцяє нікого з «Шахтаря» не смикати, надавати великого значення його словам не варто. У будь-якому випадку, Ярослав зараз ігрової практики не має. Як і його колега і одноклубник Олександр Кучер. Але цей хоч в запасі сидить.
Крайні захисники. Справа грав Артем Федецький. Зараз він у творчій відпустці – шукає новий клуб. Начебто, був варіант з «Вердером», але зірвався. Зараз, за чутками, Артем веде переговори з «Дармштадтом», але коли це ще буде, і заграє він в цьому зубожілому клубі бундесліги? Зліва у Франції починав В’ячеслав Шевчук, але він і в минулому сезоні був в «Шахтарі» запасним, а в 37 років … Влітку в донецькому клубі з’явився Богдан Бутко, який здійснив на Euro не найгірше враження на тлі інших. Але ви впевнені, що він заграє в «Шахтарі» і витіснить зі складу того ж Ісмаїлі? Про Срну на правому фланзі навіть говорити не доводиться …
НЕЗАМІННІ Є
Опорні півзахисники. Стабільно грає Тарас Степаненко, і його позиції непохитні. Рекордсмен Анатолій Тимощук – без коментарів, хоча досягнення Маттеуса, звичайно, манить … Руслан Ротань чекає рішення Апеляційного комітету по амністії, а потім відправиться чи в Ізраїль, чи то в «Анжи». Але і йому, до завершення призначеного в травні терміну дискваліфікації, виповниться – 35. Є, правда, Сергій Рибалка, у Франції так і не зіграв. Тепер для нього саме час. Ах так, ще на слуху Максим Малишев, відсутністю якого у Франції багато хто був сильно здивовані (з його-то 45-хвилинним стажем виступів за збірну!). Однак і він на старті сезону в заявку «Шахтаря» не потрапляв, програючи конкуренцію Степаненко і Фреду.
Центральні півзахисники. Донеччанин Віктор Коваленко обмежується поки виходами на заміну. З двох, що залишилися киян – Сергія Сидорчука та Дениса Гармаша – стабільний тільки перший. Другого Сергій Ребров поки теж бачить лише в ролі джокера. Олександр Зінченко потрапив в хорошу компанію і навіть зіграв тайм за «Манчестер Сіті» проти «Баварії», але немає ніякої впевненості, що він буде отримувати ігровий час в команді, де є Давид Сільва. Як мінімум.
Крайні півзахисники. Єдина безпроблемна позиція (втім, нам і перед Euro так здавалося). Євген Коноплянка хороший на предсезонке «Севільї», Андрій Ярмоленко повинен повернутися в лад вже в нинішній уїк-енд. І резерв є в наявності в особі луганчан Олександра Караваєва і Івана Петряков. Але всіх одночасно ж не поставиш …
ХТО БУДЕ ЗАБИВАТИ?
Нападники. А ось це найбільший головний біль. Грав у Франції Роман Зозуля, передбачався в клубному футболі поза грою до середини листопада (можливо, звичайно, дискваліфікацію скостять, що могло трапитися вже вчора), але йому ще потрібно пробитися до складу його нової команди. Хто поручиться, що в «Бетіс», куди його відправляє чутка, Роману буде легко? Тим більше, що клуб вже придбав центрфорварда (парагвайця Антоніо Санабрія у «Роми» за 8 мільйонів євро), і Зозуля, швидше за все, може розглядатися лише як гравець ротації або, на худий кінець, іншого амплуа. Євген Селезньов виходить в «Шахтарі» на заміни. Там в нинішньому сезоні попереду діють натуралізований хорват Едуарду і, сподіваюся, майбутній українець Тайсон.
Філіп Будковський зробив «крок вперед», перейшовши в 13-ту команду російської прем’єр-ліги. На зборі забив два м’ячі аравійському «Аль-Иттифак», що теж непогано. До ігор нашої збірної, «Анжи» проведе п’ять матчів чемпіонату Росії. Два з них на виїзді, три – вдома, але два з них з ЦСКА і «Спартаком» і лише один – з легкотравним «Арсеналом». Непросто буде Філіпу себе проявити. До речі, з Росії ще Марко Девіч нагадує про себе. Поки, правда, тільки словами про те, що хотів би зіграти на ЧС-2018.
ЛЕГІОНЕР З ЧЕТВЕРТОЇ ЛІГИ
Хто ж може зіграти замість них? Пошукаємо заміну в українській першості – в стартовому турі чемпіонату, зазначеному небувалою результативністю (23 м’ячі – 3,83 за гру), найвищої в історії. До речі, раніше лише тричі середній показник перевалював за 3,00. Здавалося б, роздолля для пошуку. Але поглянемо, хто грав попереду, і хто забивав, зіставивши це з питомою вагою іноземців в нашому футболі, уменьшающемся з кожним днем. У п’яти з 12-ти команд (Динамо, «Шахтаря», Зорі »,« Карпат »та« Сталі ») попереду іноземці. Форварди-легіонери чотирьох перших команд зі своїм завданням впоралися, забивши, хто один, хто два, хто три. Тільки Каменський «сталевар» Сільвано Комваліус підвів. Воно й не дивно.
Знаєте, звідки він до нас прийшов? З німецького клубу «Гессен-Кассель», який посів у сезоні-2015/16 восьме місце в Регіоналліге Зюдвест. Це четвертий рівень німецького футболу після бундесліги, другої бундесліги і третьої ліги. А регіональних ліг всього п’ять. Бачите, якого аса заарканили доблесні скаути «Сталі». Можна було б сказати, що відчувається школа донецького «Металурга», але ж і там деколи знаходили таких людей як Яя Туре, Генріх Мхітарян, а з нинішніх – Жуніор Мораес, нехай він ще не така зірка. Комваліус явно не з цієї когорти.
ЩЕ РАЗ ПРО натуралізації
Нинішнього літа після провалу збірної і введенням в її штаб Євгена Краснікова, знову заговорили про натуралізацію бразильців. Цього разу, схоже, вже всерйоз, і, думається, це таки станеться. Хоча і не в першій грі з Ісландією і, можливо, навіть не в цьому році. Необхідно все ж підготувати громадську думку. Адже це не Едмар, одружений з українкою, або Марко Девіч, практично свій в дошку. Не кажучи вже про росіян, в спокійні часи влилися в збірну цілком природно, нехай і з різним успіхом. Леоненко, Калитвинцев, Серебренников, Кормільцев, Яшкін; Алієв, в кінці кінців. Це тільки ті, хто переїхав з Росії в незалежну Україну, а не такі як Дмитро Тяпушкін, Олег Саленко або казахстанец Сергій Скаченко. Назвати своїми нинішніх бразильців поки якось не дуже виходить.
Поки говорять тільки про екс-харків’ян Тайсона і Марлос – протеже Маркевича / Краснікова. Оскільки знайти українське коріння у наших бразильців проблематично (з аргентинцем Густаво Бланко-Лещук було б куди легше, аби він продовжив забивати), хоча якщо сильно пошукати, можна прадідуся або прабабусю «відкопати», необхідно витримати п’ятирічний «ценз осілості». Тайсон п’ять років в Україні вже прожив, Марлос залишилося до Нового року протриматися. І вони начебто «за». Інша справа, що претендують ці бразильці (до перекваліфікації Тайсона в форварди) якраз на ті позиції, де у нас проблем немає. Так що, доведеться комусь міняти амплуа.
Є ще й кияни Данилу Сілва (п’ять років вже є) і Жуніор Мораес, якому потрібно відіграти ще сезон. Не думаю, що і вони заперечуватимуть, але потрібна поступовість (спробувати спочатку з кимось одним, і якщо приживеться – продовжити) і недопустима штучність. І головне – не переборщити. Але правий / центральний захисник збірної явно не завадив би. Форвард – тим більше.
СВОЇ КАДРИ
Так, закордонний, в якійсь мірі, штаб збірної, напевно, зробить більш легким введення до складу натуралізованих гравців. Але потрібно пам’ятати і про свої. Перш за все, про нападників. Голов в першому турі українці і легіонери забили порівну – по 11 (плюс один автогол), проте форвардів з наших всього двоє – дніпрянин Денис Баланюк, який відзначився, двічі і полтавчанин Дмитро Хльобас. Доведеться, напевно, Андрію Шевченку брати їх на олівець і тісніше співпрацювати з тренерами молодших збірних. Все-таки, Хльобас продовжує залишатися кандидатом в молодіжку (між іншим, він виходив в її «старті» якраз в тих двох матчах, в яких вона не програла, та й один м’яч – забив). Але ось Баланюк навіть до збірної свого віку в цьому році не потрапив.
Загалом, має бути серйозна селекційна робота, і починати її, як то кажуть, потрібно було вчора.
