Дві вольові перемоги команди Сергія Реброва поспіль – над «Сталлю» та «Волинню» – аж ніяк не рядовий випадок для київського клубу. Якщо заглибитися в історичні хроніки, то можна відшукати лічені вольові дублі біло-блакитних у внутрішніх турнірах.
Перший припав на 1955 й рік. І тоді стояв ласкавий серпень, і тоді переможці зазнали критики. Перша вольова вікторія в двохматчевої серії – над тбіліським «Динамо» (2: 1) – мала місце 7 серпня на головному стадіоні України, який мав тоді ім’я Микити Хрущова. Тбілісці відкрили рахунок вже на 8-й хвилині. У тому, що кияни все-таки здобули в той день перемогу, велика заслуга форварда Віктора Терентьєва.
На кінець півгодини гри він зрівняв рахунок, а в середині другого тайму вивів на побачення з голкіпером Андрія Зазроева, і уродженець Тбілісі (ось так іронія долі!), Який захищав тоді кольори київського «Динамо», не схибив. Преса переможців розкритикувала, зазначивши, що успіх став можливий тому, що опоненти грали «ще гірше».
Через п’ять днів погода в Києві зіпсувалася. У день матчу динамівців з ленінградськими «Трудовими резервами» зарядив дощик, прекратившийся перед початком гри, але відновився у 2-му таймі. Температура повітря опустилася до 18 градусів. У цій грі кияни пропустили вже на 5-й хвилині, але потім ще до перерви відзначилися тричі. Останній гол киян знову провів Андрій Зазроев, на цей раз чітко реалізувавши пенальті.
Під завісу матчу пітерські гості один м’яч відіграли, але більшого добитися не змогли. Цікаво, що в чемпіонаті-1955 до цієї гри у киян було по п’ять перемог, нічиїх і поразок, а успіх у поєдинку з «трудовими резервістами» дозволив подолати це п’ятірки навала.
***
У перший свій чемпіонський сезон (1961) динамівці спромоглися на три вольові перемоги поспіль. Перша датована 14 квітня – самий старт космічної ери в історії людства. У суперниках у киян – мінська «Білорусь». І вже на 15-й хвилині трибуни Республіканського стадіону імені Н. С. Хрущов притихли: гості відкрили рахунок. Це уродженець такого нині футбольного, а тоді невідомого уболівальникам Борисова Геннадій Хасін приловчився точно пробити майже з нульового кута. Динамівці перевернули все з ніг на голову тільки в заключні чверть години гри. Спочатку Олег Базилевич скористався помилкою мінського голкіпера і досяг успіху на добиванні, а потім Юрій Войнов відгукнувся на прекрасну передачу Базилевича і встановив остаточний переможний рахунок.
Через 12 днів у Київ приїхав таллінський «Калев». Естонці змогли відкрити рахунок в середині першого тайму зусиллями Арво Тамкирва. Однак потім все встало на свої місця: у воротах гостей виявилося відразу шість м’ячів. І якщо в той день в Києві накрапав дощик, то в ворота «Калева» хлинув справжня злива голів! 2 травня в Києві було вже сонячно, і 60-тисячна аудиторія заповнила головний стадіон України в надії побачити яскравий спектакль. Афіша «Динамо» (Київ) – «Динамо» (Москва) обіцяла барвисте видовище.
Рахунок на кінець перового тайму відкрили москвичі: відмінний дальній удар вдався Ігорю Численко. Але після перерви кияни буквально зім’яли оборону гостей. У ворота Льва Яшина (зазначу, що легендарний голкіпер вийшов на поле тільки після перерви, замінивши не пропустити в цій грі Володимира Бєляєва) було забито три голи! Крапку в матчі поставив молодий форвард Микола Каштанов, дотепно перегравши Яшина. Цей гол виявився єдиному для запорожця за час його виступів у київському «Динамо».
***
Наступний вольовий дубль прийшов до динамівців під кінець сезону-1988. Спочатку в Єревані вдалося подолати опір «Арарату». Рахунок відкрив вже на 5-й хвилині 21-річний Абраам Хашманян. Однак Олексій Михайличенко і Геннадій Литовченко точними ударами розвіяли ілюзії вірменського клубу щодо успішного для себе результату поєдинку. А через чотири дні двосічний поєдинок московських і київських одноклубників завершився з все тими ж вольовими для біло-блакитних цифровими показниками – 2: 1. Всі голи забивалися після перерви, а успіх до динамівців прийшов стараннями Андрія Канчельскіс (він теж грав за «Динамо», якщо хтось забув) і Олексія Михайличенка (новоспечений олімпійський чемпіон реалізував пенальті, призначений за фол на самому собі).
***
У вересні 1991 року динамівці послідовно здобули дві домашні вольові перемоги над Владикавказ «Спартаком» і мінським «Динамо». Першим кияни відвантажили два голи, а другим три. Зазначу, що всі свої голи в цих поєдинках кияни забивали після перерви.
***
У чемпіонатах України перший вольовий дубль «Динамо» припав на осінь 1996 року. Постраждали від чемпіонів України «Прикарпаття» і «Чорноморець». Зазначу, що прикарпатцям динамівці забили переможний гол лише на 90-й хвилині зусиллями Василя Кардаша, а на гол «моряка» Віктора Мглинця відповіли тричі. Крапку в одеському матчі поставив Андрій Шевченко. У тому ж сезоні, але вже в травні вольовий настрой киян відчули на собі гірники і кременчужани. Причому в обох випадках перемоги киян були мінімальними.
***
Пізня осінь 2006 року. Дві вольові перемоги киян поспіль – «Арсенал» був знищений з рахунком 5: 2, а «Чорноморець» обіграний у впертій боротьбі з результатом 3: 2. «Каноніри» двічі вели в рахунку (дублем відзначився незабутній Сергій Закарлюка), але динамівці легко припинили їх наміри вже на початку другого тайму. Вивів киян вперед Валентин Белькевич. Додам, що з грали в той день кольору «Динамо» до сих пір захищають Олександр Шовковський і Олег Гусєв. В Одесі ж вирішальний м’яч провів Артем Мілевський. Ех, був час!
***
У березні 2008 року кияни засмутили запорізький «Металург» і львівські «Карпати». Гра проти запорожців запам’яталася дебютом на вищому рівні арбітра Юрія Вакса. В кінці першого тайму дебютант видалив за друге попередження запорожця Володимира Польового, і після перерви кияни реалізували чисельну перевагу. У Львові ж підопічні Юрія Сьоміна пропустили вже на 1-й хвилині, але ще до перерви зуміли вийти вперед, не дозволивши опонентам розраховувати хоча б на нічию.
P.S. Є якась принадність у вольових перемогах. Вони – ознака того, що команда не здається, бореться до кінця. На жаль, в нашому футболі справжніх проявів волі стає все менше і менше. А тим більше серійних. Але ж мораль проста: не опускайте рук, навіть пропустивши гол! Все ще можна виправити!
