Воротар «Шахтаря» і збірної України Андрій Пятов розповів про відмінності екс-наставника донецької команди Мірчі Луческу і її нинішнього рульового Паулу Фонсека, свою подальшу кар’єру в клубі, майбутнє українського футболу і шанси національної збірної потрапити на ЧС-2018.
– У вас не так давно змінився наставник в Шахтарі. Якщо порівнювати двох тренерів, в чому полягає головна відмінність в їх ідеях і методах?
– У всьому відрізняється. У кожного тренера свій підхід. У нас змінилося все на 100%: і гра команди, і тактика. У тренера своє бачення, і ми повинні перенести його на поле.
– З ким із них зручніше працювати?
– З усіма зручно. Якщо ти виконуєш те, що хоче тренер, то тобі буде зручно. Я не виділяю тренерів хороших, поганих, мені з усіма тренерами комфортно і цікаво. Тактика? У нас повністю все змінилося, тому ми поки ще не все виконуємо ідеально. При стандартах граємо в зонах, до цього потрібно звикнути. Поступово покращуємо взаємодія, але ще потрібен час.
– На передматчевій прес-конференції в Стамбулі ви говорили, що ще є проблеми в розумінні методів роботи наставника. У чому головна трудність?
– Я не сказав би, що у нас труднощі. При будь-якому тренері якісь помилки допускаються, але чомусь у нас на даний момент так складається, що суперник, маючи один напівмоменти, реалізує його, а у нас, може, і везіння десь не вистачає, тому що є хороші моменти в кожній грі, і ми їх не завжди можемо реалізувати. Може, була б десь удача на нашому боці, ми б забивали більше, і менше пропускали. Цей факт теж можна враховувати. Звичайно, нам є ще над чим працювати.
– Чи не виходить це тому, що Шахтар, як правило, домінує на полі, і, як наслідок, з’являється така розслабленість?
– Ні. Може, дійсно, з’являється десь розслабленість і в діях гравців, але це при будь-якому тренері буває. Я впевнений, що коли ми суворіше будемо грати, тоді і посміхнеться десь удача і фортуна, будемо більше забивати і менше пропускати.
– Два сезони поспіль Шахтарю не вдавалося знову стати чемпіоном. Ви аналізували причини?
– Причини завжди потрібно шукати в собі. Звичайно, багато складових є, це все вже неодноразово говорили. Але все-таки ми за ці два роки втрачали очки, поступалися в деяких іграх, в яких нічого не винні були програвати. Тому ми в першу чергу повинні розібратися з помилками в собі, а вже все навколофутбольні деталі не відносяться до цього. Ми ж в минулому розіграші чемпіонату України друге коло йшли лідером, зрівнялися з Динамо за очками, але допустили осічки. Наприклад, зі Сталлю зіграли 3: 3, в кінці пропустили, ще пару ігор було … Чи втрачали очки там, де не повинні були.
– А якби ви зараз продовжували грати в Донецьку, було б більше шансів стати чемпіоном?
– Коли ми грали перед своїми вболівальниками в Донецьку, то приходило в середньому 35-40 тисяч чоловік, а зараз на Арені Львів 1,5 тисячі прийшло на першу домашню гру. Звичайно, є різниця, коли ти граєш при великій аудиторії, і тебе вболівальники підганяють. Це теж впливає.
– Чи не вважаєте, що краще переїхати в інше місто, де буде приходити більше вболівальників, по крайней мере, в чемпіонаті України?
– Це не мені вирішувати, тут багато факторів. Потрібен і стадіон, і дозвіл від УЄФА, від нас це не залежить. Хотілося б повернутися додому і грати в Донецьку. Я думаю, той варіант, який зараз є – це те, що можливо на даний момент. Думаю, деякі матчі нинішнього чемпіонату будемо грати і в інших містах.
– Генеральний директор клубу Сергій Палкін говорив, що після вильоту з Ліги чемпіонів головна тепер мета – це фінал Ліги Європи, тому що це буде єдиним виправданням вильоту з Ліги чемпіонів нинішнього сезону на такій ранній стадії. Ви згодні з його твердженням?
– Він керівник, він має право ставити такі завдання, а ми повинні їх виконувати. Але я завжди звик відштовхуватися від даних цілей, які стоять. Це перемога в кожному матчі. Тому якщо будемо перемагати в кожному поєдинку Ліги Європи, то, напевно, дійдемо до фіналу. Я думаю, команда ставить за мету, щоб перемагати в кожному матчі. А там вже буде видно, чи не будемо загадувати.
– Шахтар досі в нинішньому сезоні і в чемпіонаті України, і в Лізі Європи грав першим номером. У Лізі Європи, якщо ви пройдете далеко, очевидно, з’явиться суперник, з яким потрібно буде грати другим номером. Наскільки, ви вважаєте, у вас вийде грати в такому ключі?
– У нас тренер ставить таку філософію команди, щоб ми завжди грали першим номером.
– З урахуванням того, що Паулу Фонсека каже, що «ми завжди будемо грати саме в такий футбол», чи реально грати в цей футбол проти сильних суперників?
– Все залежить від суперників. Якщо ми будемо нав’язувати свою гру, намагатися домінувати, більше володіти м’ячем, значить, будемо грати першим номером. А якщо ми не будемо так грати, то будемо відштовхуватися від дій опонентів. Ми тренуємося, і головне в баченні тренера – більше володіти м’ячем і домінувати на полі.
– Український чемпіонат об’єктивно став слабшим, гравці їдуть за кордон все частіше, можна сказати, масовим потоком. Чи готові ви залишити зараз Шахтар в разі вигідної пропозиції?
– На даний момент немає. І взагалі я не ставлю цілей кудись виїхати. Я вже неодноразово говорив, що якщо Шахтар потребує мене, якщо я буду відповідати рівню клубу, досягати цілей, мені нікуди йти, і я не збираюся залишати команду. Головне, щоб Шахтар розвивався і ставив перед собою максимальні цілі. А вже якщо я своєю грою буду влаштовувати тренерський штаб і керівництво клубу, значить, я буду тут до кінця кар’єри.
– Чи не турбуєтеся, що в умовах падаючого рівня чемпіонату України в такому випадку ваш особистий рівень теж буде падати?
– Зараз поміняли формат чемпіонату. Я вважаю, в даній ситуації це відмінний формат, який все боку влаштовує. Утворюватиметься та шістка команд, які по достоїнству боротимуться за найвищі місця, а також друга шістка, яка боротиметься за виживання в Прем’єр-лізі. Я думаю, це хороше зміна, тому що все-таки у нас є хороші клуби, які напевно проведуть хороші матчі. Ми ж повинні якось підняти рівень чемпіонату. Все сподіваємося на краще, що у нас буде в країні краще, буде мир, і наш чемпіонат буде потроху повертати той рейтинг, який був у нього до цієї ситуації в країні. Треба розвивати і піднімати чемпіонат, а не бігти з корабля і говорити тільки про слабкість турніру.
– По-вашому, скільки повинно бути команд в чемпіонаті України для того, щоб це був відносно високий рівень при нинішніх умовах?
– Повинно бути стільки команд, скільки їх залишилося платоспроможних, які можуть утримувати себе. А футболістів у нас достатньо хороших. Ви ж самі кажете, що багато хто виїжджає. Через те, що немає впевненості в завтрашньому дні. Тому що є борги якісь, є різні ситуації. Тому якщо будуть стабільні клуби, в яких буде стабільна ситуація, я думаю, ці ж гравці потім повернуться. Всі хочуть грати вдома при рідних вболівальниках, рідних і близьких. Якщо буде стабільність, всі футболісти будуть тут, і тоді буде той чемпіонат, який був ще чотири роки тому.
– Чи не вважаєте, що Шахтарю ще потрібно підсилитися для того, щоб досягти заявленої вашим керівництвом мети – фіналу Ліги Європи?
– Ні, не вважаю. У нас хороші гравці, і вони свого часу приходили на зміну тим виконавцям, яких продали за хорошу суму. Зараз у них з’явився шанс, вони повинні скористатися ним. Ви самі бачите, як той же Бернард дочекався свого шансу. Так, зараз у нього травма, яка вибила його з форми, але все відзначали його прогрес. Той же Віктор Коваленко, який ще півроку тому почав прогресувати, і зараз його гра теж прогресує. Також у нас є Фред, який повернувся на поле. У команді гідні люди, якісна молодь, тому буде розвиток. Головне для Шахтаря – участь в єврокубках.
– Ви побачили щось нове в роботі нового наставника збірної України Андрія Шевченка за той час, коли він був помічником Михайла Фоменка, зокрема на Євро-2016?
– Особисто я побачив, спілкувався з ним. Мені його бачення відомо. Головне, як ми реалізуємо це. Поки не можу розповісти докладніше. Краще справою доводити, ніж розмовами.
– У нас складна група у відбірковому циклі на чемпіонат світу 2018 року? Які розклади для збірної України?
– У нас рівна група, я б сказав. Але в цьому і інтерес, так і зростає рівень збірної. Тому буде цікаво. Чи є шанси хоча б на плей-офф? Я не даю прогнозів ніколи, тому що в першу чергу потрібно виходити на поле і робити свою роботу, а шанси вже вважатимемо, коли зіграємо останній матч.
– Як ставитеся до натуралізації гравців?
– А чому б і ні. Якщо людина реально готовий посилити або створити якусь конкуренцію в збірній, то це правильний крок.
– Хто, на ваш погляд, зараз дійсно може якісно підсилити збірну серед легіонерів?
– Гравцям пропонували або пропонують змінити громадянство – Тайсону, Марлос, Мораес … Чи готові вони змінити збірну? Тут питання не тільки в нас. Для них теж можуть бути проблеми, тому вони вивчають це питання, чи не позначиться це якось погано на бюрократичних питаннях. Якщо вони до цього готові, то будь ласка, я буду тільки радий за них, тому що це хороші гравці.
– Чи не бачите потенційну небезпеку в тому, що погіршиться мікроклімат, адже це наступ на позиції тих гравців, хто вже закріпився в збірній?
– Чому? Конкуренція не означає, що мікроклімат погіршиться. Я вважаю, конкуренція навпаки створює хороший мікроклімат, люди будуть рости за своїм рівнем, і збірна буде рости. У цьому будуть тільки позитивні наслідки.
– Якщо згадувати Євро-2016, у чому ви бачите головну причину невдач?
– Їх багато. Я не хочу про Євро говорити. Це вже пройдено. Єдине, що можна сказати – ми провалили це Євро, мільйони українців сподівалися на нас … Тут виправдань немає. Я вже говорив це після того, як у нас не залишилося шансів після гри з Північною Ірландією. Соромно дуже.
– Ви вважаєте, ключовим було матч проти Північної Ірландії?
– Так. Всім зрозуміло, що з Німеччиною могли позитивно зіграти. Але вийшло, як вийшло. Те, що ми огидно зіграли проти Північної Ірландії, це однозначно.
– У чому причина того, що ви пропустили гол якраз зі стандарту проти британської команди, хоча напевно, з урахуванням манери гри Ольстера, приділяли цьому увагу?
– Звичайно, ми приділяли увагу стандартам. Тут багато причин. Я не хочу до цього повертатися, немає сенсу виправдовуватися, це вже нікому не цікаво.
– У ситуації військових дій, де Україна, по суті, воює з Росією, якщо збірна потрапить на чемпіонат світу 2018 року, який пройде в РФ, чи вважаєте ви правильним відправлятися в Росію на турнір?
– Давайте ми туди потрапимо спочатку. Це довгий шлях, ще півтора-два роки, щоб туди пробитися. А коли ми вже зможемо там виступити, будемо відштовхуватися від ситуації. Я думаю, не мені це вирішувати, куди ми поїдемо. У нас є федерація, є її президент, і як він скаже, так ми і будемо діяти.
– Яке майбутнє ви бачите для себе і своїх дітей в Україні?
– Я бачу гарне майбутнє тут у своїх дітей. Україна дуже багата країна у всіх напрямках. Просто її в цих напрямках потрібно розвивати, а у нас не все було гаразд у цьому сенсі. Тому зараз ми пожинаємо плоди того, чого не змогли зробити. А перспектив у нас багато.
