Винесена в заголовок шумерська прислів’я згадалася під час перегляду недільної програми «Великий футбол». Ведучий і його асистенти, обговорюючи дії харківського рефері Абдули в матчі «Шахтаря» і «Динамо», прийшли до висновку: він або корумпований, або обуян страхом.
Цю тезу озвучувався настільки нав’язливо, що я не полінувався переглянути ефір у записі і перерахувати: про корупцію було сказано як мінімум тричі, а про страх – аж вісім разів!
При цьому сам Олександр Денисов прагнув виглядати заклопотано-переляканим, немов страшилка про «повернення в нульові» означала для нього не повернення до 4-гривневим курсом долара, а як мінімум зворотний переїзд із Києва в Єнакієвому – з усіма наслідками, що випливають.
У «Великого футболу», перефразовуючи інше прислів’я, і очі великі. Своїх фобій ведучі програми не приховують, навіть більш того – випинають їх, намагаючись дістати з комори з реквізитом неабияк пронафталіненого привид «конфлікту інтересів». Я адже правильно зрозумів Денисова щодо «нульових»? ..
Давно вже перетворившись з аналітичної в пропагандистську програму, «ВФ» і технологіями користується відповідними, і спікерів підбирає з перевірених, загартованих і під потрібним кутом «заточених». Звичайно ж, раптове відбування Мірчі Луческу під покров «Газпрому» пробило серйозну кадрову пролом в тісних рядах бидло- і яйцеекспертов. І тепер вже не тільки Денисову, Вацко і Леоненко доводиться відпрацьовувати за себе і за того румунського хлопця, але і самому Ринату Ахметову з прямою мовою виступати.
Все ж почули його недавній спіч, адресований президенту ФФУ? Чекаємо, мовляв, від вас, Андрій Павелко, успіхів на ниві українського футболу. Вийміть та положьте. Інакше … втім, що саме «інакше» – розтлумачували і розтлумачують вже ті, кого власник «Шахтаря» найняв саме з цією метою. Щонеділі і в інші дні тижня вони малюють портрет «абсолютного зла», що не дає розвиватися нашому футболу. Буквально – роблять зло; розумійте мене як хочете. Роблять, хапаючись за будь-якого приводу, а то і без оного.
Трактування арбітром Абдулой епізоду з рукою Види – безумовний привід для донецьких пропагандистів звинуватити у всіх футбольних гріхах Павелко і Колліну, які, мовляв, «обслуговують» один з провідних українських клубів, а іншому, відповідно, ставлять палки в колеса. Звинуватити майже істерично, до надриву і … переляку: «Караул, грабують!»
Втім, на кому шапка горить, знають навіть у початковій школі. А ті, хто постарше і пообразованнее, без особливих проблем відрізнять правду від напівправди, з якими б великими очима її не підносить. Адже, скажімо, «звичка» грати рукою – відмінна риса не тільки Види, вона цілком властива і його партнеру по збірній Дарій Срні. Нагадати?
Після цього міні-вистави хорватський «шахтар» чомусь не кидався до арбітра з вимогою справедливого покарання, не закликав того не боятися і судити те, що рефері бачить.
До речі, а, може, не в корумпованості або страху справа? А раптом у Абдули всього-на-всього сталося секундне зорове розлад. Може ж, наприклад, обманювати багатотисячну телевізійну аудиторію коментатор, видаючи бажаний гол за дійсний. Або, скажімо, може генеральний директор популярного клубу вбачати закулісну гру конкурентів в питанні комплектування збірної України. Деякі фортели вже згаданого Срни – як на полі, так і за його межами – змушують всерйоз задуматися про роздвоєння його хорватської особистості. Вони теж корумповані? Теж налякані? Або їх проблеми виключно в медичній площині?
Загалом, важко не погодитися з древніми шумерами: не роби зла – не будеш вічному страху …
