«Динамо» не знає перемог в чотирьох матчах поспіль, набирає в трьох іграх чемпіонату всього лише одне очко – і вперше за два роки опускається нижче другого місця в таблиці прем’єр-ліги. Оглядач «СЕ» в Україні »намагається зрозуміти причини того, що відбувається в сьогоденні і заодно – заглянути в майбутнє.
Три чверті матчу «Олімпійський» вболівав за «Динамо», переживаючи за кожен промах і проводжаючи команду на перерву оглушливим свистом, який, напевно, мав означати: «Ви там, в роздягальні, розберіться, чорт візьми, що з вами відбувається – і хоча б у другому таймі виправдайте наші очікування ». Але чи то очікування виявилися занадто високі, то чи є у «Зорі», яка мала на підготовку на два дні менше, виявилося більше бажання і фізичної готовності – під кінець години гри (рахунок ще залишався рівним) за свистом почулася … галаслива підтримка луганської команди.
Що цікаво: недільного вечора аплодувала гостям не тільки невелика жменька фанатів, що супроводжує підопічних Юрія Вернидуба по містах і селах. Симпатію «Зорі» висловлювала столична публіка, яка продовжує нехай і на п’яту-шосту частину, але заповнювати трибуни найбільшої арени країни на домашніх поєдинках «Динамо». Хоча аудиторія, яка приходить на ігри киян в прем’єр-лізі, солідніше виглядала б на 17-тисячному стадіоні на вулиці Грушевського.
Нелегкі часи траплялися у клубу і в епоху Валерія Лобановського, іменем якого названа ця арена, причому і в давню пору, і в новітній історії. Однак вболівальники, так повелося, нечасто вникають в справжні причини невдач. Немає результату? Винні гравці, а ще більше – головний тренер. «Випустити нитки управління командою» чи «не бачить шляхів виходу з кризи». А вже якщо наставник не погоджується, що команда знаходиться в кризовій ситуації …
***
Від любові до розчарування – один крок. Ще недавно Сергія Реброва готові були носити на руках: після багаторічної гегемонії «Шахтаря» повернення чемпіонства в столицю і його збереження через рік виглядало геракловим подвигом. На честь молодого наставника, який проходив стажування в серйозних європейських клубах, виписуючи англійські, іспанські та італійські тактичні журнали, що приймає участь у форумі елітних тренерів Старого Світу, але головне – що дає результат, вболівальники малювали банери і складали пісні. Які, до речі, в перший рік роботи Реброва в нинішній посаді шляхом з виїзного матчу співали в автобусі … гравці.
Але поступово тим же футболістам стало складніше знаходити мотивацію. Мова навіть не про Андрія Ярмоленко – він уже, не дивлячись на багаторічне бажання виїхати в Європу, на поле відпрацьовує і за себе, і за того хлопця, а Ребров в відвертому інтерв’ю «СЕ» зазначає, що не просто ставиться до нього з повагою – вважає його своїм другом. Все це надійніше опублікованого на офіційному сайті діагнозу не дозволяє повірити, ніби на ділі не рецидив травми у Ярмоленко, а страйк через невдалого переходу в «Евертон».
Зате згадується розповідь Ігоря Суркіса про те, як в кінці минулого сезону до нього на прийом записався Рауль Ріанчо. Перший помічник Реброва приніс президенту список, в якому значилися чи чотири, чи то п’ять гравців, яких необхідно відпустити. Їх мотивація викликала у іспанця серйозні питання, але Суркіс, вислухавши його, дав зрозуміти, що ці теми готовий обговорювати лише з головним тренером. Подальші події показали, що тривога Рауля була далеко не безпідставною.
***
Історія ця, ставши надбанням громадськості, послужила причиною для нового витка розмов, яким колись дав поштовх Мірча Луческу. «Динамо», мовляв, тренує насправді не Ребров, а Ріанчо – ось «справжній» наставник і прийшов до президента на розмову. Однак, відкинувши конспірологію, можна допустити, що став знаменитим візит Рауля був продиктований його бурхливим темпераментом і невгамовним занепокоєнням за долю команди. Яку він відчував не менше своєї, ніж безпосередній шеф.
А що непросту місію діалогу з власником клубу іспанець взяв на себе, ні з ким не радячись, можна пояснити і різницею менталітетів: якщо є проблема – чому не обговорити?
Цілком допускаю, що пішли влітку футболісти – змінили клуб або погодилися з орендою – могли перебувати в тому списку. Як допитливому розуму нескладно здогадатися про те, хто з залишаються сьогодні в «Динамо» гравців там фігурував. Важливо розуміти, що питання мотивації – лише одна з проблем. Ставить перед собою великі завдання на внутрішній і тим більше європейській арені команді необхідно солідне посилення, а ось його якраз Ребров цього літа не отримав.
***
І не у фінансовій стороні справи заковика – хоча, зрозуміло, про минуле щедрому виділення на трансфери півсотні мільйонів в наш час мова не йде. Про те, що частина України охоплена військовим конфліктом, відомо і за межами країни – і не кожен легіонер, у якого є варіанти спокійніше, погодиться прийняти пропозицію «Динамо». Або, за прикладом Дерліса Гонсалеса, поглянути на карту і погодитися, що Київ знаходиться далеко від території, де йде стрілянина і рвуться бомби.
Реброву, на якому після поразки від «Зорі» не було особи, довелося відбиватися від преси, що атакувала по всіх фронтах. Віталій Кварцяний на його місці не прийшов би на прес-конференцію зовсім, а він – терпляче пояснював, наприклад, що Лукаша Теодорчик, штампує тепер голи в «Андерлехті», або Артема Кравця і не даси в оренду не міг: вони самі хотіли піти і не були готові з колишньою активністю боротися за місце в складі.
Звичайно, тепер, коли Жуніор Мораес «в меншій мірі став реалізовувати потенціал», а у Олександра Гладкого кульгає реалізація, команді не завадив би забивний форвард, але мінімум до зими Реброву доведеться спиратися на власні резерви. Дебют Артема Бесєдіна, якого награвали на вістрі, але вимушено випустили на фланг, вийшов помітним, Віктора Циганкова в двох матчах поспіль визнали найкращим не лише за версією «СЕ» – в тому числі і в поєдинку Ліги чемпіонів з «Наполі». А є ж ще – додамо і жартома, і всерйоз – встиг дебютувати в основі і справно забиває за дубль … центральний захисник Зураб Очігава.
***
Радикально налаштовані вболівальники закликають до крутих заходів – відставку Реброва, а з клубу доносяться чутки, ніби головний тренер отримав кредит довіри всього на одну гру. Якщо не здолає «Динамо» в кінці тижня «Олімпік», то …
Спробуємо, як закликав з нагоди і без оного Олег Блохін, розібратися. Навіть при тому, що п’яти матчів поспіль без перемог у киян зроду не бувало, треба б для початку поглянути на календар. У Сумах столичні футболісти грають в суботу, а в понеділок з ранку – відлітають в Стамбул на матч з «Бешикташем». Чи стане президент клубу в такий момент пересмикувати команду і піддавати її емоційної струсу?
Ігор Суркіс говорив мені, що давно перестав піддаватися в принципових кадрових питаннях емоційним поривам. Під впливом яких звільнив Леоніда Буряка після епопеї з «Туном», Анатолія Дем’яненка після поразки в першому турі Ліги чемпіонів від «Роми», Олексія Михайличенка після домашнього програшу «Трабзонспору», а Юрія Сьоміна – після двох фіаско з рахунком 1: 4 від « ПСЖ »і« Шахтаря ».
***
З відставкою того ж Блохіна президент «Динамо» тягнув, поки це було можливо, даючи йому шанс за шансом і видаючи кредит довіри і трансферів. Повинна була зійтися маса чинників, щоб у Суркіса увірвався терпець, але і тоді він не сам повідомив наставнику про рішення – направив парламентарем Резо Чохонелідзе.
Ребров після матчу з «Зорею» твердо дав зрозуміти, що стане працювати до кінця, але якщо в якийсь момент президент скаже: «Спасибі, до побачення», особисто у нього заперечень не виникне. Але на користь того, що Суркіс не стане діяти необачно, говорить як мінімум досвід колишніх тренерських відставок по ходу сезону.
Клубна вертикаль, до того ж, два роки вибудовувалася за лекалами Реброва, зробивши майже безболісним перехід з дубля або команди 19-річних будь-якого виконавця. З тих пір, як «Динамо» очолив нинішній наставник, ми дізналися імена Ігоря Харатін, Микити Бурди, Євгенія Чумака, Романа Яремчука, Зураба Очігави, Віктора Циганкова, Артема Бесєдіна …
З молоддю, серед якої столичному клубу доведеться тепер активніше шукати таланти, Ребров працювати вміє. Так може, просто дати йому таку можливість?
