Щороку в нашому чемпіонаті з’являються нові гравці, і серед них завжди є такі, хто звертає на себе трохи більше уваги в порівнянні з іншими. Не став винятком і нинішній сезон. Отже, почнемо з пари легіонерів.
Бой ДЕУЛ (29 років, півзахисник)
Клуб – «Сталь». В УПЛ – 8 матчів (666 хвилин), 1 гол, 2 ассисти
Сільвано КОМВАЛІУС (29 років, нападник)
Клуб – «Сталь». В УПЛ – 7 матчів (527 хвилин), 2 голи
Коли «Сталь» підписала цих вільних агентів, багато експертів висловлювали сумніви з приводу доцільності їх залучення. Так, осягаючи ази футболу, Деул деякий час провів в «Баварії», а Комваліус – в «Аяксі», але до переїзду в Україну послужний список голландців не дуже-то вражав – вони виступали за другорядні клуби. Наприклад, сезон-2015/16 Бій провів у другому голландському дивізіоні, виступаючи за «Єммен», а Сільвано і зовсім бігав в регіональній німецькій лізі.
Однак насправді обидва виявилися вельми міцними футболістами. І обидва старанно відпрацьовують свої контракти.
Деул, чиїм кумиром є Зідан, корисний в підіграванні, не гребує працювати у відборі, може зіграти як під нападаючим, так і на будь-якому фланзі півзахисту. За мірками УПЛ технічний і швидкий.
Комваліус справляє враження досвідченого центрфорварда. Він надзвичайно небезпечний в чужій штрафній і постійно націлений на ворота суперників. Може пробити з будь-якої дистанції і навіть з дуже незручній позиції, сильний в єдиноборствах. Показовий епізод – гол у ворота «Дніпра»: після навісної передачі голландець просто «не помітив» Сватка, граючи продавивши захисника.
Уявити без цих легіонерів сьогоднішню «Сталь» досить складно. І, мабуть, у них є, чому повчитися нашої молоді.
***
Артем ДОВБИК (19 років, нападник)
Клуб – «Дніпро». В УПЛ – 5 матчів (253 хвилини)
У сезоні 2014/15 він став наймолодшим автором гола в складі «Черкаського Дніпра», і хоча високою результативністю не відзначався, незабаром опинився в іншому «Дніпрі» – дніпровському. Однак при Мирона Маркевича в УПЛ так і не зіграв, і влітку досить несподівано вирушив до Молдови – в «Зорю» з міста Бєльці.
Там йому було досить провести кілька матчів, щоб зрозуміти помилку, і незабаром він повернувся назад. А ось далі – дивовижний поворот. Артем провів три неповних матчу за «Дніпро» – і отримав … виклик в національну збірну.
Пізніше він сам зізнавався, що про головну команду країни навіть і не думав. Сподівався потрапити в список молодіжки – і то не був упевнений, що покличуть. А тут раптом запрошення від самого Андрія Шевченка.
Як наслідок, тепер до цього центрфорварду – особлива увага. Довбик, який грає по черзі з Баланюк, що не настільки витончений і технічний, як змінник, який запам’ятався ще по матчу з «Шахтарем» в сезоні-2015/16. Але Артем дуже старанний і працездатний – багато рухається, відкривається, нав’язує боротьбу … Загалом, не дає захисникам розслабитися.
Зрозуміло, що виклик в збірну – це був аванс для Довбика. І тепер цікаво дізнатися, чи виправдає він його …
***
Роман ЯРЕМЧУК (20 років, нападник)
Клуб – «Олександрія». В УПЛ – 5 матчів (197 хвилин)
Уродженець Львова з 11 років – в системі «Динамо». І завжди був на доброму рахунку, оскільки досить багато забивав, тим самим абсолютно відповідаючи головній вимозі, яка пред’являється центральним нападаючим.
Зокрема, в минулому чемпіонаті U-21 Яремчуку вдавалося відзначитися практично в кожному матчі (усього набігло 18 м’ячів в 21-му поєдинку). І не дивно, що на нього звернув увагу Сергій Ребров. Тренер першої динамівської команди навіть дав хлопцеві шанс – поставив його в основу на перший кубковий поєдинок з «Олександрією». Але дебют вийшов невдалим. Роман загубився на полі, і після перерви поступився своїм місцем Лукаш Теодорчик.
Втім, та невдача молодого нападника ще нічого не означає. Потенціал у Яремчука солідний. Зростання, міць, швидкість, техніка, вміння відкриватися, грати на партнерів і завершувати атаки – все, як то кажуть, при ньому. Просто йому потрібен час, щоб адаптуватися в дорослому футболі.
Ось з такою метою Романа і відправили на правах оренди в «Олександрію», яка вкрай потребувала одному нападаючому (до речі, був і зарубіжний варіант – «Нюрнберг», але з Німеччиною в результаті щось не зрослося).
Поки все йде, можна сказати, за планом. Яремчук непогано проявив себе, виходячи на заміни. Зокрема, в поєдинку з «Зорею» заробив пенальті, який, правда, не зумів реалізувати Андрій Запорожан. А у восьмому турі Володимир Шаран вперше визначив Яремчука в стартовий склад, і той став однією з найпомітніших фігур у складі «городян». Так, забити в ворота «Волині» не зміг, зіпсувавши два хороших моменти. Але важливо, що ці моменти у нього виникають. Ну і вже точно в залік Яремчуку пішло участь в гольовий атаці, завдяки якій вже в компенсований час «Олександрія» пішла від поразки.
***
Максим Грисьо (20 років, півзахисник)
Клуб – «Карпати». В УПЛ – 7 матчів (364 хвилини), 1 гол
Львівський футбол завжди був багатий на таланти. І останнім часом «Карпати» регулярно радують уболівальників новими і дуже перспективними кадрами. Роман Підківка, Вадим Страшкевич, Володимир Костевич, Денис Мірошниченко, Василь Кравець, Іван Лобай, Олексій Гуцуляк, Мар’ян Швед, Дмитро Кльоц … Цей список досить переконливо заявили про себе гравців, влітку 2016 року поповнив півзахисник Максим Грисьо.
Сергій Зайцев, який прийняв «Карпати» незадовго до старту чемпіонату, довіряє цьому хлопчиську з першого туру. І Макс поки не підводить, граючи з величезною самовіддачею і великим бажанням.
Невисокий, але міцно збитий футболіст досить технічний і не боїться йти в обіграш, добре тримається на ногах і чіпкий у відборі, може сильно пробити з дальньої дистанції, а головний його козир – це висока швидкість, без якої на фланзі півзахисту робити нічого.
Шість з семи своїх матчів в УПЛ Максим починав у стартовому складі, що говорить багато про що. Ну а найкраще йому поки що вдався поєдинок з «Ворсклою» в Полтаві, де він замучив опонентів своїми ривками і відкрив рахунок голам в УПЛ.
***
Юрій Вакулки (18 років, півзахисник)
Клуб – «Дніпро». В УПЛ – 8 матчів (655 хвилин), 1 гол, 1 ассист
Вельми рідкісний екземпляр для українського футболу, який один з колег іронічно охарактеризував однією з різновидів боротьби, і з яким катастрофічно не вистачає креативних гравців. Таких, які вміють приймати нестандартні рішення і закручувати гострі комбінації, роздаючи несподівані для суперників і зручні для партнерів передачі.
Звичайно, ніхто не говорить, що Вакулко вже опанував це мистецтво на належному рівні. У його віці це неможливо. Але по всьому видно – здібності і талант у хлопця неабиякі. Практично в кожному зіграний матч йому вдавалося проявити задатки плеймейкера.
Можна згадати відразу кілька класних пасів в дебютному поєдинку в УПЛ – проти «Волині», коли, до речі, він ще й відкрив рахунок забитим м’ячам у нашому першому дивізіоні. Дуже показовою була його дивовижна вертикальна передача в грі зі «Сталлю» на Близниченко, який, правда, не зумів нею скористатися. Запам’ятався епізод в матчі з «Динамо», коли Вакулко одним дотиком розігнав класну контратаку, яка завершилася ударом Баланюк в каркас воріт. І, звичайно, респект – за гольовий пас у матчі з «Зорею» на все того ж Баланюк.
При належному підході до справи Вакулко здатний вирости в класного гравця. Продовжуємо спостерігати.
***
Віктор ЦИГАНКОВ (18 років, півзахисник)
Клуб – «Динамо». В УПЛ – 2 матчі (72 хвилини)
Вболівальники «Динамо» давно знають, що в молодіжному складі підростає дуже цікавий півзахисник, та й преса йому чимало уваги приділяла. Треба сказати – у справі. Рудоволосий лівша – з тих футболістів, на яких ходять глядачі.
Класний дриблінг, вміння приймати миттєві рішення, швидкість, техніка, удар, здатність зіграти на будь-якому з флангів … Загалом, Циганков – це талант. Тут досить згадати яскраву гру Віктора в минулому Юнацької Лізі УЄФА, коли він відмінно проявив себе в матчах проти «Порту» і забив ефектний гол у ворота тель-авівського «Маккабі».
У матчах чемпіонату України він провів зовсім небагато часу, але дуже вже довгоочікуваним був його дебют, відповідно – і увагу публіки підвищений. Тим більше, що зарекомендував себе Циганков непогано – особливо з урахуванням його гри в поєдинку Ліги чемпіонів проти «Наполі», в якому він зробив дуже розумну гольову передачу на Гармаша, та й, взагалі, був однією з найпомітніших фігур у складі киян.
Тепер головне – швидше освоїться в першій команді і уникати травм. У перспективі Циганков може стати одним з лідерів «Динамо». Вже зараз він виглядає солідніше того ж Громова і цікавіше Гонсалеса.
