«Жарти з квитками. Хто і як заробляє на вболівальниках збірних ». Саме так анонсований ударний матеріал випуску «ПроФутбол» 16 жовтня 2016 року у сайті холдингу «плюсів» tsn.ua. І додано обіцяє твердження: «Журналісти ПФ провели власне розслідування». Такий лихий манок не міг не привернути увагу глядачів.
А БУЛО РОЗСЛІДУВАННЯ?
Тема долі 999 квитків (квоти з боку польської влади на «домашній» матч у Кракові національних збірних України та Косово) зайняла близько 10 хвилин ефірного часу ПФ, з них приблизно 6 хвилин – репортаж з Кракова кореспондента передачі Сергія Пейчева, решта – обговорення в студії . Відомі в минулому футболісти Олег Венглинський і Максим Калиниченко, звичайно, не претендують на статус експертів в сфері маркетингу і комерції в футболі. Але їхня реакція була цілком адекватною і справедливою – соромно хімічити на любові українських уболівальників до своєї збірної, навіть з такою невеликою кількістю квитків. Телеаудиторія була «заведена», і я не був винятком.
Однак мій праведний гнів пригальмував один момент: чомусь в ефірі ми почули лише одну сторону – залишилися без квитків фанатів. Невже журналісти «плюсів» не захотіли дізнатися точку зору ФФУ?
Начебто побажали. На запит ПФ відповів генеральний секретар федерації Юрій Запісоцький. Ось витримка з його листа: розклад, куди були спрямовані всі квитки цієї квоти:
– Федерація футболу Косово – 150.
– Національна збірна України – 57.
– Скаути ФІФА, УЄФА – 35.
– Уболівальники, які купили квитки на сайті export.in.ua – 63.
– ФФУ (включаючи керівництво) – 144.
– Спонсори та партнери ФФУ, волонтери – 170.
– Асоціація вболівальників України – 220.
– Регіональні федерації футболу – 160.
Разом: 999
На перше питання відповідь ясна. Але тоді правомірний контрвопрос вже до журналістів-розслідувачам. Відповідь ФФУ датований 13 жовтня, програма вийшла ввечері 16 жовтня. В ефірі прозвучали слова, що жодної офіційної відповіді від ФФУ немає. Що це: несерйозність авторів, недосвідченість? Неважливо. Головне, що неправда.
Чесно кажучи, щоб дізнатися «розпис» квитків і інші подробиці розглядуваної теми мені знадобилося всього кілька годин: щоб зателефонувати двом віце-президентам ФФУ – В. Костюченко та О. Шкреба, а також одного з керівників спеціалізованої структури «ФФУ-Маркетинг» Д. Архипову і представникам Асоціації уболівальників України. Тобто людям, які за родом своєї роботи цим займалися. За їх же інформації з каналу «2 + 2» їм ніхто не дзвонив, нічого у них не питав. Повторюю, навіть для такого з’ясування потрібно кілька годин, а не днів між отриманням відповіді від ФФУ і ефіром.
Ще трохи уточнюючої інформації для вболівальників. Цілком правомочні питання з боку людей, які не дуже знають проблему: що це за структури, і чому ми повинні виділяти квитки федерації Косово? Косоварам повинні як господарі матчу відповідно до регламентних норм ФІФА. Про спонсорів, партнерів і так все ясно, ФФУ – громадська організація, всю її роботу – від змісту збірних до будівництва футбольних полів в глибинці – якраз підтримують такі структури.
Найбільш «ласі» питання, ймовірно, такі: “Не жирно» чи з 999 квитків самої ФФУ взяти собі 144, своїм регіональним асоціаціям передати 160, а самий «нехілий шмат» – 220 (!) Квитків не всім широко відомої Асоціації уболівальників України?
Тут дуже прості відповіді. ФФУ включає в себе 40 (!) Асоційованих членів, в т.ч. 27 обласних і міських федерацій у всіх регіонах країни. Асоціація вболівальників України прийнята до складу національної федерації в березні 2016 року зовсім не келійно, а на 18-му Конгресі ФФУ. У число засновників АБУ входять відомі в фанатському середовищі люди – Олександр Глущенко з Києва, Олег Солдатенко зі Львова та інші.
Так ось, фанати з цієї асоціації поїхали до Кракова, як і до цього в турецьку Коньї, аж ніяк не «пасажирами», щоб тільки повболівати за жовто-синіх. Вони, незважаючи на нечисленність, розвішували на трибунах національні прапори України, банери, підтримували на місці контакти з правоохоронними органами та фанатами, щоб не допустити правопорушень на трибунах і за межами стадіонів, вони представляли більшість регіонів України. І в київському матчі з ісландцями члени АБУ активно попрацювали в організації масового заходу на Троїцькій площі перед НСК «Олімпійський». До того ж з 220 квитків для АБУ на стадіон «Краковія» 70 були оплачені.
На моє запитання одному з організаторів цієї поїздки по лінії АБУ, міг би хтось із їхніх фанатів вже в Кракові «загнати» свої квитки за ціни, озвучені в ПФ, він відповів негативно – не ті люди були в їх складі.
Також мені важко уявити будь-кого з керівництва ФФУ, щоб він так «зрубав бабки».
Значить, я взагалі виключаю, що взагалі «наші люди» могли спекулювати квитками? Ні звичайно. Але журналісти «плюсів» тут нічого конкретного і не з’ясували. Тобто не виконали ними самими поставлену перед собою задачу.
ЩО, ЗНОВУ хунвейбінів?
Зараз мало хто знає, що гасло «Вогонь по штабах!» Придумав півстоліття тому Мао, щоб юні «червоногвардійці» (хунвейбіни) буквально громили керівні органи з метою відвернути увагу від хаосу в Китаї того часу. Звичайно, нічого спільного з нашими «викривачі», крім того, що ФФУ та є законний штаб футболу України.
Але і автори цього матеріалу не мають спільного зі справжньою расследовательской журналістикою. Це не порожні слова, і ось чому. Такий вид журналістики в світі народився далеко не вчора. І в ньому сформульовані чіткі критерії оцінки таких розслідувань. Головні з них: актуальність теми; об’єктивність / баланс думок; повнота охоплення інформації. Якщо по першій позиції питань немає, то по іншим, як глядачі могли самі переконатися, рівень низький.
Для чого взагалі був зроблений такий матеріал? Підкреслю: чи не піднята актуальна тема, а саме повністю зроблений неякісний журналістський матеріал?
Варіанти відповідей: самопіар журналістів, елементарна провокація, – читач, вибирай сам.
