Ось і завершилося перше коло чемпіонату країни, вперше проводиться за експериментальною системою. Не всі команди виявилися в рівних умовах: одні провели вдома шість матчів, інші – п’ять, але вододіл між шістками, схоже, позначився досить чітко.
Чому «три чверті», а не третину? Та тому, що попереду ще одне коло, а потім – двохколовий турніри. Так, в них команди проведуть за все по десять матчів, але грати будуть з суперниками, приблизно рівними собі: прохідних ігор стане менше, вартість кожного очка зросте.
Нагадаю, що пропозиція про розполовинення очок, набраних на першому етапі, не минуло, і до фінального раунду команди виходять з усією своєю здобиччю. Чисто математично інтрига в боротьбі за першість могла б збільшитися, але … «маємо те, що маємо».
Правобічний КРЕН ЧЕМПІОНА
6 пунктів відриву лідера від «Динамо» (як і від «Зорі», але про неї окремо) – прямий наслідок того, що кияни розучилися робити те, за рахунок чого багато в чому забезпечили собі минулорічне чемпіонство: брати свої очки. У сезоні-2015/16, беззастережно поступившись «Шахтарю» в очних зустрічах, з іншими командами дружина Сергія Реброва відпрацювала майже по максимуму. На всіх інших суперників – всього одна нічия з «Зорею». Нині в поєдинках з «масовкою» втрачено вже 8 пунктів, що істотно переважує начебто відроджене вміння протистояти гірникам.
Так, два очки в суботній грі з «Чорноморцем» згоріли за півхвилини до закінчення компенсованого часу, очко з «Зорею», проти якої «Динамо» грало без Ярмоленко і Мораес – взагалі «на прапорці». Але що сказати про домашній зустрічі з «Ворсклою», в якій і той, і інший на поле були присутні? Розучилися грати без Драгович і Хачеріді в захисті? Полтавчани з їх тягнуться з давніх пір боргами по зарплаті були гранично мотивовані «третьою стороною»? Чи не занадто вагомі аргументи, для мітить в чемпіони команди в протистоянні з колективом, що взяв на виїзді крім київських трьох очок ще всього одне – з «Дніпром».
По суті, у киян залишилася одна тактика – перевести м’яч направо, а там Ярмоленко щось придумає. Але грамотні тренери вже знайшли протиотруту від Андрія, та й у нього трапляються спади. Коли дві фази збігаються – чекай біди. Особливо, коли все це відбувається на загальному тлі не те, щоб пересиченість і відсутності прагнення прогресувати, а банальною неможливості розвитку. Просто багато гравців вже досягли стелі, а ставка на вільних агентів, як показує досвід, приносить користь лише двом людям – самому футболісту і його агенту.
Нова напасть Фонсека
При цьому, я б не сказав, що блищить лідируючий «Шахтар», який отримав кілька натужних перемог в чемпіонаті країни і в Лізі Європи над самими звичайними клубами. «Динамо» поки не далося, а скромний «Янг Бойз» так і зовсім позбавив «Шахтар» прибутків Ліги чемпіонів. Да уж, непросто доводиться на новому місці Паулу Фонсека, і не дарма популярний турецький портал fanatik.com.tr вже пустив слух про те, що донецький клуб нібито вивчає гіпотетичну можливість в разі якогось форс-мажору замінити португальця на наставника «Коньяспора» Айкут Коджамана. Поки – без коментарів.
А тут на «Шахтар» обрушилася ще нова напасть – гри збірних. Не варто тільки говорити, що таке в практиці Фонсекі вперше. З чимось подібним йому доводилося стикатися і під час перебування тренером «Порту», та й в донецькому клубі він пройшов через це ще у вересні. До того ж збалансувати форму п’ятьох по-справжньому задіяних в одній-єдиній збірної гравців із загальною групою легше, ніж наставнику, підопічні якого приїжджають з різних команд.
«А як же Тайсон?» – Запитаєте ви. Не здійснений гравець української збірної, як і Дерліс Гонсалес, проходить за особливою статтею. Матч перед поїздкою в збірну, і матч після неї для них викреслюються автоматично. Поцікавився: як з цим питанням у європейських грандів? По різному. Наприклад, грали за збірні 11 жовтня Маскерано і Суарес в «Барселоні» і Фернандінью в «Манчестер Сіті» відбігали відразу після повернення з Південної Америки по 90 хвилин, а одноклубник останнього Агуеро обмежився лише виходом на заміну. Як і Ігуаїн в «Ювентусі». Тут взагалі все просто – при живих Манджукич і Дібале. Про футболістів, задіяних в європейських збірних, навіть говорити непристойно. Там скаржитися на збірні прийнято тільки після важких травм. Як, наприклад, у Аркадіуша Милика.
СУПЕРНИЦТВО НА ПОЛЕ, АЛЕ ВЖЕ НЕ В ТАБЛИЦІ
«Зоря» взяла в першому колі на очко більше, ніж на тому ж відрізку в 11 турів рік тому. Честь і хвала команді і її тренеру, що тримає марку навіть після перманентних втрат в складі, ініційованих «старшим братом». Дивних втрат. Адже, якщо переходи Руслана Малиновського в «Генк», а Андрія Тотовицького в «Кортрейк» зрозуміти ще якось можливо, все-таки бельгійський чемпіонат – на увазі, а повернення в «Шахтар» Микити Шевченка можна пояснити хоча б невпевненістю Фонсекі в надійності дублерів Андрія П’ятова, то Філіп Будковський благополучно «поховано» для нашої збірної в «Анжи». На жаль, рослий форвард проміняв на дагестанський клуб можливість зіграти в Лізі Європи проти суперкоманд. Але ж заради такого можна було і на півроку затриматися. Чи не збіднів би.
«Заклятий друг» «Зорі» останніх років «Дніпро» почав вельми багатообіцяюче, змусивши говорити про «дитячий садок» Дмитра Михайленка, який порівнювали з аналогічним підприємством Миколи Павлова початку 1990-х. Однак, як це нерідко буває, у молоді сталося запаморочення від успіхів, і після розгрому «Волині» її вистачило лише на один емоційний сплеск – в грі з «Зорею», на яку не було потрібно додаткового настрою. А потім почався різкий спад, якого не змогло перешкодити ні вливання досвідчених гравців на чолі з Русланом Ротанем і Сергієм Назаренко, ні повернення до складу тих, хто в минулому сезоні міг про це тільки мріяти – Володимира Адамюк і Олександру Влада. Може, з Андерсоном Піко «Дніпро» додасть …
Шістка ВТРАЧАЄ І ЗНАХОДИТЬ
Однак поліпшення якості гри запросто може бути компенсовано втратою очок за заборгованості перед колишніми гравцями і тренером. Загроза штрафу дамокловим мечем висить над «Дніпром», і, як водиться, обрушиться на клуб в самий невідповідний момент. «Карпати» ось тільки в неділю вийшли в плюс. До слова, в світлі прогнозованого падіння «Дніпра» саме львів’ян більшість розглядало в якості першого претендента на заповнення вакансії в шістці. На жаль, навіть якби ці 6 очок і не були відняті у «Карпат», вони не були б значно вище, і в будь-якому випадку ні про яку Європу мріяти б не доводилося. Так що, чергова зміна тренера нітрохи не здивувала. Як і попередні. Так, може, не варто поспішно прощатися з Ігор Йовічевіч?
Крім «Дніпра» з шістки випала і «Ворскла», і ось цього вже можна дивуватися. Безумовно, передумови для зниження результатів були – крім погано впливає на настрій фінансової складової, позначилися кадрові проблеми (догляд Арменд Даллку, Артема Громова та Антона Шиндера – лідерів трьох ліній). Але, думалося, що прихід Андрія Пилявського, Олександра Кобахідзе і повернення Санжара Турсунова дозволить нам побачити колишню «Ворсклу». На жаль, перший дзвіночок пролунав ще тоді, коли полтавці поступилися на далеких підступах до Ліги Європи вчорашнім юніорам із загребського «Локомотива», а в проміжку між зустрічами з хорватами були ще й опущені з небес на землю «Олександрією». Розмови про можливу відставку Василя Сачко притихли, коли «Ворскла» хвацько розібралася в Києві з «Динамо», але спалахнули з новою силою зараз після чотирьох поразок поспіль. А на горизонті – непрості виїзди в Одесу і на кубковий поєдинок у Рівному …
Святе місце порожнім не буває, і слідом за лідируючої трійкою розташувалися команди, які уособлюють таке необхідне в наш непевний час вміння виживати. Це вже зробила це в минулому сезоні «Олександрія» і примкнув до неї «Олімпік» – недавні новачки прем’єр-ліги, з самого початку не робили ставку на дорогих гравців, і різко омолоджений «Чорноморець», керівництву якого вистачило розуміння існуючих реалій, а головне – витримки і терпіння, щоб не звільнити Олександра Бабича після двох десятиматчеву серій без перемог в минулому чемпіонаті.
Свого часу одесити встановили рекорд союзних чемпіонатів: повернувшись перед сезоном 1974 року в вищу лігу, фінішували в ньому третіми. В Україні в сезоні-1996/97 таким же чином відзначилася «Ворскла». Зараз таке ще виглядає чимось фантастичним, але вже через рік, а то й на трійку, то на четвірку, не кажучи вже про шістці новачки здатні замахнутися. Чи не скажеш, звичайно, що в особі поповнили прем’єр-лігу за останні три роки «Олімпіка», «Сталі», «Олександрії» і «Зірки» вона набула суперкоманди, але твердих середняків, яких не спіткає доля двох «Металургів», «Металіста »і« Говерли », так вже точно. Як то кажуть, «бери ношу по собі …»
НОВАЧКИ СХОЖІ І РІЗНІ
Новачків об’єднує спільне вміння не витрачати зайвих грошей, але на ділі вони зовсім різні. У «Олімпіка» і «Олександрії» – стабільний тренерський штаб і повне ВІДСУТНІСТЬ іноземців, за винятком одного грузина в дублі донецького клубу. «Сталь» і «Зірка», навпаки, напхані легіонерами, і очолюють їх зарубіжні фахівці. У першій переважає голландський вектор, у другій – іспаномовний. Поки в Кропивницького куди більше приводів для оптимізму, ніж в Кам’янському, де команда буває тільки по великих святах (наприклад, перед стартом сезону провела прес-конференцію. Як, до речі, там йдуть справи з будівництвом стадіону?). А адже виконуючому обов’язки (поки немає потрібного диплома) головного тренера «Зірки» аргентинцеві Даріо Ернану Друді всього-то 29 років! Ви знаєте українського тренера такого віку? Для довідки: Валерій Лобановський вивів «Дніпро» у вищу лігу союзного чемпіонату в 30!
Цікаво, що чинний старійшина нашого тренерського цеху Віталій Кварцяний (Мирон Маркевич зараз все-таки формально не тренер) працює з наймолодшою командою – чоловіка на очах «Волинню» (дотерпіти б до скасування заборони трансферів). Крім нього тільки три наставника – Юрій Вернидуб, Олег Дулуб і Якоб Галл переступили 50-річний рубіж. Всі інші народилися не раніше 1971 року народження, Досить молодий наш тренерський цех – молодший, ніж в більшості чемпіонатів, а, отже, не втратив ще жодного бажання, ні здібностей вчитися. Словом, є, на що сподіватися.
