З 10 попередніх офіційних матчів «Динамо» виграло лише два. У когось цей результат породжує думки про катастрофу, в когось – спрагу крові. Тим часом, яму, в якій опинився чемпіон, перестрибнути було вкрай складно. А значить, сталося те, що й повинно було статися.
Як свого часу не раз помічав Валерій Лобановський, команда на піку свого стану може перебувати 3-4 роки. Далі слід перезапустити, неодмінно пов’язана з кадровими змінами. Слова знаменитого тренера неодноразово підтверджувалися на практиці. Не тільки на його практиці.
Після низки благодатних сезонів зменшували темп, а часом і відверто валилися визнані європейські гранди, ведені досвідченими фахівцями. Саме при таких обставинах Жозе Моурінью в перший раз прибрали з «Челсі», а Массіміліано Аллегрі попросили з «Мілана» – команд, раніше буквально втащенних на вершину цими ж наставниками.
Можливості «Динамо», вибрався в 2014-му з дійсно серйозної кризи і сместившего з трону «Шахтар», між тим, навряд чи можна порівняти з можливостями тих же «Челсі» або «Мілана». Мова в першу чергу – про клас гравців. Очевидно, що і футболісти «Шахтаря», в усякому разі їх бразильський кістяк, по частині суто індивідуальних навичок дадуть фору «біло-синім».
І тим не менше Київ протримався нагорі два роки, вигравши п’ять внутрішніх титулів і довівши їх невипадковість проривом в Лізі чемпіонів. Сьогоднішня ситуація наочно показує, що такий успіх став можливий тільки завдяки мобілізації всіх внутрішніх резервів, якими володів той склад. Із завданням достукатися до свідомості підопічних і вивернути їх навиворіт тренерський штаб впорався на «відмінно».
Але що далі? Ресурси нинішньої динамівської обойми очевидно вже вихолощені. Їй потрібні свіжі сили, нові виклики та, звичайно, черговий виток внутрішньої конкуренції. Без цього продовжувати тримати футболістів в тонусі просто неможливо. Навіть якщо оплачувати їхню працю гідно і вчасно.
Юнес Беланда і Джермейн Ленс, Мігель Велозу і Александар Драгович – всі вони пішли, втративши в Києві колишньої апетит. Їх дійсно слід було відпустити – в інтересах клубу, який одержував можливість заробити, і в інтересах команди, що дорожить своїм мікрокліматом.
Ось тільки в наших нинішніх реаліях адекватної заміни навіть цим, часом виступав в півноги легіонерам, знайти не вдається. І фактор цей – з розряду об’єктивних. Приїзд в столицю Віторіно Антунеш, Лукаша Теодорчик і Дерліса Гонсалеса зовсім не означає, що проблеми не існує. Згадайте: останній десант з Південної Америки висадився в «Шахтарі» аж три роки тому.
І все ж Донецьк зараз на ходу. Майстерність і зіграність бразильців і раніше залишаються вагомим аргументом. А укупі з завзяттям вчасно дозрів до «основи» Віті Коваленко, Макса Малишева, Вані Ордець, Боді Бутко вони тим більше є надійним фундаментом для набору очок.
Прийде час, перезапуск буде потрібно і гірникам. Динамівцям ж він був необхідний давно. На старому багажі розвинути колишню швидкість чемпіони не можуть, а нових футболістів, готових розфарбувати гру киян, – немає. Олександр Гладкий з Артемом Громовим допомогти не в змозі, але в тому – не провина Сергія Реброва, який був змушений виправдовуватися чи не на кожній післяматчевій прес-конференції.
На щастя для вболівальників «біло-синіх», продовжує подавати приклад професійного відношення до справи Андрій Ярмоленко. Без нього буде ще важче. Адже при найближчому розгляді «Динамо» зовсім не володіє тим складом, який повинен на раз прибирати конкурентів. Хтось із одноклубників Ярмоленко вище на голову, наприклад, луганчан Івана Петряков або Олександра Караваєва? Ні, не вище.
Подібно покинув клуб Раулю Ріанчо, Ребров напевно передбачав прийдешні складності. Природно сподівався на краще, однак тепер змушений приймати правила гри такими, якими вони є. Тренер продовжує шукати вихід, намагаючись не дивлячись ні на що дати новий поштовх розвитку цієї команди, без кадрової підживлення та ще й в умовах порожніх стадіонів.
На вихідних «Динамо» поступилося другу позицію в Прем’єр-лізі «Зорі», а його відставання від «Шахтаря» складає вже вісім очок. Природно нікого в київському клубі така ситуація не влаштовує. Однак яким – по суті і тривалості – бачать там повернення в гонку, ми поки не знаємо. Зима повинна відкрити завісу.
