Єврокубковий тиждень пройшла для наших співвітчизників без великих сюрпризів. Мало хто з розсудливих людей очікував, що «Динамо» впевнено наполягатиме на своєму в Лісабоні. Але уболівальникам властиво будувати повітряні замки, а коли вони руйнуються, все терміново починають шукати крайнього виконроба і фантазувати з приводу будівельників, не домешавших розчину сміливі мрії…
З моменту повторного матчу з «Бенфікою» пройшло достатньо часу, і є можливість спуститися з високих веж наших надій на землю. Одним з доводів розстроєного Сергія Реброва буде нагадування, що суперник рідко програє вдома. Але ж і «Порту», якого колись кияни впевнено перемогли в Лізі чемпіонів, теж на своєму «Драгау» очок не роздає. Виходить, справа зовсім не в непоступливості господарів, а саме у стані гостей.
Нинішнє «Динамо» справляє враження цікавого страви, яке готували на деформованої сковороді: тут вогкувато, тут стерпно, а там вже пригоріло… В нашому чемпіонаті нагодувати цим можна досхочу, та європейським гурманам подавай високу кухню. Але адже і не скажеш, що лісабонські «орли» проковтнули динамівців, як ховрахів у своєму гнізді. З гри вони так і не досягли успіху, а в цілому їх наставник Віторія мінімальної вікторією міг і вдавитися.
Правда, це стосується тільки підсумкових цифр на табло. В якості виконавців різниця все ж помітна. І в нашій команді можна таке судження доводити, починаючи від Рудько і закінчуючи Мораесом. Проти правила черговості почну з останнього.
Для простих любителів футболу Жуніор Мораєс і є головний антигерой. І їх не заспокоїть довід, що пенальті не забивали Мессі, Роналду, Неймар і всі інші королі футболу. Набагато цікавіше виглядає думка багатообіцяючого фахівця Олександра Головка, що бразилець до нещасливого кіксування не втік в потрібному напрямку, куди йшли передачі… Зважуся на крихітне уточнення: Мораєс в даній грі взагалі не втік! Порівняно з битвою з «Зорею» у сніговій пелені, він виглядав, задумливий кіт, розімлілий від португальського тепла.
Гублячись у здогадах з приводу стану кращого бомбардира УПЛ, я навіть занепокоївся: може, з’їв щось не те? І вже зовсім обімлів, коли форвард жодного разу не пнувший м’яч у бік чужих воріт, впевнено пішов вирішувати долю матчу з точки.
Якщо відкинути типову для нападників самозакоханість, залишається ще й статистика, яка була за бразильця. Більшість своїх колишніх успіхів Мораєс часто пожинав через нервових зривів кіперів на стрічці воріт. Та тільки його співвітчизник Едерсон не сіпнувся і зреагував строго по удару.
Ось тут у мене ще однією скалкою сидить питання, хоча теж приватний: чи вдалося б забити переможний гол з тієї самої позначки Сальвиньо, якби Рудько знову не став гадати? Знову, тому, що Артур вже не перший і не другий раз грає в рулетку, і постійно програє. І це з його реакцією і богатирськими даними, здатними перекрити більшу частину рамки.
Справа тут, звичайно, в нестачі досвіду, який міг підказати, що мріє про гол у роздягальню «Динамо» візаві теж не просто, і він спробує не ризикувати… Що Сальвиньо загалом і зробив, вдаривши по центру.
Втім, і до, і після Рудько спокою і розрахунку теж не демонстрував, а це чутливо вловлюють і свої, і чужі. Спійманий ж, замість м’яча у другому таймі, «сонячний зайчик» взагалі ні в які ворота не лізе… А якщо б м’яч там опинився, то воротар «Динамо» склав би компанію хіба, що російському колезі Філімонову.
Замість напуття: Артур – хлопець честолюбний, і, сподіваюся, зробить правильні висновки.
Які висновки повинні робити більш досвідчені партнери, відразу і не скажеш. Той же Сергій Рибалка хоча б чесно визнає, що від своєї нинішньої гри він сам не в захваті. А з приводу Види все не вперше переконалися, що в центрі оборони він тільки по необхідності. Його дії з досвідченим провокатором Луїзао, породили підозра, що наліпка на брови зіграла свою роль, доповнивши відомий монолог одного «пораненого на колчаківських фронтах».
З урахуванням великих труднощів на флангах Макаренка і Морозюка, мимоволі приходиш до висновку, що більш впевненого поразки «Динамо» уникнуло тільки завдяки Хачеріді. Намагалися попереду Буяльський і Сидорчук, але, навіть згадуючи так обнадійливий для пас на Гонсалеса, не додають обидва.
Можна було продовжувати і далі, але висновок очевидний: лише божевільні (а я таких знаю) могли порахувати, що київське «Динамо» здатне на багато чого і без Ярмоленко. Через рік – два, можливо. А поки що прихильники різкого омолодження «Динамо» могли переконатися, як придавила ноша відповідальності юного Циганкова… Тому навіть почесна нічия з «Бенфікою» могла відбутися тільки при збігу багатьох випадковостей.
У Лізі Європи такий же не райдужної була в першому таймі доля луганської «Зорі». Менше півгодини вистачило, що б з’ясувати: Опанасенко Еліа не суперник, а Конголо не дає розгулятися Караваєву. Закономірно, що звідси і був затіяний досить швидкий гол гостей.
Не зайве примітка, настроившее «Фейєнорд» на мажорний лад. Малодосвідчений в Європі «Зоря» пропускає типові голи в кожному матчі. По ходу справи з’ясувалося, що гол Йоргенсена, як дві краплі води схожий на тріумф Ібрагімовича на «Олд Траффорд». А Соболь удвох з новоспеченим центральним захисником Гречишкіним дорівнюють одному невдалому Сивакову…
Ні, звичайно, наша команда і чекала і вірила, але гості цілком впевнено контролювали хід гри. Навіть певна пиху у них прослизала, що і стало додатковим шансом. Логічніше було б відплата у вигляді шикарного за виконанням стандарту від Любеновіча, але Джонс був чудовий. І все ж перед самою перервою «Зоря» на своєму наполягла.
До речі, воротар «Фейєнорда» не погодився з реноме холоднокровного пенальтиста Форстера. Так і Рафаель від хвилювання зойкнув ще незатейливее Мораєса, але йому явно поталанило виправитися повторним ударом.
У пам’яті тримаються хлоп’ячі стрибки радості Юрія Вернидуба. Бурхлива фантазія вже малювала, як Поулиньо та Кулач допоможуть скористатися грою в більшості. Повалило не відразу, ось тільки гол не відбувся з вини горезвісних суб’єктивних причин.
При кожному повторі не бачу потреби Івану Петряку падати в штрафний по своїй волі, адже перед ним залишався лише Джонс. А з скасованим голом Кулача ще й з’ясувалося, що в сучасному футболі так багато доповнень і трактувань до графи «Положення поза грою», що мимоволі хочеться повернутися до старого і єдиного визначення.
Але жалість явно принизить «Зорю», яка борооася за перемогу до кінця. Втім, не все залежало те неї. Схаменувся і суперник, включивши весь досвід єврокубкового старожила і не дозволивши команді здобути Вернидуба першу перемогу в групі.
І вже зовсім мало хто вірив, що «Гент» завадить команді Пауло Фонсеки достроково забронювати собі путівку в плей-офф Ліги Європи. Навіть терміновий успіх Кулібалі не став вирішальним бонусом для господарів поля. Він лише підтвердив старе бразильське правило «Навіть якщо нам заб’ють, ми все одно заб’ємо більше».
А наскільки більше, залежить від суперника «Шахтаря», де не останні майстри з країни «пентакампеонів» Марлос, Фред, Тайсон і Бернард – провідні скрипки в його складі. І не з умінням «Гента» користуватися ненавмисної форою у досвідченого суперника.
Схоже, у команди з Донецька шанси поборотися за трофей ЛЕ дійсно високі. Якщо подивитися на гру фаворитів в інших групах, то не у всіх амбіції підтвердити своє реноме б’ють через край. Наприклад, «Манчестер Юнайтед» повернувся зі Стамбула з бубликом, немов стверджуючи, що для справжніх або уявних грандів Ліга Європи не той турнір…
Команди УПЛ не такі зарозумілі, бо будуть простягати ніжки по одягу. А сам Фонсека напевно не проти замахнутися на першу європейську «посудину» у своїй тренерській кар’єрі.
