Минулий зимовий тур, пройшов під знаком призабутого шлягера співака Магомаєва. Тим часом, в чемпіонаті до паузи залишалося напружитися лише в одному матчі.
Хочу сподіватися, що завершальна гра «Динамо» з «Шахтарем» зайняла всі думки киян у Полтаві. А тут ще такий казковий дебют, після якого можна і кави попити… «Какава з чаєм», правда, були подані полтавчанами теж швидко. Смію припустити, що узбек Турсунов мав у своєму житті практик на засніженому газоні, набагато менше, ніж більшість співучасників. Але судячи по завзяттю, мотивація у нужденного війська Сачко була величезною.
Чому діючі чемпіони не відчули такий настрій візаві і дозволили себе приголомшити питання майже риторичне. Часткову відповідь на нього дав Сергій Ребров. І справа не тільки в зазначених провали оборонних дій, які створили для Кобахідзе простір, величиною біле безмовність… Сергій Станіславович нещодавно чесно зізнався, що йому набагато легше підказувати молоді. А от досвідчені майстри слухають динамівського головкому в половину вушного органу. Мовляв: бачили, знаємо.
Цікава картина на тлі білого пейзажу: коли у гостей застукало в скронях, вони в підказках ніяк не потребували. До штрафного майданчика Непогодова, не раз перегравали господарів один в один. Зрозуміло, що розраховувати на адресата Мораєса, з гігантом Детятьевым ззаду і таким же Чеснаковим спереду, вже не доводилося. Але ж проходили просто шикарні проникаючі… А тому, вже не підказати, а вимовити асу Ярмоленко або бувалому Сидорчуку захотілося багатьом бачили їх «реалізацію».
Ось тільки відданий великому клубу наставник Ребров обмежився дипломатією: « Не всі були сконцентровані…» Думаю, що багато вболівальників київського «Динамо» не погодяться з такою скупістю пояснень. Після поразки на НСК «Олімпійський» в першому колі, динамівці повинні були довести, що це була прикра випадковість. Але холоднокровності у них вистачило лише на стартову прочухана кривдникам, які вже увійшли у смак і не пам’ятають екзекуцію від Мбокані в схожих умовах.
Не з цієї чи засніженій дали виникають паралелі про виступ «Динамо» в головному клубному ристалищі Європи? З його головним тренером не посперечаєшся, так, без боротьби, найтитулованіша команда України не поступилася ні в одному матчі групи ЛЧ. Але присмак той же, що і від гри в Полтаві. При всій різниці турнірів.
…З Новим роком?! Таке вигук проситься після чергової перемоги «Дніпра». Команда Дмитра Михайленка, мабуть, вирішила закінчити сезон суцільними і приємними сюрпризами. На тлі зловісних новин про боргові зобов’язання, дніпряни укладають на лопатки міцні команди в УПЛ і Кубку країни.
Після того, як дві лозини під ялинку отримав Василь Сачко, прийшла черга і Юрія Вернидуба. Навряд чи Юрій Миколайович бачив свою «Зорю» удрученной, після недобір очок «Динамо» в Полтаві. Серйозною у нього була одна проблема: відсутність в обороні надійного Форстера. Але ще сумніше виявилася нова традиція: схоже, Дмитро Михайленко просто заточений засмучувати Вернидуба і колись «незручна» для «Дніпра» команда з Луганська завершила очні зустрічі в чемпіонаті з порожньою торбою…
У порівнянні з Полтавою, снігопад в Запоріжжі не був таким щедрим. Але для перемоги командам було необхідно також викласти своє серце на сніг. Можливо гравцям «Зорі» здалося, що вони зможуть скоротити розрив з «Динамо» без надриву?
Жорстока розплата пішла за тією самою логікою футболу, якій за правилом Прокопенко не існує. Влад Кочергін і Валерій Лучкевич змусили суперника шукати в собі резерви, які, не дивлячись на всі протести Вернидуба, давно закінчується.
Безсумнівно, штаб «Зорі» зумів розворушити своїх гравців. Мало сумніваюся, що одним з пунктів поклику на подвиг був такий: «Подивіться, кому програєте?! Це ж не «Манчестер Юнайтед» з Ібрагімовичем…» З цього приводу прислухаємося до ремарки Михайленко, який допускає, що могильник «Зорі» Кочергін, може зрости у серйозного гравця. Невже, ми побачимо нового Златана у себе на «Дніпро Арені»?!
Але якщо без жартів, луганчан вистачило тільки привести положення рівноваги. А ось друга гиря від того ж Влада Кочергіна перехилила терези зі столу. Дива у футболі бувають, але на «Славутич Арені» був не той випадок. «Зоря» надірвався в пошуках боєздатності проти похвальних амбіцій команд в УПЛ і суперників в Лізі Європи, які вище класом.
Можна вже починати захоплюватися виконуючим обов’язки керманича «Дніпра». Дмитру Михайленко вдається націлювати на результат команду у відомому положенні. І молодь, ведена Русланом Ротанем, дивує в різних кадрових поєднаннях. Іноді, емоції хлопців захльостують або підводить брак досвіду. Але це краще, ніж виборювати удачу, щоб у підсумку пролетіти…
Гідний поваги і Юрій Вернидуб. Він, фактично, визнав, що гра його команди в Лізі Європи «на рівних» з фаворитами були декларацією бажаного. Тому і свою провину за другу поразку від «Дніпра» щиросердно визнав.
Помітно нервував на «Львів Арені» наставник «Шахтаря». Навіть в ефірі було чути, що португалець вже освоїв заклик до підопічним підвищити інтенсивність: «Давай! Давай!..»
Залишається тільки шкодувати про те, наскільки б гірники дали, якби з брутальними «сталеварами» ніс до носа на снігу. Це я не зі злості, а для більшого порівняння. Але навіть на цілком благополучному поле однією з арен ЄВРО-2012 у «Шахтаря» було не все так просто.
Огрядний Якоб Галл теж активно кликав своїх підопічних тримати бойовий порядок. Під цю «непереводимую гру слів» команда Кам’янського довго не дозволяла лідеру УПЛ розгулятися. Натяк на контргру зберігався тільки через ліву зону з жвавим Мысыком, в надії, що до його подачі підтягнеться цілком забійний в завершальній фазі Комвалиус або з підбору пальне капітан Каленчук.
Не густо, звичайно, але оплот оборони збірної України все одно поспішив від усієї душі лупити по ногах Мысаку. Причому, я б не радив так вести себе у відборі ЧС-2016. Це арбітр Юрій Грисьо такий ліберальний, що не позначився навіть з усним попередженням…
Біля протилежних воріт теж були сплески емоцій. Відомий артист Срна нагадав одну даму з американського фільму, яка телефонує в поліцію: «Чоловік дав мені по шиї, а зламав ребро» У будь-якому випадку, «Шахтар» не забув про бойовику зі «Сталлю», який завершився 3:3, і чекав.
Не вийшло з гри, виїхали на Марлосе, що намотав поодинці на пенальті і знущально реалізував. Ніж пройшов тест на психоаналіз, після зіпсованої репутації багатообіцяючим Андрієм Луніним з «Дніпра».
Наочно, що розвинути свою перевагу швидко у команди Фонсеки з гри не сталося. Не блищали обидва флангу. Той же Ісмаїлі можливо вже почав економити сили перед українським класіко. А, наприклад, від Едуардо на вістрі залишилися тільки навички. В тому числі, хамські. Але Грисьо знову не помітив нічого крамольного в стусані п’ятірнею вже завладевшему м’ячем Паньківу. Хоча європейські арбітри особливо суворі до подібних дій.
Пустуючи таким чином, «Шахтар» убезпечив себе від ризику останніх хвилин появою на полі Тайсона. І остаточно стало ясно, що опонент у лідера в чемпіонаті один. Але на скільки кияни спроможні зупинити цю дріб переможних барабанів, ми дізнаємося через тиждень.
