Український футбол рухається в правильному напрямку – такий лейтмотив висловлювань за підсумками 2016 року заслуженого тренера України Олександра Іщенка.
– Олександре Олексійовичу, чим вам запам’ятається 2016 рік?
– Окремим пунктом для мене стоїть старт оновленою і омолодженою національної збірної України під керівництвом Андрія Шевченка, який варто визнати успішним. Все-таки тривоги і сумніви після Євро-2016 терзали багатьох, але все пішло в наших футболістів – і пішло непогано.
– І які перспективи команди пробитися на ЧС-2018?
– Попереду у нас один з найбільш непростих матчів – гостьовий з Хорватією. Балканці, звичайно, фаворити, але не боги горщики обпалюють. В кінці березня, думаю, все ми віддамо частину свого позитивного біополя, щоб збірна досягла результату. А там подивимося, хто кого…
– Здивовані прем’єрними поєдинками за збірну України молодих Віктора Циганкова, Артема Бесєдіна, Едуарда Соболя та інших новачків команди?
– Я вже говорив і ще раз скажу: Україна була і залишається багатою футбольними талантами. Важливо тільки, хто і як з ними працює! Вважаю, у нас достатньо потенціалу, щоб не займатися натуралізацією іноземців, а, засукавши рукава, розвивати дитячі школи і готувати кадри. А те, як яскраво виступили в Юнацькій лізі УЄФА 19-річні динамівці, те, що вихованців «Карпат» кличуть у іспанські ліги, лише підкреслює те, що український футбол рухається в правильному напрямку.
– В національному чемпіонаті родзинку для себе визначили?
– Наш уболівальник звик до того, що боротьба за провідні позиції традиційно ведеться між «Динамо» і «Шахтарем», але в цьому році в протистояння вітчизняних грандів сміливо втрутилася «Зоря», яка вперше в клубній історії перемогла «біло-синіх» в Києві і на кілька турів посунула їх з другої позиції. Якби не єврокубкова кампанія луганчан, де вони добряче «наїлися» і догравали групову стадію на морально-вольових якостях, то у «Зорі» у чемпіонаті України було б на пару-трійку очок більше, ніж є зараз.
– Підопічним Юрія Вернидуба під силу замахнутися на друге місце?
– Три очки – не той розрив, щоб кияни спочивали на лаврах. Вся боротьба попереду, але треба вирішити питання з центральним нападаючим.
– Динамівцям слід зосередитися на завоювання срібних медалей Прем’єр-ліги або ще можна живити ілюзії щодо чемпіонського трону?
– При 13-ти очках відставання?! Хлопці, ну ви ж все розумієте… Можу лише сказати, що рівень гри, демонстрованої «Шахтарем» на протязі всієї першої частини чемпіонату, відповідає тому місцю, де зараз знаходиться гірницький клуб.
– Заключний матч року «Динамо» – «Шахтар» вразив?
– Зрозуміло, адже ми побачили зустріч лігочемпіонської закваски при тому, що погодні умови не сприяли футболістам! Хочу сказати, що до видалення Мораэса ми спостерігали за грою самого високого класу, але потім сталося те, що сталося. Червона картка бразильця зламала гру «біло-синім», довелося оголяти тили, а «Шахтар» тільки цього і чекав і сповна скористався.
– Брудних прийомчиків в матчі вистачало?
– Не без цього! Провокації мали місце, що і призвело до видалення Мораэса. Хто давав право Степаненко махати руками перед обличчям динамівця, жестикулювати? Я взагалі не заздрю тим гравцям, які приймають м’яч спиною до Степаненко. Тарас сам, як кажуть, нижче пояса не б’є, але коли його «вкусять» в єдиноборстві, так хоч «Оскар» вручай акторські здібності. Хороший футболіст і дуже хороший актор!
– А Срна?
– О, це великий актор! Так, у футболі всі засоби хороші, але до провокацій теж треба бути готовим. Думаю, гравцям «Динамо» і «Шахтаря» не завадило б подивитися перший матч хокейної Суперсерії-1972 між СРСР і Канадою. Що почали творити північноамериканці, коли почали програвати по ходу поєдинку у себе в Монреалі?! Як тільки не били наших нишком, чекаючи відповідної реакції. Але наші відповіли грою і результатом – 7:3! Ось так і Мораэс повинен був відповісти: перетерпіти, забити ще один м’яч, а потім підійти до Срни і сказати: «Даріо, подивися на табло».
– Мабуть, ще раз зіграти проти хорвата динамівцям вже не доля. Напередодні з’явилася інформація про від’їзд Даріо Срни цієї зими в «Барселону».
– За його професіоналізм, віддачу на футбольному полі впродовж стількох років я, звичайно, зніму переднім капелюх. Але як тільки перед футболістом, не більше того.
– Донецький клуб не ослабне в його відсутність?
– Не ослабне, а то й посилиться з появою на правій бровці Богдана Бутко. Все-таки Даріо в обороні зараз і два роки тому – це різні гравці. Неозброєним оком видно, що Срна вже не той.
– А що скажете про позиції Євгена Хачеріді, який відзначився трьома автоголами у двох матчах-з «Чорноморцем» та «Шахтарем»?
– Незважаючи на нещасні випадки, Женя залишається кращим захисником українського чемпіонату і одним з кращих в європейському футболі! Не знаю, чи ходить Хачеріді в церкву, але, мабуть, настав час.
– А ви в бутність гравцем або тренером в церкву часто заглядали?
– У радянські роки комсомольцям, м’яко кажучи, заборонялося бувати в таких місцях, а коли працював у «Карпатах», так ми перед кожною зустріччю всією командою ходили в церкву. Розумієте, духовність займає одне з головних місць в житті Львівщини…
– Як ви ставитеся до футболу в зимові місяці?
– Якби Прем’єр-ліга якісніше попрацювала над вивченням прогнозу погоди, то ми б уникли двох несыгранных поєдинків в Кубку і одного-в чемпіонаті. Недоробки є, і їх треба усувати.
– Свій самий холодний матч пам’ятаєте?
– Пригадую, як страшенно відчуваєш себе у вогку погоду після першого тайму, коли в перерві випивали гарячий чай, а мокра футболка остигає, і тобі знову доводиться йти грати. У радянські часи у нас не було термобілизна, і не було можливості змінювати між таймами мокру футболку на суху, так що бив озноб такий, що по м’ячу не потрапляв.
До речі, мені сподобався португальський тренер воротарів «Шахтаря», який в мінусову температуру вийшов на розминку перед грою з «Динамо» в трусах, гетрах, одній футболці і без дурнів розминав П’ятова.
