Новобранець «Карабюкспора» Євген Селезньов розповів про перші дні в Туреччині, конфлікт з Пауло Фонсека і свого кумира – Златана Ібрагімовича.
– Євгене, як проходять перші дні в «Карабюкспоре»?
– Мене дуже добре прийняли. Я навіть не очікував, що мене так тепло зустрічати команда, тренерський штаб і керівники клубу.
– На першому тренуванні в двосторонці ви забили два голи і, кажуть, головний тренер Ігор Тудор залишився задоволений вашими діями…
– Особисто мені він про це не говорив. З першої зустрічі мені дуже комфортно працювати з Ігорів Тудором. Мені подобається, скільки уваги він приділяє мені, подобається його ставлення. Він стежив за моїми виступами, і знає, якої гри від мене слід очікувати. Нижче свого рівня я грати не збираюся. Хочу подякувати мого друга Івана Пироженко, який вірить в мене, і зробив все, щоб мій трансфер у «Карабюкспор» відбувся.
– Вперше в кар’єрі вам доведеться грати у країні, де не говорять українською і російською. Проблеми мовного бар’єру не буде?
– Англійська – мій другий мову. У моїй рідній Макіївці англійська мова другий по популярності (Сміється). Повірте, що проблем з комунікацією у мене не буде. З командою працює перекладач, який допомагає в будь-якій ситуації. І до того ж потроху переходжу на англійську.
– По інтернету гуляє ваша фотографія з англомовної автобіографією Златана Ібрагімовича. Це фото було зроблено по дорозі на підписання контракту з «Карабюкспором»?
– Вчу англійську. А Златан – мій кумир. Людина зі сталевими яйцями.
– Чи є думки по закінченні кар’єри написати книжку?
– Потрібно задуматися про жанрі. Якщо написати всю правду, то це багато можуть неправильно зрозуміти, а багато хто й взагалі підуть з футболу. Залишилися питання до останньої чолі, над нею зараз працюю. Тому все – попереду.
– Чи Правда, що в Туреччині ви могли виявитися набагато раніше?
– У Туреччині я спілкувався з людьми, які розповіли, що ще рік тому у своїй команді мене хотіли бачити «Бешикташ», «Галатасарай» і «Сівасспор». Але іноді не все залежить від волі футболіста. За моєю грою в Туреччині стежили останні три роки.
– Що не склалося у відносинах з головним тренером «Шахтаря» Паулу Фонсека?
– Я не хочу про це говорити. Поки не час.
– Як вдалося швидко розійтися з «Шахтарем»?
– Хочу сказати величезне спасибі президенту «Шахтаря» Рінату Ахметову за розуміння. Керівництво «Шахтаря» дуже добре надійшло по відношенню до мене. Так вийшло, що ми не знайшли спільної мови з Паулу Фонсека. Але ніколи не дозволю собі бути перешкодою для «Шахтаря». Тому прийняв рішення подякувати і піти. А клуб пішов мені на зустріч. Це був ідеальний розлучення. Я ніколи не забуду, з якого регіону я родом і скільки «Шахтар» зробив для мене, моєї сім’ї і кар’єри. І впевнений, що «Шахтар» не забуде моєї роботи на благо клубу. Але сидіти в резерві я не хочу і не вмію. Коли я не граю, це – не я. Мені три місяці соромно було виходити на вулицю і дивитися людям в очі. Хочу мати постійну ігрову практику, грати та забивати голи. І хочу повернутися у збірну України. Я впевнений, що у мене це вийде.
– Що сталося на Євро-2016? Чому збірна України погано виступила?
– Я розумію, що сталося, але краще ту історію поки не піднімати. Не час ще.
– Сьогодні у збірної України-новий головний тренер – Андрій Шевченко. Які у вас з ним стосунки?
– Як гравці ми трохи пограли разом. Сьогодні він тренер національної збірної, і я хочу довести Андрію Миколайовичу, що його команді потрібен. Він все робить правильно – викликає в команду тільки тих, хто має ігрову практику.
– Чого хочете досягти в чемпіонаті Туреччини?
– Я хочу стати кращим бомбардиром чемпіонату Туреччини.
– У київському «Арсеналі», «Шахтар» і «Дніпрі», де ви ставали найкращим бомбардиром чемпіонату, також ставили перед собою таку мету?
– У мене все виходило, тому що я був щасливий у цих командах. В мене вірили тренери, партнери і вболівальники. Відчуваю, таке ж ставлення до мене і в «Карабюкспоре» і це дає мені великий стимул. Всі боялися слова «Карабюкспор», але я подивився на гру команди і впевнений, що вона може приємно здивувати багатьох. Бувають команди, які грають «у що попало», а є демонструють футбол. Так от «Карабюкспор» якраз із серії команд, які грають. Можливо, щось не виходить, але у них є командна гра.
– Не можу не запитати про «Дніпрі». Практично весь склад, з яким ви виходили у фінал Ліги Європи, роз’їхався підкорювати Європу…
– Я дуже сумую по тому «Дніпру» — по Коноплянці, Зозулі, Ротаню, Русолу та іншим хлопцям. Це була футбольна сім’я, мені її не вистачає. Після розмови з Ігорем Валерійовичем Коломойським, я сподіваюся, що свій прощальний матч зіграю за «Дніпро». Я хочу побити рекорди в Україні.
У мене в планах ще сезон пограти в чемпіонаті України: хочу стати найкращим бомбардиром в історії чемпіонатів України і «Дніпра». Для цього мені залишилося забити 12 голів в Україні і 9 м’ячів за «Дніпро». А історія – це річ, яку не купиш. Я не жартую: останній сезон у своїй кар’єрі хочу провести саме у «Дніпрі».
