Однією з найбільш резонасных (якщо не найрезонанснішою) тим в футболі України виявилося непродовження контракту Євгена Макаренка з київським «Динамо».
От же ще сенсація, право! Мабуть, все настільки звикли до того, що «біло-сині» готові будь-якою ціною умовити свого футболіста залишитися (читай, задобрити його матеріально), що спокійне розставання в стилі «прощай, кохана, ми розійшлися, як у морі кораблі» – коли клуб пропонував одну суму, а гравець наполягав на інший, після чого розвернулися і кожен проїхав своїм шляхом – кидає в нервове тремтіння. Це ж треба – ми довели публіку, що абсолютно природний процес сприймається як ознака неминучого краху!
Деякі навіть примудряються засуджувати «Динамо» – мовляв, ось так жорстоко і несправедливо зі своїм, в той час як інші… І далі по тексту. Да-а? Для початку скажемо, що у самого Макаренка на таке ніколи язик не повернеться – досить згадати, скільки талановитий футболіст лікувався і хто наскільки вірив у його повернення.
Крім того, ризикну припустити, що всі гравці «Динамо», у яких буде підходити до кінця контракт і не знайдеться взаємовигідних варіантів працевлаштування, відбудуться рівно через те ж саме! Без урахування громадянства і стажу роботи. Просто тому що завжди слід пам’ятати давню латинську мудрість: Tempora mutantur, et nos mutamur in illis – часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними. Я б навіть злегка переформулював – і ми ЗОБОВ’ЯЗАНІ змінюватися разом з ними. Якщо ж не змінився – твоя проблема. Tertium non datur, в сенсі, третього не дано.
Як завжди, найбільше місця і нервів забирають розмови про розміри сум, які обговорювалися. Десь інформацію беруть зі стелі, де хтось щось чув, десь хтось щось злив. Правда, чомусь говорять тільки про те, скільки пропонувалося, але про те, скільки БУЛО…
Включаємо свої джерела, які в клубі у кожного свої, і не завжди самотні (тут я майже процитував колегу), і формулюємо: під час тривалої відсутності через травми зарплата футболіста зменшилася до 50 тисяч доларів (600 на рік), зрозуміло, без урахування бонусів. До того було 70. Різночитання можуть бути пов’язані з різними деталями виплат – документи я не читав, так що заздалегідь прошу вибачення у високих сторін. Якщо хтось захоче уточнити, підправимо. Втім, впевнений, що скільки-небудь значних правок вносити не доведеться.
З приводу нової пропозиції від «Динамо» спливали відомості, що воно склало 250 тисяч доларів на рік (замало). Що тут сказати… По-перше, сама по собі сума для нинішнього стану наших країни та футболу більш ніж значна – прямо скажемо, не голодний пайок! По-друге, піди ще зароби стільки в іншому чемпіонаті – будь то Польща, Бельгія, Голландія, Туреччина, Греція… Навіть Німеччина. По-третє, я щиро бажаю, щоб Макаренко це вдалося і взагалі йому по життю і кар’єрі супроводжував успіх.
По-четверте, «Динамо», наскільки мені відомо, пропонував зарплату 30 тисяч доларів на місяць (360 рік) плюс бонус у чверть мільйона за вихід в Лігу чемпіонів. По-хорошому, це ніяк не менше того, що було, але сторона Макаренко наполягала на старих умовах – тобто гарантованих виплат. Вже не знаю, напору «Зорі» побоювалися, ще чого…
Зауважу виключно від себе, що система «відносно маленька базова зарплата і великі бонуси» мені здається вельми справедливою і мотивуючої. Інакше виходить таке знайоме «підписав контракт, а там хоч трава не рости».
По-п’яте, б’ю себе по руках, щоб не написати що-небудь про ставлення простого вболівальника до таких ось цифрочками. Ох, він припечатує – і гравців з їх тачками, і клуб, який дозволяє собі такі витрати!
Зрозуміло, при всій цінності Макаренка для команди (і як лівого захисника, і як потенційного гравця середини поля, де його бачили і бачать багато фахівців) його контракт – лише один з епізодів великої роботи по перебудові відносин в клубі. Впевнений, що правильною, хоч і запізнілою, сподіваюся, що послідовної і реально веде до оздоровлення. Крім усього іншого, підштовхує до більш активного, нехай і вимушеного залученню молоді – наприклад, Михайличенко і Дубинчака. Антунеш-то теж, думаю, не затримається надовго, його теж добре б куди вигідно прилаштувати!
Не секрет, що «Динамо» дійсно переживає серйозні труднощі – як загалом, тому що навколо нічого доброго не відбувається, так і, зокрема, з депозитами націоналізованого «Приватбанку». Футбольний клуб визнали структурою, безпосередньо пов’язаної з «Приватом» (подробиці давайте не будемо заглиблюватися, тому що це досить специфічна штука), і заблокували йому неабияку суму грошей. Попереду суди, і як би київський клуб не визнали на певний етапі перспективною жертвою – щоб продемонструвати натовпі, як держава бореться… Ну, з чим-небудь та бореться – тут важливий піар процесу, а не процес і, тим більше, його результати. Знаючи наших уболівальників, шиш вони за клуб заступляться (чомусь дуже поширена «геніальна» фраза про те, що такий клуб померти не може – ага, у «Дніпра» і «Металіста» запитайте; другий варіант – все відібрати і поділити, ось тоді почнеться процвітання), принаймні, активно – скоріше, будуть пригадувати старі рахунки. З дивана.
Але гаразд – про це, слава Богу, говорити зарано. Тим більше «Динамо» ПЛАТИТЬ, і офіційних претензій до нього – рівно один Артем Мілевський. «Від героїв минулих часів…»
Таким чином, «Динамо» на шляху реформ, що диктується як загальною ситуацією (всі клуби змушені в тій чи іншій мірі секвеструвати бюджети!), так і власними труднощами. Щоб судити про подальші перспективи – наскільки легко Ігор Суркіс з усім цим впорається, потрібно володіти більш розгорнутою інформацією, грубо кажучи, заглянути до нього в кишеню. Але не побажати успіху клубу і його президента я не можу.
Тому що «Динамо»… Це, чорт візьми, «Динамо»! Думаю, ми зрозуміли один одного.
