– Календарний рік не збігається з футбольним. Він зупиняє нас на середині шляху. Тому по-справжньому підбити підсумки ми зможемо навесні, коли завершиться футбольний сезон. Тепер же я можу хіба що оцінити наш виступ в осінній частині сезону.
– І якою буде ця оцінка?
– Якщо говорити про виключно турнірні результати, то осінь 2016-го нам відверто не вдалася. Команда вибула з Ліги чемпіонів і значно відстала від «Шахтаря» в чемпіонаті України. Це треба визнати й не намагатися називати чорне білим. З іншого боку, невдачі цієї осені дали можливість побачити всі наші помилки, на які ми, можливо, не звернули б уваги, якби все склалося успішно. Могло ж усе бути й не так погано. Я не назву зараз жодного матчу, який би «Динамо» відверто провалило. Просто в багатьох випадках нам не пощастило, а поталанило нашим суперникам. Це стосується і чемпіонату, і групового турніру Ліги чемпіонів. Можливо, нам пощастило торік, коли ми, вважаю, цілком пристойно зіграли на європейській арені й стали чемпіонами України. І, можливо, тому не зробили вчасно тих висновків, які маємо зробити тепер.
– Що, на вашу думку, було зроблено не так?
– З мого боку було б не зовсім правильно давати оцінку тим чи іншим рішенням тренерського штабу або виступу тих чи інших футболістів. Але очевидно, що всі вони разом не змогли досягти того рівня гри, який дозволив би нам не сподіватися на удачу, а впевнено перемагати всіх своїх суперників. Аналізувати це має тренерський штаб, і він же повинен зробити потрібні висновки, щоб не повторювати помилок цієї осені. Моя задача – забезпечувати повноцінне функціонування всіх служб футбольного клубу, аби всі без винятку футболісти й тренери могли повністю реалізувати свої можливості.
– Свою оцінку виступам «Динамо» дали цієї осені глядачі. Важко згадати, коли на матчі команди приходило так мало людей. Як би ви це прокоментували?
– Не скажу нічого нового. Розумію, що глядачі йдуть на стадіон, щоб побачити футбол високого рівня. І якщо їх стає менше, значить, футбол у нашому виконанні багато кого не влаштовує. Це щодо причин, які залежать виключно від нас. Але є інші причини. Ми не складаємо календар чемпіонату, він визначається жеребом. Не думаю, що призначення матчу «Динамо» – «Шахтар» на другу декаду грудня було дуже розумним рішенням. Так само ми не займаємося організацією поєдинків, сервісом, безпекою, які мають гарантувати інші структури. Вони теж повинні якісно робити свою справу. Хоча це не є виправданням зниження глядацького інтересу до матчів «Динамо». Головне – це гра команди, яка має бути на порядок вищою за видовищністю й результативністю, ніж тепер. Я впевнений, що в нас є величезна армія вболівальників. І щойно ми покращимо свою гру – вони обов’язково повернуться на трибуни.
– Якщо простіше: потрібні перемоги?
– Не просто перемоги. Потрібно, щоб уболівальники відчували, що команда грає для них і віддає всі сили для перемоги з першої до останньої секунди поєдинку. Так, як було торік, коли ми перемогли англійський «Евертон» із рахунком 5:2. Можна й програти, як це сталося в згаданому вище матчі проти «Шахтаря». Але я не думаю, що за таку поразку команді має бути соромно. Якщо «Динамо» й надалі гратиме так само, перемоги неодмінно прийдуть.
– Перемоги приносять футболісти. Чи задоволені ви грою тих, хто захищав честь команди цієї осені?
– Якби я сказав, що задоволений, це було б неправильно. Але, з іншого боку, ми побачили цієї осені майбутнє «Динамо». І справа не лише в успішній грі наших хлопців у Юнацькій лізі УЄФА, де молоді динамівці не залишили суперникам жодних шансів. Це відбулося не просто так. Навесні наші юнаки стали чемпіонами України практично в усіх вікових групах. І перемоги в міжнародних змаганнях найвищого рівня – логічний наслідок нашої терплячої й послідовної роботи з виховання юних футболістів. Я радий тому, що наші юнаки все більш гучно стукають у двері головної команди. Головне, що мені сподобалося, – молоді футболісти вже сьогодні виборюють місце у складі першої команди, витримуючи непросту конкуренцію. Віктор Циганков на рівних конкурує з гравцем збірної Парагваю Дерлісом Гонсалесом, Артем Бєсєдін дихає в спину досвідченому Жуніору Мораесу. Якщо така конкуренція з боку молодих динамівців буде на кожній позиції, я спокійний за наше майбутнє. Дуже задоволений тим, що динамівська школа стала нарешті готувати гравців, які спроможні боротися за місце в першій команді. Якщо так піде далі, то не ми будемо шукати по світу футболістів для підсилення «Динамо», а навпаки – селекціонери зарубіжних команд шукатимуть таланти серед молодих динамівців.
– Але ж вони нам і самим потрібні?
– Сучасний футбол влаштований так, що гравці переходять із команди в команду, із країни – в країну. Відпускати футболістів за гідну компенсацію не соромиться жоден клуб, включаючи такі суперклуби, як «Барселона», «Баварія», Ювентус»… Ми теж не відмовимося від гідної пропозиції щодо наших гравців. Улітку відпустили Александара Драговича, значно поповнивши клубний бюджет. Будуть подібні пропозиції щодо інших гравців – розглядатимемо. Головне – футболіст має принести користь команді й заслужити перехід до європейського клубу.
– Чи не призведе це до того, що «Динамо» з часом стане таким собі «донором», який віддає найкращих футболістів і цим послаблює власну гру?
– Не буду приховувати: я б хотів, аби всі найкращі футболісти грали в складі «Динамо». Та чи реально це в нинішніх умовах? Мова навіть не про фінансову складову, хоча вона теж важлива. Найкращі футболісти прагнутимуть грати за «Динамо» лише тоді, коли в нас буде по-справжньому сильний чемпіонат, який не поступатиметься чемпіонатам провідних європейських країн. Вважаю, що в Україні є все для того, аби наш чемпіонат рухався правильним шляхом. Але для цього потрібно вивести його організацію на якісно новий рівень.
– Чи допомогла цьому нова формула чемпіонату з 12 командами?
– Ця реформа проводилася не з нашої ініціативи. Поки що кількість уболівальників на трибунах не підтверджує правильність такого рішення. Можливо, щось зміниться навесні? Думаю, що про формат чемпіонату варто буде говорити ближче до літа, коли ми побачимо остаточний результат. Головне – реформи в нашому футболі мають бути плановими й послідовними, такими, як у єврокубках, коли зміни спочатку широко обговорюються, а згодом поступово впроваджуються. А не так, що за місяць до нового чемпіонату ми не знаємо ані кількості команд, ані календаря.
– Привабливості чемпіонату шкодить і те, що велика кількість орендованих футболістів не має права грати проти «материнських» клубів, що часом спотворює хід турнірної боротьби. Як ви до цього ставитесь?
– Хіба я затверджую регламент? Ми готові змагатися за будь-якого регламенту. Дозволять грати орендованим – так і буде! Аби лише всі були в рівних умовах.
– Попри невдачі цієї осені, чи є щось таке, чим 2016 рік запам’ятається вам позитивно?
– Звичайно! У 2016-му ми стали чемпіонами України й виграли Суперкубок. Побачили цілу групу футболістів, які готові стати основою команди в майбутньому! Запам’ятається цей рік і тим, що саме тепер завершив феноменальну кар’єру Олександр Шовковський. Своєю грою, усім своїм футбольним життям він заслужив найбільшу пошану, яка лише може бути, назавжди став легендою «Динамо», взірцем для всіх футболістів! Хочу ще раз висловити йому глибоку вдячність за те, що він зробив для «Динамо» й для всього українського футболу!
Журнал «Динамо Київ», №6 (89)
