Роздуми про те, що анонсований нещодавно рішення керівництва «Шальке» про викуп у «Севільї» контракту Євгена Коноплянки виглядає вкрай дивним.
Рішення ще не прийнято, озвучено тільки намір. Але джерело надто серйозний, щоб вважати це смаженою качкою. Найближчі кілька років 27-річний українець, швидше за все, проведе в Гельзенкирхеене. А адже ще кілька тижнів тому до цього і не йшло…
Авторитетний Bild чорним по білому писав, що «Шальке» швидше за все не буде викуповувати хавбека, оскільки німців відлякує ціна: на той момент вказувалося близько 12,5 мільйонів євро, зараз йдеться про 14-16. Ще більшою проблемою виглядав навіть не шкурне питання, а об’єктивно нечасті появи Коноплянки у стартовому складі німецьких гірників.
Лідерство нашого співвітчизника в списку кращих бомбардирів клубу у сезоні при одному-єдиному м’ячі, проведеному в бундеслізі, за своєю безглуздості може посперечатися з класичним «парадоксом цирульника». Проте факт залишається фактом: Євген забиває де завгодно, але не в чемпіонаті Німеччини, де його використовують з великим християнським святам.
Головна проблема, з якою зіткнувся Коноплянка на Заході – неймовірна різниця у власному статусі. У «Дніпрі» він відчував себе Моурінью, тобто був The Special One («Особливий»). У клубі існував негласний культ особистості Коноплянки. Женя був тим самим Юпітером, якому багато чого прощалося, і позиціонувався як людина, зобов’язаний грати виключно на свіжих ногах.
Його навмисне захищали від оборонної роботи, щоб одного разу десь на 97-й хвилині матчу з зовсім не умовним «Аяксом» він міг вскочити на свій моторолер, пройти півполя і променем лазерної точності з’єднати одну точку з іншого – і вивести команду у чвертьфінал Ліги Європи.
У «Севільї» і «Шальке» Коноплянка виявився лише одним з багатьох. Тут аплодували його дриблінгу і потужним ударам, але не виділяли на загальному тлі, аналізуючи обсяг виконаної роботи, і вже тим більше не звільняли від носіння рояля в паузах між грою на ньому.
Нехарактерний для спортивного директора клубу Мончи момент: гру Коноплянки, швидше за все, не розбирали під мікроскопом. А інакше чому помічник Унаї Емері і фактичний опікун українця в Севільї Дмитро Черишев дізнався про його вміння виконувати «стандарти» від… подзвонив впоратися про адаптацію Жені на Піренеях оглядача «СЭ»!
Коли ж автор цих рядків запитав російського фахівця, знають чи він і його колеги, що Євген не надто ефективний без м’яча, він відповів: «Тут всі все бачать. І не просто вдосконалюють його в цьому плані, а конкретно напружують, щоб він прогресував як можна швидше».
Коноплянка начебто не заперечував, але і погоджувався якось неохоче: «Я згоден, що на сьогоднішній день без оборони грати важко, потрібно кожному футболісту відпрацьовувати. Але дивлячись на скільки відсотків відпрацьовувати, тому що потім цих відсотків не вистачить, щоб атакувати. У кожного своя думка, свій організм, фізична форма. Вони знали, кого беруть – де краще, а де гірше».
Цитуючи класиків російського року, в «Севільї» Коноплянці довелося брати гостру бритву і правити себе. Емері дуже спокійно сприймав його точкові феєрії – на зразок тієї, що українець видав у матчі проти «Реала», у багато переграючи навіть Кріштіану Роналду.
Йому було важливо, щоб Женя виконував всього його вимоги, змінивши в собі ряд налаштувань за замовчуванням. Але, за великим рахунком, апгрейд так і не відбувся.
***
Потім Емері пішов, на його місце прийшов Хорхе Сампаоли, і у Коноплянки стартувало друге коло дантовского пекла. Великий шанувальник бундесліги і приклади коментатор Олексій Андронов пояснював невдалу спробу Коноплянки заграти при аргентинце, тим, що той сповідував систему 3-5-2, і радив йому змінити чемпіонат.
Коноплянка так і зробив: «Я втомився, я йду». Куди? У бундеслігу. Однак і тут стався колапс. Ось як оцінював перспективи Євгена у «Шальке» інший телексперт Віктор Вацко: «Коноплянка – лівий вінгер. Але в системі тренера «Шальке» Вайнцірля такої позиції немає. Фланги віддані на відкуп латералям. Їх функція – закривати бровку, працюючи від прапорця до прапорця, а це, як відомо, не футбол Коноплянки. Яскраво виражену «десятку» – позицію, де міг би себе проявити технічний і розумний Євген, – нинішній «Шальке» теж використовує рідко».
Теза про «десятці» винесемо за дужки, як бажане, засноване на симпатії до футболіста. У головному Вацко виявився абсолютно прав. Втікши від Сампаоли, Коноплянка приїхав до його двійникові з однією лише різницею: тепер до всього того треба було ще й вчити німецьку!
У пресі натякали, що Маркус Вайнцирль і його скаути не дуже хотіли бачити українця у своїй команді. І швидше за все, ініціатива виходила від спортивного директора Крістіана Хейделя, на якого вийшов представник захищає інтереси гравця агентства – Хосе Родрігес Бастер. У листопаді Вайнцирль нахвалював Коноплянку, але паралельно шукав альтернативу не тільки йому, але і пам’ятного за виступами проти «Шахтаря» у минулій Лізі Європи Шупо-Матингу.
Заміною обом називався хавбек «Вольфсбурга» Даніель Каліджурі. «Шальке» придбав його взимку, і тепер німець з американським прізвищем не вилазить зі стартового складу «синіх», як правило, виконуючи функції лівого або правого нападника.
У «Шальке» вважали, що і Коноплянка може зіграти на будь-якому з флангів, приміром, виставивши його в матчі з «Баварією» праворуч. Вайнцірля не дуже цікавить те, що більшу частину кар’єри правоногий українець грав зліва, щоб прокреслити діагональ в центр і загрожувати воротам своїм коронним ударом. У його концепції лівша повинен бігати зліва, а правша – праворуч. І флангова подача – атрибут першої важливості при грі в ширину – для нього важливіше зміщення з ударом.
Спостерігаючи за сагою Євгенія в Гельзенкірхені, створюється враження, що за схемою 3-5-2 оптимальної позиції у нього немає. Латераль повинен грати в більшій мірі на оборону, щоб його не довелося страхувати одному з центрбеків. У розстановці 4-4-2 його шанси виглядали б більш переконливими, але не стовідсотковими. Коноплянка міг би блищати в голландській системі 4-3-3, але в Бенілюксі Євгену не заплатять ті гроші, які він заробляє в прикладі або бундеслізі.
Зараз на позиції лівого латераля у «Шальке» грає Сєад Колашинац. 23-річний боснієць народився в Німеччині і фактично був вихований у системі гельзенкірхенського клубу. Він, звичайно ж, поки не гравець світового рівня і абсолютно не націлений але атаку, але вже цієї зими заслужив інтерес з боку «Ювентуса», а влітку, як очікується, може поповнити ряди «Челсі».
Ті, хто думає, що такий поворот подій запалить зелене світло для Коноплянки, помиляється. Колашинац – типовий латераль: дуже міцний, витривалий і працездатний. Загалом його гідності з плюсами одного з лідерів збірної України не співвідносяться.
Очевидці вважають, що комфортніше Євген відчував себе в ролі одного з двох форвардів, але позиції в атаці у «Шальке» міцно заброньовані Каліджурі і Бургшталлером, а права бровка віддана на відкуп Шепфу. На жаль, сьогодні в системі ігри Вайнцірля до вихованця кіровоградського футболу підходить двовірш Ігоря Губермана: «В боротьбі за народну справу я був чужорідне тіло…»
***
Так чому ж «Шальке» хоче викупити Коноплянку? Попелиці може бути, «Шальке» не хоче, а… просто зобов’язаний?
Кілька днів тому той самий Крістіан Хейдель заявив в інтерв’ю Kicker, що гельзенкірхенці придбають українського хавбека у «Севільї» за 15 мільйонів доларів, оскільки опція викупу Коноплянки була прив’язана до кількості зіграних матчів, і він їх вже провів. Чи Не правда, дивне рішення по гравцю, який не брав участь в останніх трьох іграх бундесліги, а в минулий уїк-енд навіть не потрапив в розширену заявку?
Та й взагалі, обов’язкова умова викупу гравця, який взято в оренду, виглядає дикувато. Якщо футболіст влаштовує клуб – за нього і так заплатити необхідні гроші. А якщо він не потрібен, навіщо підтягувати його участь під необхідну кількість матчів? І хто з керівників «Шальке» контролював реалізацію цього ліміту?
Питань дуже багато. Той же варіант з «Зенітом» виглядав би логічніше: тим більше що Коноплянці давно симпатизує відмінно вивчив його можливості Мірча Луческу, а крім того, клуби з Гельзенкірхена і Санкт-Петербурга об’єднує звучна напис на футболках – «Газпром».
Якщо підсумувати суму відкупних з цифрою, яку «синім» обійшлася оренда Коноплянки, українець може стати чи не найдорожчим гравцем в дуже довгій і славній історії гельзенкірхенського клубу. Пахне безглуздим кадровим прорахунком, несумісним з менеджментом солідного західноєвропейського клубу.
Кому це вигідно? Хіба що агентству, що представляє інтереси Коноплянки і трошки «Дніпру», якому належить 15 відсотків у разі перепродажу «Севільєю» українського хавбека. Хоча, можливо, у цієї нехитрої комбінації криється і інтерес герра Хейделя. Але це всього лише припущення.
Шкода тільки, що вся ця ситуація так чи інакше проектується на нашу збірну. Вже в цьому відбірковому циклі ми бачили матчі (наприклад, з Ісландією), коли гострота з лівого флангу нашої атаки виходила виключно від… Едуарда Соболя.
Євгену Коноплянці варто ретельно подумати: чи варто висока зарплата в Німеччині кращих років його футбольної кар’єри? І чи не краще пошукати клуб, яким він буде милий по любові, а не по… прорахунку? Кігтик у нашої маленької пташки вже загруз. Як би не пропасти…
