У Загребі півзахисник «Дніпра» Руслан Ротань в 20-й раз в кар’єрі вивів на поле збірну України з капітанською пов’язкою. У своєму клубі він давно став справжнім символом відданості, але в найближчих матчах він дніпрянам не помічник. З цієї теми ми й почали розмову…
– Руслан, як ти отримав травму?
– Та як звичайно (усміхається). Зіткнувся з партнером на тренуванні. Ігровий момент – таке буває.
– Поля у вас на базі хороші?
– Вже так. Раніше були жорсткі, але останнім часом заробив полив, і вони прийшли в норму. Так що не в полі справа.
– Що кажуть лікарі?
– Пауза – орієнтовно два тижні. Добре, що не пошкоджені кістки і немає розривів. Загалом, якщо коротко, то у мене розтягнення голеностопа.
– Травми гомілкостопа у вас зараз, на жаль, популярні – з-за цього вже давно страждає інший лідер “Дніпра” Сергій Кравченко. Як думаєш, чи витримають ваші пацанята у Львові без своїх ватажків?
– Так витримають. На зборах вони без нас провели не один матч – і нічого страшного. Нехай виходять і спокійно грають. Результат на команду не тисне, окуляри як знімали, так і будуть знімати. Так що потрібно просто показувати хороший футбол, вчитися і рости.
– А молодь росте?
– Думаю, так. Хлопці додають, але щоб і далі прогресувати, їм, вважаю, не вистачає єврокубкових поєдинків. По собі знаю, який поштовх у кар’єрі можуть дати такі матчі.
– У збірній когось з ваших молодих виконавців можна чекати незабаром?
– Чому ні? Головний тренер національної команди вже викликав деяких хлопців з Дніпра, довіряв іншим дебютантам. Так що все залежить від них, нехай доводять. Ти ж бачиш, ставка на молодь у збірній – це не порожні слова.
– Невже цей відбірковий цикл стане перехідним?
– Думаю, він вже почасти такий, але завдання досягти максимального результату з нас ніхто не знімав.
– Після матчу в Хорватії яке в тебе було настрій?
– Звичайно, погане – поїхали додому без очок. Хоча враження були якимись подвійними, адже по грі ми мало в чому поступилися супернику, але позначилося більш високу індивідуальну майстерність хорватів.
– В чому треба було додати?
– У грі на чужій половині поля. У другому таймі картаті дали нам можливість себе проявити, коли відійшли назад, але ми нею не скористалися.
– Про максимальні завдання ти вже сказав. Невже справді думаєш, що реально посісти перше місце в групі?
– Так, я так думаю. Зіграно тільки перший круг, тому ще можна все виправити. Ми ж в останні роки починали грати тільки тоді, коли півень в одне місце клюне (посміхається).
– Хороша гра або максимальний результат – що важливіше?
– Треба, щоб все було в комплексі. Ми справді показуємо часом якісний футбол, і це принесе свої плоди – рано чи пізно. Сподіваюся, вже у другому колі поточного відбіркового турніру.
– У тебе буде особлива мотивація – мабуть, це останній чемпіонат світу в твоїй ігровій кар’єрі…
– Ти, мабуть, правий, що це мій останній форум, але, повір, я про це не думаю. Моє завдання – бути в своїй кращій формі щотижня, готувати себе і приносити користь команді. А так далеко я загадувати не хочу.
– Але літо вже заглядаєш?
– В цьому теж поки не бачу сенсу. Мене більше хвилює, що буде з Дніпром, вся ця невизначеність тисне на команду. Санкцій багато, але я сподіваюся, що все зміниться. Не вірю, що такого клубу не стане.
– У будь-якому випадку можна голосно грюкнути дверима і виграти перший в історії Дніпра трофей в період незалежності! Жеребкуванням кубкових півфіналів ви залишилися задоволені?
– Нормальне жеребкування (посміхається). Може, хтось і чекав Миколаїв, але я був упевнений, що випаде Динамо або Шахтар. Ми не шукаємо легких шляхів, будемо грати з гірниками, якщо їм зарахують технічну перемогу. Для нашої молоді це хороший шанс показати зуби. Буде свого роду підсумковий іспит за весь сезон. На кону фінал Кубка – для нас це такий шанс…
