Гірники здобули перемогу на класі, а долю матчу вирішив гол Тайсона і геніальний пас Марлоса.
У «Шахтаря» і «Дніпра» – давні кубкові рахунки. Досить згадати, що вони тричі зустрічалися в фіналах турніру – у 1995, 1997 і 2004 роках. А оскільки всі ці дуелі виграли гірники, то можна лише уявити, наскільки принциповою для дніпрян була нинішня півфінальна дуель.
Гра розпочалася за цілком очікуваним сценарієм. Незважаючи на те, що Фонсека виставив, можна сказати, експериментальний склад (до речі, здивував), “гірники” з перших хвилин захопили ініціативу і налагодили контроль над м’ячем. Гості ж, як здалося, трохи перегоріли. Принаймні, опонентів вони зустрічали боязко і надто вже тулилися до своєї штрафної. За що цілком могли поплатитися вже в дебюті, якщо б не Лунін.
Юний воротар «Дніпра» парирував непрості удари Марлоса (в обох випадках приблизно з лінії штрафного), а потім виграв дуель у Азеведу, який несподівано для захисників відкрився під занедбаність все того ж Марлоса і фактично вивалився один на один з голкіпером.
Впевнені дії Луніна, безсумнівно, позитивно позначилася на його команді. Принаймні, він дав своїм партнерам можливість позбутися від стартового хвилювання і відчути м’яч.
Поступово підопічні Дмитра Михайленка відсунули гру подалі від свого штрафного майданчика, благо «Шахтар» не поспішав включати максимальні швидкості. А незабаром дніпрянам вдалося провисання перший гострий випад.
Після передачі з глибини поля Довбик на швидкості увірвався в штрафну «Шахтаря» – обіграти залишився там на самоті Кривцова не зумів, але зате завдав досить підступний удар з-під ноги захисника. Тепер вже зірвав оплески вболівальників Шевченка, що розтягнувся у напівшпагаті і відбив м’яч ногою.
Ну а далі гра зовсім заспокоїлася. «Шахтар» грав занадто академічно, щоб серйозно спантеличити оборону суперника. Гірники непогано комбінували в центрі поля, але підходів до чужих воріт знайти не могли. На подив пасивні були Алан Патрік і Дентіньо, яким начебто є що доводити. Кудись сховався Тайсон. Слабенько працював правий фланг, оскільки Бутко підключався уперед дуже обережно.
Не рвався вперед і «Дніпро». Білі прекрасно розуміли, якими неприємності можуть дістати, якщо полізуть на рожен. А сценарій, за яким розвивався матч, їх цілком влаштовував.
У підсумку залишився до перерви, час команлды провели в позиційній боротьбі. І лише в самому кінці тайму загальну нудьгу розвіяв момент біля воріт «Дніпра».
Гострий випад «Шахтаря» – заслуга Марлоса, який блиснув індивідуальною майстерністю в правій частині чужій штрафній, але в останній момент прийняв неправильне рішення – йому б пробити по воротах, а він вирішив відпасувати Бланко-Лещуку, до чого оборона дніпрян виявилася готова.
Після перерви картина гри не змінилася: «Шахтар» продовжував тиснути, «Дніпро» тримав оборону, періодично намагаючись контратакувати. Словом, кожен грав свою партію. Та краще все ж виходило у «Шахтаря», чиє перевагу стало більш відчутним після того, як з-заа травму залишив поле Ротань.
Саме через його центральну зону на 56-й і 61-й хвилинах гірники провели потенційно гольові атаки, вивівши на ударні позиції. Але в першому випадку знову блиснув Лунін, парирував потужний удар Тайсона з близької відстані, а у другому – який перебував на забійної позиції Малишев промахнувся. А ще через дві хвилини свій шанс упустив Бланко-Лещук, не зумів пробити дніпровського воротаря з близької відстані після передачі Тайсона.
Скільки мотузочок не вийся… До середини другого тайму стала напрошується думка, що «Дніпро» так довго не протягне. Лунін, звичайно, молодець, але його партнери занадто вже багато чого стали дозволяти оранжево-чорним, при цьому забувши про контргру. І в підсумку послідувало покарання: на 67-й хвилині гірники розіграли красиву комбінацію, окрасою якої став пас п’ятою у виконанні Алана Патріка, ну і, звичайно, удар остаточно прокинувся Тайсона, запустив м’яч точно в нижній кут. Тут вже Лунін виявився безсилим.
1:0 – «Шахтар» повів у рахунку і «Дніпра», відповідно, довелося відкриватися. Ось тут і з’ясувалося, що оборона гірників як і раніше не є зразком надійності. Принаймні, пару пожеж у володіннях Шевченка підопічні Михайленко запалили. І цілком могли зрівняти рахунок, якби Когут, пробиваючи головою після навісу Влада, направив м’яч у кут воріт, а не в руки голкіперу. Або – якби на 76-й хвилині Луньов не послизнувся, наносячи удар…
Що цікаво, одразу після цього епізоду Паулу Фонсека випустив на поля Степаненко – в пару до Малишеву. Тобто тренер гірників в черговий раз продемонстрував свою прагматичність, не посоромившись зіграти кінцівку в два опорника. Ну і знову виявився правий: «Шахтар» досить упевнено відстояв мінімальну перемогу.
Тепер нас чекає інтригуючий фінал, в якому зійдуться дві найтитулованіші команди України. А дніпрянам – спасибі за гру. Особливо – Луніну.
ШАХТАР – ДНІПРО – 1:0
Гол: Тайсон (67).
“Шахтар”: Шевченко, Бутко, Ордець, Кривцов, Азеведо, Малишев, Дентіньо (Бернард, 60), Алан Патрік (Зубков, 87), Марлос, Тайсон (Степаненко, 78), Бланко-Лещук.
Дніпро: Лунін, Польовий, Переймів, Адамюк, Влад, Лопыренок, Кочергін, Чеберко (Когут, 64), Ротань (Вакулко, 50), Нагієв, Довбик (Луньов, 74).
Попередження: Шевченко (90) – Вакулко (57), Переймів (82).
