Одеський клуб представив нового генерального директора і пройшов ліцензування ФФУ. Однак, в отриманому атестаті зрілості криється багато слабкостей.
Минулого тижня в ЗМІ пройшла інформація про те, що беззмінний протягом останніх десяти років генеральний директор «моряків» Сергій Керницький пішов, відправлений (потрібне підкреслити) у відпустку.
Про звільнення сказано не було, офіційний сайт жодного рядка про це не написав. Головний тренер команди Олександр Бабич, відповідаючи на запитання у прямому ефірі сказав, що про відставку особисто йому нічого не відомо: «Все, що ми знаємо – Сергій Степанович пішов у відпустку». Сам Керницький підтвердив версію про відпустку, але від будь-яких коментарів утримався.
2 червня на офіційному сайті «Чорноморця» з’явилася інформація про призначення нового генерального директора. У футбольному контексті про Анатолія Мисюре нічого не відомо: більшу частину життя він був пов’язаний з правоохоронними органами і займався бізнесом. На новій посаді поки ніяк себе не проявив, програмних заяв не робив, з командою, мабуть, не знайомився. Тим більше, що вона, як і Керницький, зараз перебуває у відпустці, і навряд чи знову збереться в тому ж складі.
Вважаємо побіжно: Хочолава вже гравець «Шахтаря». Кабаев підписаний «Зорею». На черзі у луганчан – Коркішко. Взяті в оренду Андрієвський, Данченко і Еліас, судячи з усього, повернуться в порти приписки («Динамо», «Шахтар», «Капфенберг»). Чи буде цей список втрат повним? Навряд чи.
***
Як би те ні було, звільнення або переведення на іншу посаду (що теж можливо) Керницького – момент, який не варто недооцінювати. Ставитися до особистості 60-річного функціонера можна по-різному: він завжди був виключно прям, місцями – навіть різкий, болісно реагував на неоднозначні публікації про «Чорноморці» в пресі, не соромився критикувати тренерів, а часом і футболістів. Але навіть недоброзичливці змушені визнати, що, чого в ньому ніколи не було, так це байдужість до долі рідного клубу. Плюс – сиве волосся, мінус – нервові клітини: простий наслідок щоденної турботи про ввіреному йому дітище в умовах гіпер-кризи. По суті, на своєму посту Керницький робив те, що в «Дніпрі» за життя Вадима Тищенка виконували спортивний, генеральний і виконавчий директори.
Про причини відсторонення Керницького говорити складно. Але, швидше за все, погляди генерального директора на майбутнє команди не збігалися з баченням її президента. Гендир прагнув вийти на бюджет розвитку, Леоніда Клімова ж цілком влаштовував режим виживання. Звідси і підписання короткострокових контрактів з гравцями: ці угоди зручні тим, що можуть бути розірвані практично в будь-який момент. Стало бути, істотно полегшується зарплатна відомість. Зворотний бік цієї медалі – фактична неможливість продажу розкручених гравців. Самі знаєте, за півроку до закінчення особистого угоди контракт стає незахищеним, і футболіст може перейти в інший клуб на правах вільного агента.
В останні роки в «Чорноморець» брали саме таких футболістів – тих, що «погано лежали», посилюючи вдалими арендами. Цими питаннями, до речі, теж займався Керницький. Але раптово граючі Хочолава і Коркішко могли принести своєму клубу відмінну компенсацію, якщо б з ними укладалися повноцінні довгострокові контракти. Однак політика мінімалізму цього не передбачала. Мабуть, настав момент, коли утримувати баланс між бажаннями президента і природними амбіціями клубу Керницкому стало складно.
Тепер же, існування без цього гвинтика стане серйозним випробуванням для всієї системи.
***
Зайве говорити, що в останні кілька років, як і більшість клубів прем’єр-ліги, «Чорноморець» існував у статусі «все складно». Але, тим не менш, швидше багатьох адаптувався до суворих економічних реалій: зарплати були значно зменшені, але виплачувалися щодо своєчасно. Клуб не піддавався очковим штрафів і, по суті, з 2014 року існував в рамках системи «фінансовий фейр-плей» – тобто, жив на те, що заробляв. Самоокупність працювала і в цьому сезоні поки не сталася колізія зі станом газону ЦС «Чорноморець»; б) «моряки» стали одним з тих клубів, з яким все ще не розрахувався офіційний транслятор. Знаючи, кому належать «плюси», віриться в це не набагато більше, ніж в існування Лох-Неського чудовиська.
Найтривожніше, що на даний момент від клубу залишилася одна тільки вивіска. Борги власника змушували його передавати об’єкти інфраструктури заставне майно. Це як в «Незнайку на Місяці», коли мільйонер Спрутс позбувся прислуги і захламлял кімнату за кімнатою, не прибираючи, а переїжджаючи з кухні в спальню, зі спальні у вітальню, з вітальні – в кабінет. І все б добре, але кімнати рано чи пізно є властивість закінчуватися навіть у мільйонерів.
У Леоніда Клімова та його «Чорноморця» головне випробування ще попереду. 16 травня збанкрутілий «Імексбанк» зареєстрував права на володіння стадіоном «Чорноморець». Щоб не загубитися в хороводі не футбольних термінів, відновимо хронологію подій. У власності та управлінні клубом климовський «Імексбанк» не перебуває з лютого 2014-го. Головна арена міста була віддана в заставу рядив банком Фонду гарантування вкладів, який виплатив вкладникам захищений державою мінімум у розмірі 200 тисяч гривень. Але для того, щоб іти далі і розраховуватися з клієнтами, в тому числі юридичними особами, потрібно продавати заставне майно, а саме – стадіон.
Отже, найближчим часом 34-тисячник з усіма прилеглими приміщеннями буде виставлений на продаж, і, судячи з усього, криється головна загроза для існування клубу. Справа в тому, що ФК «Чорноморець» не отримає ні копійки: виручкою, як ви вже зрозуміли, буде розпоряджатися Фонд гарантування вкладів. Більш того, згідно з чинним законодавством, клуб зобов’язаний буде виплатити ПДВ від цієї операції. Орієнтовна вартість стадіону становить 30-35 мільйонів доларів. Податок складе шосту частину – тобто, 5-6 мільйонів, що можна прирівняти більше, ніж до двом річним бюджетам клубу.
У разі неможливості або небажання власника виплачувати ці гроші, вихід залишиться тільки один: парадний кітель, начищені чоботи, наган з одним патроном. Інакше кажучи – оформлення процедури банкрутства. Щоб цього уникнути, потрібно або продавати клуб, або займатися ним далі на іншому бюджетному рівні.
Є підозра, що реалізація обох пунктів зараз нереальна.
