– Друге місце в чемпіонаті України з невеликим відставанням від «Шахтаря», вихід до чвертьфіналу Кубка України та до весняної стадії Ліги Європи… Чи можна оцінити позитивно цей відрізок сезону для «Динамо»?
– Думаю, нині результат можна вважати позитивним. У чемпіонаті України вся боротьба за чемпіонство ще попереду, у Лізі Європи ми достроково забезпечили вихід із групи. У Кубку України поки подолали лише один раунд, але ставимо перед собою завдання дістатися фіналу та повернути почесний трофей до Києва.
– Поразка від «Янг Бойз» – найбільше розчарування в нинішньому сезоні? Що сталося з командою після впевненої домашньої перемоги?
– Як на мене, у матчі-відповіді ми були недостатньо сконцентрованими, тримаючи в голові рахунок першого матчу (3:1 – прим.). Напевно, уже подумки бачили себе в наступному раунді, але сталося так, що футболісти «Янг Бойз» непогано виглядали в контратаках, забили два м’ячі та пройшли далі. Це футбол, і таке іноді трапляється. Добре, що ми продовжили виступи в Лізі Європи й робимо це доволі успішно.
– Цього сезону на поле виходить чимало футболістів команди U-21, а декілька з них уже стали повноцінними гравцями основного складу. Як оцінюєте цей процес?
– Як для самих молодих гравців, так і для всього клубу це дуже корисний досвід, оскільки, тренуючись разом із першою командою, вони отримують упевненість та швидше прогресують у своєму розвитку. Це майбутнє «Динамо».
– Більшість своїх голів ви забиваєте ударами в один дотик переважно з меж воротарського майданчика. Це випадковість чи закономірність?
– Для нападника важливо забивати м’ячі саме в таких ситуаціях, коли захисники не дають багато простору й потрібно діяти миттєво. Тому на тренуваннях я приділяю чимало часу саме реалізації, щоб під час офіційних матчів у потрібний момент бути точним і завершити почате моїми партнерами.
– Часто кажуть, що для нападника важливо мати особливе відчуття голу. Чи можна його якось розвивати?
– Якогось особливого рецепту немає. Головним у грі нападника є вибір позиції, аби передбачити, куди саме полетить м’яч, і перебувати саме там у потрібний момент. Але забиті м’ячі особисто для мене не є самоціллю, головне – щоб перемагала команда.
– Ви прийшли до «Динамо» в 2013 році. Вам довелося попрацювати під керівництвом видатних у минулому нападників Олега Блохіна та Сергія Реброва. Нині серед тренерів Максим Шацьких, який є одним із найкращих бомбардирів чемпіонату України. Чи вдалося чогось навчитися в них?
– Прибувши до «Динамо», я дізнався, що Олег Блохін, тодішній наставник команди, є легендою не лише клубу, але й усієї України. Звісно, він підказував мені дещо. Зараз аналогічна ситуація з Максимом Шацьких.
– У чому відмінність Олександра Хацкевича від попередників?
– Не хотів би говорити про попередніх тренерів. Зараз ми працюємо разом з Олександром Хацкевичем, і, як на мене, тактика, яку він застосовує, дозволяє досягати результату.
– Клуби, за які ви виступали в Англії («Норвіч», «Халл Сіті»), боролися за збереження місця в лізі. Наскільки цей досвід був корисним для вас як для нападника?
– Грати в чемпіонаті Англії було моєю мрією, тому сам факт виступів там став для мене певним досягненням. У «Норвічі» спочатку справи йшли досить непогано, але під кінець чемпіонату не змогли досягти потрібного результату. Така ж ситуація була й у «Халл Сіті». Незважаючи на не надто вдалі результати, найголовніше, що за два роки виступів в Англії я отримав безцінний досвід.
– Сторінка національної збірної для вас перегорнута? Рішення про завершення виступів за збірну змінювати не збираєтеся?
– Так, я остаточно завершив виступи за національну команду. Насправді, обговорювати в подальшому цю тему мені не хотілося б. Звісно, я стежу за виступами команди по телебаченню. Прикро, що не потрапили на Кубок світу. Тепер слід зробити правильні висновки та сконцентруватися на виступі у кваліфікації до наступного Кубка Африки.
– Ваша родина мешкає в Бельгії. Як часто бачите дружину та дітей?
– Вони приїжджають до мене переважно в той час, коли в дітей канікули в школі, тому ми бачимося не так часто, як хотілося б. У Києві можемо вийти погуляти по місту, повечеряти десь у ресторані, поїхати на закупи до торгового центру або просто залишитися вдома й побути разом.
