Давненько Україна не грала добротні товариські матчі з топовими збірними. А з Італією – і зовсім. Вже 7 років, як українці в останній раз зустрічалися на футбольному полі з італійцями, в спарингу, а на офіційному рівні ще давніше – 9 років!
Не самий частий гість для “синьо-жовтих”, але один з найбільш “сумних”. 7 зустрічей в історії, і жодної перемоги – нічия і 6 поразок, в тому числі й пам’ятна 1/8 фіналу на ЧС-2006. За всі роки незалежності італійці залишаються недосяжними для нас, хоча в цілому зі “скуадрою адзурою” зустрічалися три різних покоління українців…
OBOZREVATEL згадує попередні зустрічі України та Італії, виділяючи найцікавіші та найбільш ностальгічні моменти тих зустрічей.
1995: Полунін тільки розлютив Раванеллі
Україна – Італія – 0:2
29 березня 1995. Київ. “Республіканський стадіон”. Відбір Євро-1996
Голи: Ломбардо (12), Дзола (38)
Україна: Тяпушкін, Лужний (Букель, 56), Телесненко, Хомін, Євтушок, Орбу, Мізін, Калитвинцев, Шевченко, Леоненко, Коновалов (Похлебаєв, 74)
Італія: Перуцці, Бенеріво, Мальдіні, Альбертіні, Апполоні, Менотті, Ломбардо (Конте, 73), Ді Маттео, Казірагі (Раванеллі, 62), Дзола, Берті
Італія – Україна – 3:1
11 листопада 1995 року Барі. Стадіон “Сан Нікола”. Відбір Євро-1996
Голи: Полунін (19) – Раванеллі (21, 48), Мальдіні (54)
Італія: Перуцці, Бенарріво, Феррара, Костакурта, Мальдіні, Ді Маттео, Д.Баджо (Кріппа, 46), Альбертіні, Дель П’єро (Карбоні, 86), Дзола (Сімоне, 64), Раванеллі
Україна: Суслов, Лужний, Беженар, Горілий (Євтушок, 15), Скрипник, Полунін, Шаран (Попов, 50), Нагорняк (Похлебаєв, 70), Калитвинцев, Орбу, Гусейнов
Вперше Україна та Італія зустрілися в 1995-му, провівши за рік два матчі, і відразу – в офіційному турнірі. Доля звела команди в кваліфікації ЧЄ-1996, і нічого хорошого для українців з цього не вийшло – 0:2 і 1:3.
Втім, тоді “синьо-жовті” під керівництвом Анатолія Конькова і не думали про перемогу. У попередньому турі відбіркової групи українців розгромила Хорватія, і перед зустріччю з Італією в Києві було більше думок типу “не одержати б принизливої поразки вдруге”.
Правда, на той момент, не дивлячись на колишні невдачі та молодість самої збірної (це був тільки 21-й матч збірної в її історії), в Україні зберігали певний оптимізм на цю зустріч з “скуадрою”. На передматчевій прес-конференції тоді новий спонсор збірної навіть заїкнувся, що в разі перемоги автор вирішального голу отримає премію в 5 000 доларів (величезні гроші на той час).
Однак на поле “Республіканського” (зараз – НСК “Олімпійський”) забивали тільки італійці. Україна виглядала значно гірше, грала другим номером і досить невпевнено в обороні. Тому Ломбардо вистачило всього 12 хвилин, щоб відкрити рахунок. А пізніше Дзола подвоїв, скориставшись грубою помилкою Євтушка. Напевно, якби не весняний газон “Республіканського”, Італія забивала б ще, але все завершилося з рахунком 0:2.
До слова, в тій грі брав участь і нинішній тренер збірної – Андрій Шевченко, відігравши весь матч. Це був тільки другий поєдинок молодого Шеви за збірну (перший він провів чотири дні тому, проти Хорватії (0:4)).
“Не зганьбитися” – з такою установкою через півроку вирушила Україна в Італію на матч-відповідь відбору до Євро. Матч проходив в Барі, і місцева публіка явно вимагала від “скуадри адзури” динаміки та видовища.
Фабріціо Раванеллі (так, той самий, який недавно працював в київському “Арсеналі” тренером) почув і виконав – дубль за 29 хвилин. Правда, перед цим “Біле перо” (як називали Раванеллі через його сивину) і всю Італію трохи розлютив гол Андрія Полуніна – перший м’яч в історії українсько-італійського протистояння. Завдяки тому голу “синьо-жовті” зуміли повести в рахунку, але про утримання результату не було й мови – господарі грали куди потужніше і без проблем забили трійку голів (до дублю Раванеллі м’яч на свій рахунок записав Паоло Мальдіні).
2006: подвійне червневе побачення перед світовим тріумфом Італії
Італія – Україна – 0:0
02 червня 2006 року Лозанна. “Стад Олімпік де ля Понтез”. Товариський матч
Італія: Буффон, Гроссо, Каннаваро (Матерацці, 75), Неста (Барцальї, 61), Оддо, Де Россі, Каморанезі (Бароне, 69), Пірло (Перотті, 59), Дель П’єро (Тотті, 59), Тоні (Індзагі , 59), Джилардіно
Україна: Шовковський, Русол, Несмачний, Ващук, Єзерський, Гусін (Свідерський, 90), Калініченко (Бєлік, 55), Тимощук (Шелаєв, 88), Ротань (Назаренко, 74), Воронін, Воробей
Італія – Україна – 3:0
30 червня 2006 року Гамбург. AOL Arena. 1/8 фіналу ЧС-2006
Голи: Дзамбротта (6), Тоні (59, 69)
Італія: Буффон, Гроссо, Каннаваро, Барцальї, Гаттузо (Дзаккардо, 77), Каморанезі (Оддо, 68), Дзамбротта, Перротта, Пірло (Бароне, 68), Тотті, Тоні
Україна: Шовковський, Несмачний, Русол (Ващук, 45+2), Свідерський (Воробей, 20), Тимощук, Шелаєв, Гусєв, Гусін, Калиниченко, Мілевський (Бєлік, 72), Шевченко
Наступного разу Україна зустрілася з Італії лише через 11 років – в 2006-му. І відразу 3 матчі (один з яких – товариський). Так вийшло, що в червні Україна двічі зустрічалася з “скуадрою” – безпосередньо перед мундіалем, в спарингу, і вже на ньому. У підготовці до ЧС “синьо-жовті” розкатали безгольову нічию, яка і до цього дня є єдиним позитивним результатом для України. Обидві команди були в передчутті ЧС, явно берегли ноги і відмовилися від гольового результату.
Де вже була справжня заруба, так це в 1/8 фіналу. Один з найбільш пам’ятних матчів для нас – хоч і 0:3, але дивовижне невезіння Андрія Гусіна, супер Джиджи Буффон, неймовірний Дзамбротта і фінт Зідана у виконанні Шевченка. Команда Марчелло Ліппі грала в відмінний футбол і просто реалізувала свої моменти (примітно, що до всіх трьох голів був безпосередньо причетний правий захисник Джанлука Дзамбротта).
Українці ж, повністю відчувши впевненість на ЧС, також грали здорово (особливо в першому таймі) і повинні були забивати мінімум раз, а то й два. Особливо Гусін – раз його удар під саму штангу потягнув Буффон, а другий раз італійців врятувала поперечина. І хоч Блохін любив називати себе “фартовим”, але тоді весь фарт пішов до Італії. 0:3, і Україна вирушила додому.
2006-2007: тепер – чемпіони, або “синдром 70-х”
Італія – Україна – 2:0
07 жовтня 2006 року Рим. “Стадіо Олімпіко”. Відбір Євро-2008
Голи: Оддо (71, пен.), Тоні (79)
Італія: Буффон, Оддо, Каннаваро, Матерацці, Дзамбротта, Гаттузо, Пірло, Де Россі, Якінта (Каморанезі, 77), Дель П’єро (Ді Натале, 62), Тоні (Індзагі, 85)
Україна: Шовковський, Несмачний, Шершун, Єзерський, Русол, Тимощук, Шелаєв, Гусєв, Воронін, Назаренко (Калиниченко, 60), Воробей (Мілевський, 74)
Україна – Італія – 1:2
12 вересня 2007 року Київ. НСК “Олімпійський”. Відбір Євро-2008
Голи: Шевченко (71) – Ді Натале (41, 77).
Україна: Шовковський, Єзерський, Кучер, Русол, Гай, Тимощук, Шелаєв, Гусєв (Мілевський, 88), Назаренко (Гладкий, 69), Калініченко (Воронін, 60), Шевченко
Італія: Буффон, Пануччі, Каннаваро, Барцальї, Дзамбротта, Амброзіні, Каморанезі (Оддо, 78), Перотті (Аквілані, 68), Яквінта (Квальярелла, 86), Пірло, Ді Натале
Волею долі Україна зустрілася з Італією фактично відразу після чемпіонату світу, вже восени 2006-го, потрапивши в одну групу відбору на Євро-2008. Хтось розглядав цей поєдинок як реванш 1/8-ї ЧС, адже з часів мундіалю мало що змінилося. Але гідної відповіді у “синьо-жовтих” не вийшло (хоча Україна грала в самому бойовому складі) – 0:2. У “скуадри” хоч і змінився тренер (Ліппі змінив Роберто Донадоні), але чемпіонська гра залишилася – італійці хоч і довго “тягали віз”, але під кінець гри, за 9 хвилин забили два голи і зробили результат.
Розуміння “можемо брати очки і обігравати Італію на вольових” добре дійшло “синьо-жовтим” до матчу кваліфікації ЧЄ-2008, вже у вересні 2007-го. Україна вдома приймала не найсвіжішу “скуадру”, команді Блохіна дуже потрібні були очки, відступати було нікуди і так далі. Це був один з небагатьох матчів України та Італії, де інтрига трималася майже до кінця. Хоч українці й пропустили “в роздягальню”, але душили іменитого суперника весь перший тайм, а вже на 4-й хвилині Шевченко “засадив” зі штрафного в поперечину. На 71-й хвилині Шевченко таки забив такий важливий гол, і ще б трохи, але знову (як і в попередньому матчі) ми пропустили на 70-х, причому в грубій помилці з пасткою “поза грою” – Ді Натале біг сам до воріт мало не півполя. Обличчя Блохіна треба було бачити.
2011: вода на полі, нуль на табло
Україна – Італія – 0:2
29 березня 2011 року Київ. Стадіон “Динамо” ім. В.Лобановського. Товариський матч
Голи: Россі (27), Матрі (81)
Україна: Шовковський, Федецький, Ракицький, Тимощук, Ощипко, Степаненко, Ротань (Олійник, 76), Гусєв, Алієв (Девич, 53), Ярмоленко, Селезньов
Італія: Вівіано, Маджо (Сантон, 46), К’єлліні (Асторі, 17), Крішіто, Маркізіо (Пароло, 89), Джилардіно (Бонуччі, 76), Аквілані (Джовінко, 46), Гастальделло, Монтоліво, Россі (Матрі, 62 ), Ночеріно
Остання на сьогоднішній день зустріч Італії з Україною вийшла досить непоказовою та сірою для українців. Команда Блохіна явно нудьгувала через відсутність офіційних матчів відбору Євро-2012 (господарі чемпіонату від них звільнені), тому на спаринги запрошувалися всі, хто міг і хотів.
Італія приїхала до Києва з різноманітною обоймою та дещо експериментальним складом, по ходу гри провела 6 замін, але це не завадило “скуадрі” впевнено розібратися з суперником. Італійці спокійно зіграли на нуль і забили свої голи, а українці продемонстрували дуже невиразну гру. У другому таймі Блохін став так сердиться, що пару раз в серцях кидав на газон пляшки з водою. Красиво, але не ефективно – забити хоча б один м’яч не вдалося.
