З початком війни на Донбасі, в якій різними методами бере участь Росія, Україна почала все більше розривати відносини з “північними сусідами”. Розмежування торкнулося і спорту – багато спортсменів виступили проти російської політики та в різному ступені висловили протест участі в змаганнях, що мають відношення до Росії. А в багатьох видах українські та російські клуби навмисно розведені, щоб уникнути особистих зустрічей.
Але є й чимало таких, хто вирішив сховатися за ширмою “спорт поза політикою” та нічого не помічати, не відмовляючись від можливості виступати в Росії. Дійсно, що тут такого?
Анатолій Тимощук
Місце народження: Луцьк
Грав в Україні: 1995-2007 (“Волинь” Луцьк, “Шахтар” Донецьк)
Виступи в Росії: 2007-2009 (“Зеніт”, Сантк-Петербург), 2013-2015 (“Зеніт”) 2017 – т.ч. (“Зеніт” – тренер)
Напевно, найболючішй випадок для українських уболівальників – багаторічний лідер збірної України і “Шахтаря”, уродженець Луцька та вихованець “Волині”, легендарний Т-44 виїхав до Росії та продовжує залишатися там.
Історія Тимощука проста і складна водночас. З одного боку можна зробити знижку на те, що Анатолій ще в минулому десятилітті відмінно грав за “Зеніт” (виграв Кубок УЄФА) і став там своїм, отримавши капітанську пов’язку.
Але це було ще в минулому десятилітті, і чому Тимощук вирішив залишатися в Санкт-Петербурзі після 2014-го і почати там свою тренерську кар’єру – нормальних пояснень українці так і не дочекалися. Більш того, колишній футболіст крім роботи в “Зеніті” здобув і свій бізнес в Росії – мережа ресторанів, які “відзначилися” на 9 травня “підвищеним патріотизмом”. Не соромиться “русского мира” і сам Тимощук. В Україні ж уродженець Луцька не з’являвся публічно вже кілька років.
Євген Селезньов
Місце народження: Макіївка, Донецька обл.
Грав в Україні: 2002-2015 (“Шахтар” Донецьк, “Арсенал” Київ, “Дніпро”), 2016 (“Шахтар”)
Виступи в Росії: 2016 (“Кубань”)
Всього один сезон в “Кубані”, але клеймо на все життя. Після того вояжу в Росію в 2016-му Євген Селезньов у безлічі українських уболівальників сприймається дуже негативно.
В основу такого сприйняття лягла історія з інтерв’ю футболіста після переходу в “Кубань”. Природно, що українцеві висунули претензії про переїзд в чемпіонат ворожої країни, на що Селезньов не знайшов відповісти нічого кращого: “Я повинен забезпечувати свою сім’ю і стежити, щоб всі були здорові, ситі й одягнені. Я вважаю себе українцем і готуюся до Євро-2016 в сильнішому чемпіонаті”.
Прізвисько “годувальник” після цього приклеїлося до Селезньова всерйоз і надовго, а українські вболівальники досі задаються питанням “Як же важко годувати сім’ю після років кар’єри з місячною зарплатою в кілька десятків тисяч євро?”
Олександр Зінченко
Місце народження: Радомишль, Житомирська обл.
Грав в Україні: тільки в молодіжних клубах
Виступи в Росії: 2015-2016 (“Уфа”)
Один з кращих молодих українських футболістів явно не байдужий до Росії, незважаючи на всі події останніх років. Після академії “Шахтаря” хавбек розірвав відносини з донецьким клубом і поїхав в “Уфу”, де, по суті, пройшов перший серйозний етап професійної кар’єри.
Після був переїзд до Англії та оренда в Голландії, але українські вболівальники часом згадують Олександру і кар’єру в Росії. При цьому, Зінченко часом сам підкидає привід, виставляючи в соц. мережах фото відпочинку з риболовлі в Росії.
У цій історії все ж треба прийняти до уваги і той факт, що на момент переїзду в “Уфу” доля 19-річного Зінченко була в основному в руках агентів і батьків. І надовго Олександр в Росії не затримався, при цьому відмовившись прийняти російське громадянство, з яким в “Уфі” декілька разів “підходили” до українця.
Артем Мілевський
Місце народження: Мінськ, Білорусь
Грав в Україні: 2001-2013 (“Борисфен”, “Динамо” Київ)
Виступи в Росії: 2016-2017 (“Тосно”)
Випадок кілька полегшений щодо цього ряду. З Мілевського попит нижче, адже народився він в Білорусі і за національністю – білорус. А в Росію поїхав не з України після виступів в Туреччині, Хорватії та Румунії.
Відомий одіозний форвард після кар’єри в “Динамо” чимало приділяв уваги і нефутбольному життю, ніде надовго не затримувався і в 2016-м якимось чином потрапив в першоліговий “Тосно”. Клуб з містечка в 38 тис. населення Ленінградської (до сих пор) області. Навіщо туди поїхав Мілевський – відчути складно. Сам же Артем за анти-українськими настроями ніколи не висловлювався, за Росію і т.п. не “палив”, але сезон там відіграв, чим чимало зачепив динамівських уболівальників.
У Росії ж Міля продовжив гуляти і запам’ятався пародіюванням хіта “В Пітері – пити”.
Філіп Будківський
Місце народження: Київ
Грав в Україні: 2009-2016 (“Шахтар”, “Іллічівець”, “Севастополь”, “Зоря”)
Виступи в Росії: 2016-2017, 2018 (“Анжи”)
Досить успішний за українськими мірками форвард “Зорі” добре проявляв себе в луганській команді, але незабаром вирішив покинути УПЛ та погнався за великим. На жаль, кар’єрний шлях повів його в Росію в одну з найбільш неоднозначних тамтешніх команд – “Анжи”.
В “Анжи” у Будківського складалося по-різному, але на поле форвард все ж виходив більш-менш стабільно. Цікаво інше – в 2017-му Філіпу випав шанс спробувати себе в Бельгії, він рік пограв за “Кортрейк”, а після… знову повернувся в “Анжи”. Схоже, Будківський і зовсім відділив футбол від політики, розглядаючи Махачкалу та Росію в загальному як місце, куди можна завжди повернутися.
***
Перераховані вище гравці – лише найпомітніші, але одиниці з багатьох. “Грішки” у вигляді російських вояжів можна знайти у багатьох нинішніх гравців УПЛ – Олексія Гая (2016-2018, “Кубань”), Богдана Бутко (2015-2016, “Амкар”), Олега Данченко (2017-2018, “Анжи”) , Дмитра Гришка (2017-2018, СКА Хабаровськ), Артема Громова (2016-2017, “Крилья Совєтов”), Антона Шиндера (2016-2017, “Амкар”) та інших. Незважаючи на продовження війни на Донбасі, в Росію з кожним роком і далі переходять українські гравці.
І, схоже, зупинятися ніхто не збирається. Сезон 2014/15 – 31 футболіст з України у всіх професійних лігах Росії, сезон 2015/16 – 27, 2016/17 – 34, 2017/18 – 29, 2018/2019 – 7 (без урахування майбутнього зимового трансферного вікна).
