Форвард збірної Узбекистану Максим Шацьких поділився із сайтом “Футбол 24” власними враженнями про спаринг у Києві із національною командою України та розповів про завршення кар’єри у збірній Узбекистану.
– Учорашня атмосфера на стадіоні у Києві мене дуже вразила, – почав розмову Максим. – Те, що я почув після моєї заміни, просто неймовірно. Ради цього варто жити і грати в футбол. Заради таких уболівальників і потрібно працювати на полі та їх тішити своєю грою. Я є громадянином чужої країни, гравцем чужої збірної і, граючи на виїзді, почув такі овації та аплодисменти.
– Чому ви вирішили припинити виступи за збірну? 32 роки не критичний вік для футболіста?
– Справа не у віці. Я разом із дружиною прийняв таке рішення. Після азійських ігор ми вирішили, що буде краще зосередитися на виступах за свій клуб. Азія – не малий континент. Тому перельоти, ігри забирають дуже багато сил. Тому і вирішили перейти лише на виступ за клуб.
– Пригадую, колись ви казали, що якби не виступи за збірну Узбекистану, ви б прийняли українське громадянство. Зараз це збираєтеся зробити?
– Це не питання, українське громадянство прийму рано чи пізно. Мі із сім’єю збираємося тут жити, а тому питання із громадянством рано чи пізно вирішиться.
– Учорашня гра зі збірною України була для Максима Шацьких прощальною за збірну Узбекистану чи збираєтеся ще влаштувати виставковий матч?
– Вийшло символічно, що попрощався зі збірною своєї країни у матчі на своїй другій батьківщині, в Києві. Хочу попрощатися зі своїми уболівальниками у себе на батьківщині. Хочу зіграти гру на центральному стадіоні в Ташкенті і, цим самим, гарно попрощатися зі своїми глядачами.
– Це може бути гра збірної Узбекистану проти київського “Динамо” різних років?
– Наразі не готовий сказати ані час проведення гри, ані імені суперника. Це може бути завтра, а може і за рік. Впевнений, що на цей матч збереться повен стадіон, прийдуть люди, які за мене постійно переживають.
– А сил і здоров’я для виступів за клуб на довго вистачить?
– Думаю, так. Про інше навіть не замислювався. Виступатиму поки приноситиму користь клубу і радість уболівальників.
– Кілька питань по грі. Чесно кажучи, більшого очікував від вашої збірної, особливо підсіли хлопці в другому таймі. Чому так сталося?
– Ви самі сказали про другий тайм, а про перший тайм ви не згадали. А до перерви ми пристойно відіграли, багато проблем українцям створили. В другому ж таймі пішли заміни і ситуація змінилася. В збірній України були рівноцінні заміни, а в нас не усі хлопці уже освоїлися в збірній. В цьому і вся проблема. Тим паче, що фізична втома накопичилася.
– Наставники обох команд після гри висловили чимало компліментів суперникам. Цікава ваша об’єктивна думка про нашу збірну?
– Теж можу сказати лише позитивні характеристики. Українці багато атакували, створили чимало моментів. Одним словом, грали гостро, інколи агресивно. Знову ж таки, ми їм це дозволили зробити, особливо в другому таймі. Збірна України по грі дуже добре виглядала, шанси у Європи у команди Олега Блохіна дуже пристойні.
– Шанси на перемогу на Євро-2012?
– Про це говорити зобов’язані, ну не можна ж ставити завдання обіграти 1-2 команди. Спочатку потрібно націлитися на вихід із групи, потім в наступний раунд і так далі. Кінцеве завдання – перемога на турнірі. Так повинні робити усі клуби, ставити максимальні завдання. Те ж і збірна. Звісно, українцям буде важко, є в Європі гранди, з ними важко боротися, але нічого нереального не має.
