Вчора на динамівській базі в Конча-Заспі збірна України провела відкрите тренування. І попрацювала на неї з вогником!
Ось і закінчилась осінь. І справа не тільки в дрібній сніжної крупі, і не в підбадьорливої температурі, яка немов нагадала: «Панове, вже кінець листопада». Так, повітрю ще далеко до того, який гідний епітетів Френсіса Скотта Фіцджеральда з роману «Великий Гетсбі»: хрустский, сильний…
Але ліхтарі на полі номер сім динамівської клубної бази в Конча-Заспі, де проводила відкрите тренування збірна України, вже пронизували атмосферу «морознім». І газон, хоч і був у звичайному стані, але на дотик трава вже виглядала зимового є не такою м’якою, як в теплу пору року.
Думаю, враження продиктувала думка, що футбольний сезон для нашої національної команди практично завершено. Вона зіграла всі свої поєдинки в офіційному турнірі – кваліфікації чемпіонату Європи-2016. А сьогоднішній матч з Литвою – товариський, тим більше, що наш суперник представляє північну країну, а саме тієї частини світу приходять холоди, які інформуватимуть про майбутню майже тримісячної паузи для наших футболістів. Ще трохи-і всі почнуть підбивати підсумки року, а вже на початку майбутнього стануть оцінювати: хто, де і як готується до другої половини сезону.
Проте вчора на порядку денному стояла підготовка до конкретної зустрічі, хоча вона вже і була записана автором цих рядків у розряд зимової. І треба віддати належне українським гравцям: вони поставилися до тренування відповідально. У всякому разі, навіть натяку на розслаблення або зневажливе ставлення ніхто не давав. Сам за себе говорить той факт, що ніхто з провідних виконавців, які, судячи з усього, не вийдуть на поле «Олімпійського» у вівторок, не покинув збір. Що ж, професіоналізм повинен проявлятися завжди, навіть коли оточуючі не бачать сенсу в надмірному старанні.
Початок тренування було призначено на 18.00, але вже за півгодини до цього у кромки поля було приготовлено необхідні для заняття речі – палиці, м’ячі, фішки… В машині – щоб не замерзнути – приїзду колег по збірній чекали наставник Михайло Фоменко та півзахисник Кирило Ковальчук, які брали участь у прес-конференції. Кортеж прибув приблизно без чверті шість. Першою обов’язкове місце посіла карета швидкої допомоги, потім скромно (тобто вже з вимкненими проблисковими маячками) підкотила машина ДАІ, відразу за нею – автобус з тренерами, футболістами і обслуговуючим персоналом команди. Те, що делегація приїхала раніше терміну, дало можливість представникам ЗМІ спостерігати за заняттям не чверть години, а в два рази довше.
Гравці оперативно переодягнулися і перевзулися (не знаю, за термін, поки горить сірник, чи ні, але сталося це, як кажуть, у момент) – і відразу ж взялися розминатися. Це і зрозуміло: бадьорить температура не дозволяла стояти без руху. Найчисленніша група займалася традиційною грою «влуч у поперечину», інші дві – пасовались м’ячами. Цю похвальну самодіяльність перервав свисток і команда тренера з фізичної підготовки Віталій Шпанюка: «Побігли по периметру, а потім зібралися в центрі поля!»
Коли футболісти досягли місця призначення, було поставлено завдання: взятися всім за руки, центр відрядити двох і грати в один дотик. Першими в дует визначили, як зазначив наставник, «маленьких» – Івана Ордеця і Пилипа Будківського. «Видайте хороші три хвилини! Інтенсивніше рухайтеся, поки нас фотографують. Швидше, а то замерзнете», – підбадьорював Шпанюк. А в цей час за своєю програмою працювали разом з Юрієм Сивухою троє голкіперів Андрій П’ятов, Микита Шевченко та Денис Бойко.
На початку сьомого стартувала ще одна частина тренування, емоційний градус якої був дуже високим, якщо не розпалив морозне повітря, то розігрів його грунтовно. Адже що треба, щоб було не нудно? Правильно – елемент змагання, коли самі обставини підштовхують тебе бути, як в головному олімпійському девізі, швидше, вище, сильніше.
Напевно багато хто пам’ятає, які класні почуття викликала у нас в дитинстві естафета. Вона не втратила актуальності і в спорті вищих досягнень. Польових гравців розбили на чотири команди по п’ять чоловік. Кожному колективу виділили по м’ячу і дали завдання: по два рази пройти двоє воріт (своєрідний слалом) і віддати пас до місця старту.
Переможених чекали санкції: два рази віджатися. Треба було бачити, з яким бажанням футболісти не просто побігли, а помчали зигзагами. Останній накреслила свій візерунок – як у першій, так і в другій спробі – п’ятірка В’ячеслава Шевчука, в яку крім нього увійшли Ордець, Будковський, Віталій Вернидуб, і Андрій Пилявський.
Потім вступні вийшли на новий рівень – учасники долали маршрут з двома м’ячами. Один необхідно було, як і раніше, вести ногами, інший – підкидати руками на рівні грудей. Знову ніхто не хотів фінішувати останнім, тому деякі застосовували «військові хитрощі» – не дуже часто підкидали, хоча Шпанюк пропонував футболістам включити фантазію: «гарячий М’яч!» Хтось із персоналу навіть кинув на адресу Дениса Олійника докір: «Ти ж всього три рази підкинув». «Це багато!» – виправдовувався півзахисник голландського «Вітесса».
Можна в даному випадку прийняти сторону гравця, тому що дехто взагалі і до такого показника не дотягував. А найскладнішим варіантом виявився той, в якому другий м’яч треба було перекидати з руки в руку над головою. Тут кращим виявився квінтет у складі Андрія Ярмоленка, Артема Федецького, Дениса Олійника, Миколи Морозюка та Сергія Сидорчука.
У 18.12 гравці зробили серію прискорень і стали ділитися для двосторонньої гри на половину поля. Зрозуміло, вже підключили воротарів: місце в рамці зайняли Бойко і Шевченко. Перший гол забив – як ви думаєте, хто? Іменинник Роман Зозуля. Йому спеціально видав результативний пас Андрій Ярмоленко, хоча дехто «політично недалекоглядний» кричав з кромки поля: «Андрій можна!» Звичайно, можна, але тільки тому, хто 17 листопада відсвяткував своє 25-річчя.
Правда, протилежна команда швидко м’яч відіграла, але це було вже неважливо. Добре б з такою інтенсивністю українська збірна організовувала результативні атаки і в сьогоднішньому поєдинку з Литвою, і в майбутніх матчах…