З бориспільського аеропорту після матчу з Іспанією їхали на таксі. Звичайно, поєдинок ще вирував у крові, звичайно, обговорювали, сперечалися, тим більше з’явився новий вдячний слухач – водій…
Йому весь час телефонувала дружина – мовляв, куди пропав; хлопець вийшов за цигарками, а тут замовлення непоганий, він і рвонув. І ось він вимовляє десь в районі Вырлицы: «Непогано зіграли – всього-0:1 з самими іспанцями, чемпіонами всього і вся!»
МОМЕНТІВ БІЛЬШЕ, ГОЛІВ МЕНШЕ
Стоп. Дуже небезпечне розраду. Не можна так. Поразка залишається поразкою незалежно від того, хто конкретно нам його завдав – іспанці, німці чи чорти в ступі, в будь-якому випадку, очок в таблиці не додалося.
Не приховую, мені гра у виконанні нашої команди сподобалася, і я майже готовий роздати компліменти кожному окремо, а також оптом. Але як не поставити класичний до банальності (або банальний до класики) питання: що краще – результат без гри або гра без результату? На жаль, такі турнірні розклади, що третє місце в групі і проклятий плей-офф вимальовуються дедалі більш тривожною очевидністю… Прикро переживати про втрачені моменти – Ротань і Федецький, по-моєму, створили більше, ніж у збірної України було у трьох попередніх зустрічах з селексьоном(2:2, 1:2, 0:4). Раніше ми атакували не настільки творчо, зате куди ефективніше. Думаю, ви легко пригадаєте, що три м’ячі у 2003 році були організовані взагалі без моментів – помилка Касільяса, дальній постріл відчаю у виконанні Горшкова і соло Шеви! А тут парочка заходила б абсолютно логічно-з п’яти майже верняков, все з тим чи іншим участю надзвичайно небезпечного капітана «Дніпра». Ех. Іспанія-то менше створила, а виграла. І припущення, що вони-де в будь-який момент могли додати – з розряду «якби та якби».
МИ ЧИ ВОНИ? ЧОМУ НЕ ВІДРАЗУ?
Ключова оцінка для розуміння – що ж сталося в п’ятницю ввечері на «Рамон Санчес-Пісхуане» за розкішною, величезної і красивою мозаїкою з емблемою «Севільї»? Абсолютно неупереджено і об’єктивно, максимально відсторонюючись від вболівальницьких симпатій. Завдання формулюється так: це ми сильні або іспанці дійсно здорово ослабли в останні роки? Трохи більш докладно: після голу Морати іспанці вимкнулися і стали економити сили для своєї забійної Приклади і Ліги чемпіонів або ж це ми поступово прийшли в себе і почали грати в інший футбол, більш впевнений, солідний, майстерний? Ми або вони, хто вів цю гру, хто диктував її темп?
І таке блюзнірське припущення навздогін – може, нам потрібно було пропустити раніше, після чого вже точно розслабитися (найстрашніше вже сталося) і показати, на що ми здатні? Наскільки тиснув на футболістів України вантаж відповідальності, ризик допустити помилку? Ні, і без того зрозуміло, що трохи тиснув, але дуже сильно?
Питання, питання. Не факт, що десь на них є чіткі відповіді.
Версії звучать різні, мабуть, все-таки з переважанням першої – аж надто ми шанобливо ставимося до команди Вісенте Дель Боске, надто сліплять ці імена першої зоряної величини. Однак дуже сподобалося, що гравці збірної України в більшості своїй самі налаштовані досить зло і розуміють, яку можливість втратили. У самому справі, коли ми вже припинимо «грати від суперника» і матимемо вже більш вагомим почуттям власної гідності, без ось цього «з самою Іспанією грали»?! Я не закликаю вихопити шашки (які гострі) і поскакати в атаку, ризикуючи отримати повну кошик – але втішати себе тим, що суперник явно сильніші, грознее, іменитішим, не МОЖНА.
Ну і поміркувати на тему трьох опорних півзахисників у складі (навіть переписавши Ротаня в атакуючі) ми з вами маємо повне право. Виправдало себе рішення Михайла Івановича Фоменко? Чи Могли ми розраховувати на щось інше? Це лише припущення. Так само як і обурений крик вболівальників – чому не Кравець, а Зозуля в основі! Ґрунтується він тільки на одному – на послезнании, адже Артем і справді вдало увійшов у гру; ну а якщо повернутися до початку матчу – хто більше заслуговував виходу з перших хвилин? Восени я сам би кричав «Даєш Кравця!» Ось тільки немає і не буде універсального рецепту на всі такі випадки. Тим більше тепер, коли Зозуля надовго, видно, до кінця циклу вибув через травму. Здоров’я тобі, Рома. Артема, слава Богу, зашили голову – і як новенький, а ось його колезі і конкуренту ще належить обстеження в Німеччині, операція і тривалий простій…
Все-таки хочеться і собі самому створити оптимістичний настрій, і вам якось підняти. Звичайно, якщо б не програли, вийшов би справжній фестиваль України в Севільї. Знаєте, перед матчем, коли бачив це жовте, таке рідне якщо не океан, море українських вболівальників звідусіль, такий підйом випробував! Навіть дозволив намалювати собі жовто-сині вуса!
Серед наших ця мулька була дуже популярна – поряд з традиційним зображення биколора, звичайно. І відправився на фансектор… Не допомогло.
Ну нічого, ще повернемося. Аж надто місто славне.
ЧОМУ ЛАТВІЯ
Давайте як слід розімнемося і чого-небудь присмотрим в спарингу з Латвією. В даний час нам досить складно знаходити більш зіркових і розкручених суперників, є багаторівневі зобов’язання, які не завжди просто виписати. Але я впевнений – все у нас вийде, і обурюватися тим, що Латвія, мовляв, не та (а Чехія, яка від неї ледве відскочила – та?!), не варто. Або ми після Севільї боляче крутими стали…
До речі, щодо рейтингу і боротьби за нього: а хто взагалі в світі всерйоз переймається цією темою і підбирає собі суперників з метою обіграти їх, а там хоч трава не рости? Ось чемпіони світу німці на тижні зіграли суто другим складом з антиподами, ледве відскочили – і що, сильно страждають? Сумніваюся.
Далі зрозумієте – це свого роду внутрішня дискусія, яка виноситься на суд читачів. Ялинки-палиці, невже я б не хотів всякий раз бачити нашими суперниками команди з першої десятки!..
ТАМ МИ ТЕЖ БУЛИ
Про поведінку вболівальників на теренах Європи. Чому матч у Чорногорії не був перерваний, негайно після того, як голкіперу росіян Ігорю Акинфееву прилетіло – розуму не прикладу, прецедентів в історії футболу достатньо. Автор «рекордного кидка» Лука Лазаревич вже здався поліції, і каже «не винувата я, хотів просто викинути палаючу бяку», але як не згадати класичне – свіжо переказ. ось ви йому вірите? Там же людина без досвіду ніколи не добросит до мети!
Цікаво, чи вистачить Чорногорської федерації футболу агресії і послідовності подати регресний позов проти свого вболівальника і скачати з нього компенсацію всім своїм збитків і штрафів – адже стадіон-то чорногорцям напевно закриють.
Ну а київське «Динамо» в черговий раз відбулася легким переляком – цього разу на єврокубковому матчі на НСК «Олімпійський» закриють одразу два сектора, чиї номери складають досить значну суму: 43+45. Ну так. Дивне співпадіння. Плюс 15 тисяч євро штрафу. Що характерно, формулювання провини – фаєри і неналежна організація, про расизм мовчок!
А покараний раніше 21-й сектор тепер відкриють, так що можна ходити по колу. Сподіваюся, організатори матчу на цей раз підійдуть до гри у всеозброєнні і зуміють запобігти будь-які неприємності.
«ДНІПРО», ЗНОВУ?
Ну і якщо вже зайшла мова про гроші, то як не згадати абсолютно унікальну колізію з контрактом Эжидио і «Дніпра»! Напевно, це можна зрозуміти. Напевно, це можна пробачити. Але скільки можна підставлятись, до того ж настільки безпрецедентним чином?!
Шкода, дуже шкода. Гравець по півмільйона євро за матч – дорогувато для будь-якого клубу. А ми сподівалися, що «Дніпро» дійсно обзавівся сильним лівим захисником… Але що говорити тепер?! Клуб-то мовчить, напевно шукає якусь юридичну зачіпку і хоче довести, що не все так просто. Удачі. У цій боротьбі симпатії теж повинні бути на боці наших. Навіть якщо вони винні. Що, зумієте довести, що Эжидио все-таки отримував в клубі гроші?!
До речі, «Дніпро» цілком має право розраховувати на солідну компенсацію від УЄФА за травму Зозулі, отриману в матчі відбору. Це так, до питання про хліб насущний…
