У матчі Україна – Латвія відбулося довгоочікуване події для Андрія Ярмоленка – його перший за професійну кар’єру гол у Львові.
– У грі з Латвією у нас, в принципі, все виходило, але не було реалізації. А в кінці, до того ж, нам не вистачило концентрації, тому ми пропустили м’яч. Потрібно реалізовувати свої моменти, щоб в кінцівці гри відчувати себе більш впевнено.
– В ефірі каналу «Футбол» Йожеф Сабо, коментуючи цей матч, назвав вас «піжонами»…
– Це думка Йожефа Йожефовича, він може говорити все, що завгодно.
– Ти згоден, що збірна України у другому таймі грала надто вальяжно?
– Не можу погодитися, адже у нас було достатньо моментів, просто не вистачило реалізації. Якби ми реалізували свої моменти, рахунок був би десь 3:0. Але я не заперечую – наша вина в тому, що ми не реалізовуємо такі моменти, а потім наприкінці пропускаємо. У грі з Македонією нам пощастило, а сьогодні – немає.
– Підтримкою глядачів на арені гравці залишилися задоволені?
– Звичайно. Тут завжди приходить багато вболівальників, і ми їм за це вдячні. З такою підтримкою збірної, напевно, не зрівняється жодне місто.
– Забитий гол – наслідок динамівської комбінації, зіграності в клубі?
– У збірній ми не ділимося і не дивимося, хто з якого клубу, а граємо всі разом за нашу країну.
– І все-таки збірної сьогодні явно не вистачало балансу, зіграності?
– Не знаю, це ваша думка. Мені ж здається, що ми сьогодні грали добре, і в першому таймі створили достатньо багато моментів, а у суперника їх, напевно, взагалі не було. Та й у другому таймі теж. Ми добре комбінували всю гру і створювали гольові моменти. Але те, що нам не вдалося збільшити перевагу, зіграло з нами злий жарт.
– Сергій Рибалка зізнався, що не відчував належної взаємодії з партнерами…
– Думаю, це тому, що Сергій лише перший раз грав за збірну. Природно, йому потрібно якийсь час, щоб зігратися з хлопцями. Особисто я ніякого дискомфорту не відчував, адже я добре знаю як сильні, так і слабкі сторони всіх своїх партнерів по збірній.
– І збірна, і «Динамо» зараз вирішують найскладніші завдання, кожен матч є дуже важливим. Як позначається така психологічна навантаження?
– Футбол – це моя робота, я отримую від неї задоволення. Мені навпаки цікавіше грати більше матчів, через два дні на третій, ніж тиждень тренуватися в очікуванні наступної гри. У мене сил вистачає на всі ігри, так що я ніякого дискомфорту не відчуваю.
– Де ти отримуєш більший емоційний заряд – граючи за збірну чи за «Динамо»?
– Що в збірній, що в «Динамо» я однаково викладаюся на всі сто відсотків. І там, і там нас добре підтримують вболівальники. Інакше і не може бути, адже я виступаю за найкращий, на мою думку, клуб в Україні, а за збірну вболіває вся країна, тому емоцій дуже багато при іграх, як за збірну, так і за «Динамо».
– Не секрет, що всім збірникам до душі грати у Львові… Можеш порівняти підтримку вболівальників у Києві та Львові?
– У Львові завжди дуже добре, яскраво підтримують, але те, що було на останній грі з «Евертоном» – це щось. Так що підтримка на одному рівні. Так, я люблю грати у Львові, але скільки я тут не грав, мені ніяк не вдавалося забити м’яч за «Динамо», ні за збірну. І от у грі з Латвією я, нарешті, забив свій перший гол у Львові!
