Зміст урядових гарантій, які надала Росія заради отримання чемпіонату світу, добре показує, як працює ФІФА.
Четвертий термін Зеппа Блаттера на посаді президента ФІФА вийшов не дуже тривалим. За два дні до його переобрання, 27 травня, кілька високопоставлених співробітників федерації було заарештовано в Швейцарії, де знаходиться штаб-квартира ФІФА, і вислані в США. Їх звинувачують в корупції, хабарництві і відмиванні грошей, всього у справі поки що фігурують 14 осіб, але американське правосуддя обіцяє на цьому не зупинятися. Блаттер спочатку підтримав розслідування (два таких скандалу він вже пережив, причому майже безболісно), переобрався, правда, не з першої спроби, кілька разів заявив, що йти сам не збирається, але 2 червня все-таки написав за власним. Він буде керувати ФІФА до позачергових виборів нового президента і вже попросив колег не затягувати з їх проведенням.
З-за чого саме погорів Блаттер – через Криму, геополітики, власне крадіжки або беззаконня, що твориться на будівництвах ЧС-2022 в Катарі, – будуть сперечатися до нескінченності. Але відразу кивати на великі політичні резони тут все-таки не дуже доречно. Відставка Блаттера лише в другу чергу б’є по Росії – ворогові США, які і розкрутили справу наближених колишнього президента. В першу чергу його відставка б’є по Катару – союзника і друга США, з-за якого США вступили у конфлікт з президентом Сирії Башаром Асадом.
Справа тут, здається, все-таки не в політиці, а в самому Блаттере.
Блаттер занадто довго паразитував на футбольної мрії, даючи своїм підлеглим можливість доїти цю мрію в таких масштабах, що звичайній людині і не снилися. Блаттер, як і всі спортивні функціонери, говорив про простих хлопців з якої-небудь світової діри, які мають право зробити своє життя кращим завдяки футболу. Він говорив про спорт, який може змінювати світ на краще. І він ніс цей спорт прямо в ту саму діру, де його вже заждалися маленькі Пеле, Мессі і Роналдо. Попутно перетворивши саму ідею – чемпіонат не десь там у Європі чи США, а тут, в третьому світі, в Африці, Південній Америці чи Росії, – у вигідну схему для заробляння великих грошей.
З п’яти чемпіонатів, місце проведення яких ФІФА обрала при Блаттере, тільки один – ЧС-2006 – пройшов у Старій Європі. Ще два відбулися в ПАР і Бразилії. ЧС-2018 дістався Росії, наступний – Катару. Третій світ – це погані хлопці, давним-давно зрозумів Блаттер.
А погані хлопці – це великий профіт, свобода рук і гарне свято, заради якого ці самі хлопці розіб’ються вщент.
Щоб зрозуміти, чому Він віддав перевагу Катар і ПАР Італії, Англії, Мексиці і перетворив чемпіонат в країнах третього світу у вигідний бізнес, потрібно зробити невеликий відступ. ФІФА, президентом якої він працював з 1997 року, зовсім не Ватикан, не держава в державі, яка живе за своїми власними законами. Це громадська організація, створена за швейцарським правом, яке одним з перших у світі визнав саму можливість створення на території країни особливих – міжнародних – некомерційних організацій. У ФІФА, як і у більшості інших «гостей» Швейцарії від ООН до Церну, є привілеї всередині країни, захищають їх статус і певні податкові пільги, хоча і не дуже суттєві. ООН та ЦЕРН не платять взагалі ніяких податків, а ФІФА їх сплачує, в тому числі і ПДВ, в 2011 році заплатила, наприклад, близько $5 млн в бюджет конфедерації.
Але особливість ФІФА полягає в тому, що найголовніша частина її роботи проходить на виїзді – не в Швейцарії, а в країні, яка приймає чемпіонат її. І ось тут і починається найцікавіше. По ідеї, в Мексиці ФІФА повинна працювати з мексиканським законами, в Англії – за британським правом, у Росії – російському. Але як міжнародна організація ФІФА має право домовитися з урядом країни, яка бажає стати господаркою ЧС, про те, що якась частина законів щодо ФІФА та її працівників під час підготовки та проведення чемпіонату діяти не буде. Та й самі закони країни, безвідносно ФІФА, можуть бути змінені, наприклад, для будівництва стадіонів чи зміцнення безпеки.
Тут і з’явився Зепп Блаттер. А разом з ним величезний ринок, на якому ФІФА виступала в якості нареченої, а країни, що люблять футбол, як женихів, навперебій пропонують нареченій особливо вигідні умови шлюбного контракту. У цій гонці пільг і послаблень розвинені країни були приречені на поразку.
Що можуть запропонувати ФІФА Європа чи США? Та майже нічого.
Банківське, фінансове, податкове регулювання там дуже жорстке, правила встановлені давно і надовго. Уряду там, звичайно, теж люблять футбол, але не заради права провести у себе мундіаль вистрибувати з штанів. На іншому полюсі – третій світ і погані хлопці. У них немає ніяких особливих правил, законів вони і так переписують при будь-якому зручному випадку, а футбол люблять, тому що люблять футбол їхні виборці. Щоб влаштувати їм свято, погані хлопці готові запропонувати ФІФА те, що нормальним зрілим державам і в голову не прийде.
Так і зробила Росія, яка прагнула здобути ЧС-2018. Кажучи точніше, так вчинив Володимир Путін у 2010 році, коли працював прем’єром. Путін тоді входив у квазиибирательную кампанію – конкурував з президентом Медведєвим за право піти на вибори в 2012 році. Росія – щедра душа, особливо щедра, якщо це потрібно її керівнику з політичних міркувань. Путін запропонував Блаттеру те, чого йому не пропонував взагалі ніхто. І навіть оформив ці пропозиції у вигляді урядових гарантій, які сам і підписав. Вони стали частиною заявочної книги Росії на виборах господині ЧС-2018.
Щоб зрозуміти, наскільки ФІФА зажерлива структура, досить уважно вивчити ці гарантії, підписані Путіним. Гарантія №5 «Банківські операції та операції з іноземною валютою» давала співробітникам ФІФА право ввозити і вивозити з країни будь-які суми у валюті і конвертувати і обмінювати їх усередині країни без будь-яких обмежень взагалі і без митних декларацій. Гарантія «Захист та реалізація комерційних прав» надавала ФІФА можливість порушення російських законів рекламувати алкоголь на всіх своїх заходах і під час телетрансляцій матчів. Гарантія №3 «Звільнення від сплати податків» дала ФІФА, всім її співробітникам, співробітникам компаній і організацій, що беруть участь у підготовці чемпіонату, повне звільнення від всіх російських податків і зборів, у тому числі і від митних та акцизних платежів навіть на ввезений в Росію автотранспорт.
Навіщо ФІФА право ввозити і вивозити з країни кеш валізами?
Чому автотранспорт ФІФА можна ввезти в Росію взагалі без митних зборів і, наприклад, продати тут за вигідною ціною? Навіщо звільняти від усіх податків не тільки ФІФА, але і її «дочки», національні асоціації ФІФА, постачальників послуг ФІФА і всіх фізичних осіб, які беруть участь в організації і ЧС, на яких ФІФА покаже пальцем? Зрозуміло навіщо. Чиновники ФІФА готувалися робити в Росії великий бізнес: будувати без податків, вигідно реалізовувати все що завгодно від безакцизного алкоголю до безпошлинных автомобілів.
До речі, щоб напевно задобрити ФІФА, Путін у квітні 2010 року, підписуючи ці гарантії, здається, трошки перевищив повноваження. Гарантія №4 «Охорона і безпека» зобов’язувала президента Росії, яким Путін тоді не був, зробити все для забезпечення безпеки самого чемпіонату та процесу підготовки до нього. У тому числі зобов’язувала його у випадку необхідності встановлювати заборонені зони в місцях проведення матчів та поруч з ними, обмежувати права громадян і так далі. Гарантія ця по суті і змістом належить не до повноважень прем’єра, а до повноважень президента країни, давати обіцянки за нього Путін-прем’єр, строго кажучи, права не мав. Але знехтував формальною стороною справи заради загальної користі.
Весь цей свято з валізами грошей, вікном на кордоні (пароль «ФІФА» – відгук «Росія, вперед!»), податковим раєм і російськими силовиками, що стоять на захисті прав чиновників ФІФА робити все що завгодно і не нести за це відповідальність (гарантія №8 «Правові аспекти та відшкодування шкоди» перекладала взагалі всі ризики і всю відповідальність у зв’язку з чемпіонатом на плечі Росії), власне, і був сенсом роботи Блаттера і його оточення. Щоб ця вечірка відбулася, чиновники ФІФА були готові на найбруднішу роботу. У тому числі готові були допомогти країні, яка так щедра до рідної федерації, роздобути потрібні голоси на Конгресі ФІФА, який і вибирає господарку чемпіонату. Але потрібно пам’ятати, що ця корупція – підкуп делегацій з Океанії або Африки – лише пролог, необхідна умова інший корупції. Тієї самої, з валізами грошей і повним правовим імунітетом, аналогічним дипломатичному, який чиновники ФІФА отримували в країні проведення ЧС.
Щедріше за всіх до Блаттеру та його соратникам були Росія та ПАР. Трохи менш щедрою виявилася Бразилія. Катар залишив за собою право вибирати підрядників і архітекторів стадіонів (в Росії чиновники за закритими дверима обіцяли ФІФА консультуватися з федерацією з цих питань), але зате дав ФІФА такі фінансові права, які вона не отримала навіть у Росії. У підсумку всі були дуже задоволені. Крім футболістів, яким у 2022 році належало зіграти на 40-градусній спеці в Досі, і вболівальників, яким в 2018 році довелося б відчути на собі всі принади російської транспортної та готельної інфраструктури.
А ще незадоволені були розвинені країни – Англія, Німеччина, Франція, США. Батьківщина футболу, яка останній раз приймала у себе ЧС в 1966 році, не могла запропонувати Блаттеру те, що пропонували ПАР і Росія. І тому раз за разом залишалася без чемпіонату. Як і інші великі футбольні держави, Іспанія, Італія. Відмінна інфраструктура. Хороший транспорт. Безпека.
Але ніяких пільг для ФІФА. Немає пільг? Ні чемпіонату, як би говорив їм Блаттер.
Саме за це і покараний Блаттер і його друзі. Нехай і руками американського правосуддя, великі футбольні держави прибрали з посади президента ФІФА людини, який перетворив федерацію величезну машину з вибивання пільг і заробляння грошей. І справа тут не тільки і не стільки в Путіні, скільки в зрозумілому почуття образи. Ми любимо футбол, вміємо в нього грати і живемо за законами. Тому чемпіонат світу до нас не приїде. А він приїде туди, де закони можна змінити, футбол не культура (до Росії це не відноситься), а шоу, а влада готова на все. Цей закон збагатив соратників Блаттера і здружив її з людьми на кшталт Путіна краще будь-якої симпатії, яка, до речі, теж була присутня. Тепер Блаттеру доведеться заплатити за експлуатацію мрії про футбольне свято у віддалених куточках планети. А Росії, ймовірно, пора готуватися до бойкоту ЧС з футболу 2018 року, у разі якщо він таки пройде не у нас, а в Англії.
