Молодіжна збірна України знову не змогла виграти Меморіал Лобановського, поступившись команді Словенії в серії пенальті. Ось вже дев’ять років, як у турнірі пам’яті Валерія Лобановського відіграють молодіжні збірні, і лише одного разу володарями трофею стали футболісти України. Було це в 2009-м. Тоді наша команда, очолювана Павлом Яковенком, взяла верх над однолітками з Туреччини – 1:0. Єдиний гол з пенальті на 13-й хвилині забив Микола Морозюк, і з тих пір – немов заклинило.
Приходили нові покоління гравців, Павла Яковенка на тренерському містку змінив Сергій Ковалець – а Кубок Лобановського всякий раз вигравали гості. З Росії, Узбекистану, Словаччини, Австрії… Наші ж і до фіналу не завжди добиралися. Хоча, здавалося, що саме цей турнір повинні вигравати українці. Ну, принаймні, грати так, щоб за них не було соромно.
На жаль, з трофеєм знову не склалося. А от по грі команда виглядала непогано. У півфіналі Меморіалу Лобановського-2015 команда Сергія Ковальця розгромила Молдову, попутно встановивши рекорд турніру (5:0 – найбільший виграш в історії змагань). А в наполегливому фіналі наші ні в чому не поступалися словенцям.
Вирішальний поєдинок, що відбувався на стадіоні «Динамо», обидві команди почали дуже обережно, і спочатку гра, відверто кажучи, зовсім не виглядала. Було багато боротьби в центрі поля, було багато позиційної боротьби, але зовсім не проглядалися загострення. Так тривало майже півгодини, коли раптом українці провели різкий випад, який увінчався дуже ефектним голом. Дочекалися таки свого шансу, не дарма присипляли пильність суперника.
Спочатку спрацював пресинг на чужій половині поля, потім здорово на правому фланзі зіграли Близниченко і Мірошниченко, ну а окрасою атаки став удар головою з району 11-метрової позначки у виконанні Юрченко, який у високому стрибку замкнув навісну передачу партнера.
Як і слід було очікувати, цей епізод розкрив гру. Майже відразу футболісти обох команд включили швидкості, незважаючи на спеку. Тепер уже м’яч не затримувався надовго в центрі поля, а гостював то в одній, то в іншій штрафного. Що відрадно – переважно в словенській.
Правда, спочатку гості ледь не зрівняли рахунок. І тут не можна не віддати належне голкіперу нашої команди Бущану. Після швидкої контратаки словенців правим краєм Ожболт розстрілював наші ворота з відстані в кілька метрів, однак Георгій продемонстрував неймовірну реакцію, перевівши м’яч у поперечину.
Українці відповіли гострим випадом з Близниченко на вістрі, але хавбек «Дніпра», який увірвався в праву частину штрафної Словенії, не зумів переграти Цотмана – спробував перекинути м’яч через воротаря, але дуже з ним зблизився. А під завісу тайму підопічні Ковальця створили ще два гольових моменти, тільки тут виконавська майстерність підвела: Петряк з вигідної позиції пробив прямо у воротаря, а Хльобас зовсім трохи не дотягнувся до м’яча, намагаючись замкнути простріл з лівого флангу. Не відчув, так би мовити, ситуацію.
У другому таймі словенці, тренер яких Примаж Глиха провів у перерві відразу п’ять замін, спробували натиснути. Але Переймів з партнерами по обороні, не без легких огріхів, але зі своєю роботою впоралися, а установка Ковальця грати другим номером повинна була неодноразово принести свої плоди.
Контратаки українців виглядали набагато цікавіше і небезпечніше спроб суперників налагодити облогу воріт Бущана. І, як по-хорошому, всі питання можна було зняти вже хвилині до 65-ї. Але от біда: Безбородько не зміг замкнути передачу Мігунова, а Петряк двічі з забійних позицій посилав м’яч впритул до стійки воріт.
І, як часто буває в таких випадках, спрацював стародавній футбольний закон: не забиваєш ти – заб’ють тобі. Простенька, але дуже швидка атака Словенії обернулася для нашої команди повним провалом у центрі оборони і свіжий Захович (син того самого Златко Заховича…) після передачі з правого флангу від Шпорара без перешкод вразив ціль.
Ось так, дуже прикро, замість чистої перемоги з перевагою в кілька м’ячів наші отримали серію пенальті (додатковий час регламентом не передбачалося). Спеціально під 11-метрові удари Ковалець випустив Тимофія Шеремету. Але цей хід, на жаль, не спрацював. Воротар запорізького «Металурга» парирував всього один пенальті з семи, а от його візаві Цотман відбив удари Юрченко і Дуця.
УКРАЇНА – СЛОВЕНІЯ 1:1 (пен. 5:6)
Гол: Юрченко (29) – Захович (77).
Післяматчеві пенальті реалізували: Мішньов, Данченко, Близниченко, Безбородько, Іванисеня – Захович, Хотич, Кривичич, Векич, Капун, Крефл.
Не реалізували: Юрченко, Дуць – Крайнц.
Україна: Бущан (Шеремета, 90+3), Переймів, Дуць, Мигунов (Петько, 72), Близниченко, Юрченко, Чачуа (Іванисеня, 80), Гвилия (Мішньов, 46), Петряк (Данченко, 80), Мірошниченко, Хльобас (Безбородько, 46).
Словенія: Цотман, Горенц-Станкович (Кривичич, 65) Крайнц, Балковец, Шме, Байрич, Бенедичич (Шпорар, 46), Ванцаш-Пожег (Векич, 90+5), Піхлер (Захович, 46), Ожболт, Кастравец (Хотич, 46).
Попередження: Мигунов (17), Юрченко (88) – Захович (90+4).
