Один із найбільш досвідчених гравців національної команди України Руслан Ротань провів проти нашого найближчого опонента – збірної Грузії – три матчі: усі – у відбірних циклах.
При цьому віце-капітан збірної двічі забивав кавказцям. Отож, Руслану було чим поділитися з українськими журналістами, присутніми на зборі «синьо-жовтих» в Австрії. Після того, як організатори товариської зустрічі Грузія – Україна скасували передматчеві прес-конференції обох головних тренерів (з причини відмови збірних тренуватися напередодні гри на арені у Лінці), це інтерв’ю було як ніколи доречним.
– Руслані, ассоциации про попередні зустрічі з Грузією в українців, в основному, приємні. А особливо про звістку, яка надійшла після матчу 2005 року в Тбілісі, в якому ти відкрив рахунок у першому таймі, але під завісу гри грузини зрівняли рахунок…
– Так, пам’ять пам’ятаю ми приїхали до аеропорту засмученими, адже пропустили гол на останніх хвилинах. Але ми знали, що Данія з Туреччиною ще грають, а отже ми сподівалися, що данці не програють, і це забезпечить нам перше місце у групі. Звісно, було розчарування, адже під час гри все було в наших руках і перемога над грузинами давала такий шанс. За рахунку 1:0 у мене був чудовий момент: вийшов віч-на-віч і влучив у стійку. Забивши бі вдруге – можна було б вже святкувати вихід на Кубок світу-2006 за два тури до завершення групового турніру. А так, в кінці матчу, на 89-й хвилині, ми пропускаємо зі штрафного і закінчуємо матч зовсім не з тімі емоціями, як хотілося. Альо коли ми сиділи у залі очікування аеропорту Тбілісі, один із журналістів як закричить: «Данія – зрівняла рахунок на 90-ій, матч закінчився, ми – у фіналі!» І пішло-поїхало! Радість, обійми, крики. Незабутні відчуття.
– Цей спогад переважує всі інші. Хоч були моменти, коли грузини забирали у нас важливі очки, які вже ніхто не допомагав відновити…
– Так, на наступний цикл до Євро-2008, ми знову пропустили під кінець матчу у Тбілісі, втративши перемогу – 1:1. Пам’ять пам’ятаю також, що у тому ж циклі ми у драматичному матчі виграли у Грузії в Києві 3:2 (тоді Ротань також забивши – О. Р). Всі ігри з грузинами проходили доволі важко.
– Як би ти охарактеризував стиль гри кавказців?
– Це типова південна команда: дуже технічні гравці, котрі люблять «пововтузитися» з м’яким м’яча. І якщо дати їм розігратися, можуть влаштувати «Бразилію».
– Прощаючись після завершення сезону у клубі із Джабою Канкавою, вочевидь, сказали один одному: «До швидкої зустрічі!»?
– Я пожартував, сказавши: «Джабо, привези вино й ріг», посміялися та розійшлися. Але зараз я дізнався, що через дискваліфікацію у кваліфікаційному матчі, його не викликали на збір. Я був бі радій його бачіті, але цього разу не склалося.
– У Грузії багато сильних гравців, котрі грали або й досі грають у чемпіонаті України. Як гадаєте, вони вас краще знають чи ви їх?
– Справді, нічим дивувати. Один одного добре знаємо. У Грузії дуже кваліфіковані футболісти. Деякі із них грають в серйозних європейських клубах, інші – у провідних українських. Грузини завжди грають на рівні і навіть якщо програють сильним командам, то мінімально. А просто так не віддають перемогу нікому.
– Не так часто трапляється, коли спаринг-партнер видається складнішим, ніж суперник у відборі…
– Це й добре. Матч з Грузією може вказати на наші помилки. Завжди краще грати із сильним суперником. Адже слабкий не покаже твоїх слабких сторін. Отож це добрий спаринг.
– Чи присутнє перенасичення під кінець сезону, адже крім фіналу Ліги Європи, ві майже до кінця боролися за національний Кубок і місце в Лізі чемпіонів?
– Не буду лукавити є таке відчуття, альо мі – професіонали, і повинні знаходити сили й налаштовуватися на матчі національної команди. Збірна є збірна. Сюди треба приїжджати із честю та задоволенням, бути максимально вмотивованим, бо вищого рівня, ніж виступи за свою країну, просто не буває.
– Як сприймаєш збір в Австрії, що відбувається далеко від дому і де ніхто не відволікає від зосередженої роботи?
– Взагалі, країна мені дуже подобається, ми часто їздимо сюди на збори з «Дніпром». Дуже хороші умови, клімат підходить для футболістів якнайкраще. Можливо, хотілося б готуватися вдома, але зараз не та ситуація, коли можна вибирати. Їхати на товариські матчі до України нині ніхто не хоче. Це проблема, яку ми приймаємо такою, якою вона є. Якщо ситуація диктує нам, ми з цим згідні. Зрештою, ми нічого не можемо вдіяти.
– З іншого боку, є плюс – ніхто не відволікає від роботи дзвінками і відвідуваннями, можна спокійно готуватися до заключного матчу сезону…
– Так, згідний. Можна спокійно відіспатися після важких футбольних буднів. Бо все це має піти лише на користь.
– Стан газону влаштовує?
– Хороше тренувальне поле, поруч біля готелю. Є сауна, басейн, якісне харчування. Питань взагалі немає. У лазню ходів. Вода в купелі – чудова! Така крижана, що аж ноги обпікає! Просто клас!
– Як прийняли двох чергових новачків збірної – Ксьонза і Малишева?
– Прийняли, як і всіх попередніх дебютантів, тепло. Кожен, хто приходити у збірну, потрапляє у дружню атмосферу, до нього завжди буде доброзичливе ставлення. І це лише полегшує головну мету новачка – показати свої найкращі якості. Тут жодних проблем немає.
– У перший день збору відбувся фінал Ліги чемпіонів. Дивилися усі разом чи окремо, і за кого вболівали?
– Дивилися, хто як захотів чи в кого, які були можливості. Хтось переглядав фінал під час масажу, інші робили це у конференц-залі перед великим екраном, а ще хтось хотів подивитися у своєму номері. Якщо відверто, я вболівав за «Ювентус», бо в Іспанії симпатизую «Реалу». Однак, треба визнати, «Барселона» сильніша і показує дуже яскраву і результативну гру, навіть виняткову. Та я вболівав за тих, хто слабший, сподіваючись, що «Юве» щось протіставіть каталонцям. І в італійців дещо виходило, але все ж клас окремих футболістів «Барселони» дався взнаки.
