У груповому раунді кваліфікації до Євро-2016 збірна України показала п’ятий у історії результат за кількістю набраних у відбірковому турнірі очок, проте цього вистачило лише для третього місця. Тепер нас чекає плей-офф, крізь сито якого ми ніяк не можемо просочитися …
Підсумки виступу у групі, реакція на жеребкування стикових матчів, оцінка ігрових можливостей колективу – ці та інші теми кореспондент “Команди” торкнувся у розмові з головним тренером національної команди країни Михайлом Фоменко.
– Михайло Іванович, ви залишилися задоволені результатами жеребкування плей-офф?
– Важко відповідати на це питання зараз. Думаю, після другої гри зі Словенією ви й самі зрозумієте, задоволений я чи ні. Я вже говорив, що слабкий суперник попастися нам не міг – там їх просто не було. Так що збираємо інформацію, аналізуємо. Працюємо.
– Але з урахуванням деяких ігрових особливостей, футбольних стилів і культур у вас були якісь переваги перед жеребкуванням? Скажімо, ви не хотіли грати проти скандинавів або британців …
– Відповідь на це питання дав останній чемпіонат світу в Бразилії, де було доведено, що футбол зараз один, і характеризується він одним словом – сучасний. У кого виходить його демонструвати, той і перебуває на певному рівні. Так що всі стилі вже давно змішалися. Зараз футбол націлений тільки на одне – на результат. Намагаючись його досягти, ми завжди відштовхуємося від своїх можливостей. Який сенс ставити гравцям завдання, які вони не зможуть вирішити?
– А ми з боку часто намагаємося їх поставити …
– Потрібно враховувати наш менталітет – він у нас поки далеко не європейський. Та й футбольну освіту у більшості українських виконавців інше.
– Виходить, журналісти часом переоцінюють можливості збірної України?
– Чи не деколи, а весь час.
– Тоді виникає питання – чи реально нам пройти Словенію?
– Звичайно, але тут все буде залежати від маси факторів. Наприклад, від того, чи зможемо ми виставити ідеальний склад на ці матчі.
– Ви вже бачили поєдинки за участю нашого суперника?
– Зрозуміло. Ось буквально перед нашою зустріччю я подивився перший тайм матчу Швейцарія – Словенія.
– І які ваші перші враження?
– Нам має бути зустріч з міцною європейською командою, в якій зібрані рослі футболісти. У словенців є певні принципи побудови гри, і мені здалося, що виконавці намагаються чітко їх дотримуватися на полі. Плюс присутній максимальна віддача, тому ми чекаємо дуже складних поєдинків. Легко не буде.
– Наскільки всі наші спогади про провали в плей-офф тиснуть на вас – і наскільки вони можуть тиснути на футболістів?
– Це все історія, а ми живемо сьогоднішнім днем і намагаємося думати про майбутнє.
– Домашній матч збірна України проведе у Львові. Чия це була ініціатива?
– Виконком запропонував такий варіант, а я дав свою згоду. Нам комфортно виступати у всіх містах країни, але таке рішення було прийнято, по всій видимості, виходячи з того, що результати збірної в Києві та у Львові трохи різняться.
– У Арени Львів справді якась особлива аура?
– Підтримка там, звичайно ж, вражає.
– Наставник збірної Білорусії Олександр Хацкевич сказав, що коли львівський стадіон заспівав Гімн України, його футболісти стали кольору форми. У Києві суперники не бліднуть?
– Обидва домашніх матчі, які проводилися в цьому відборі на Олімпійському, ми програли, тому, напевно, там ніхто не бліднув …
– Забобони для вас багато що означають?
– Тренер повинен думати зовсім про інше. Зараз всі наші думки про те, щоб потрапити на чемпіонат Європи, тому просто ніколи забивати собі голову дурницями.
– Останнім часом стало модно запрошувати в команду психологів, астрологів і навіть шаманів. Ви не вдаєтеся до послуг таких фахівців?
– Ні, і ніколи цього не робив.
– Тоді чим, окрім відсутності везіння, можна пояснити незадовільний результат у домашньому поєдинку з Іспанією?
– Відсутністю холоднокровності в завершальній стадії атаки. Напевно, хлопці дуже сильно хотіли забити, а коли надто сильно хочеш, бажання заважає в реалізації своїх можливостей.
– Значить, переналаштувалися?
– Бути може.
– Як цього уникнути?
– Ми отримали досвід, і я не думаю, що надалі таке може трапитися ще …
– Як ви вважаєте, в який момент ми втратили те саме друге місце, до якого прагнули? Де головним чином недобрали окуляри?
– Мабуть, назву нашу домашню зустріч зі словаками. Мабуть, в ній все і вирішилося. Хоча ми не повинні були програвати цей поєдинок.
– Так ми б і не поступилися, зарахував арбітр гол Андрія П’ятова!
– Ви ж знаєте, що умовний спосіб – це не до мене. Завжди був, є і буду реалістом.
Добре, але гол – чистий?
– З моєї точки зору, порушення правил не було. Здивувало інше. Матч обслуговував рефері з Шотландії, де свистіти такі зіткнення якось не прийнято.
– В іншому на суддівство нам було гріх скаржитися. Ви згодні?
– Тему роботи арбітрів я ніколи не обговорював, а футболістам завжди говорив: “Потрібно займатися своєю справою і не давати можливості рефері реалізувати свої плани”.
– Тему суддівства не так давно підняв колишній тренер збірної України Йожеф Сабо, який не хотів бачити в суперниках Словенію, стверджуючи, що балканські команди вміють залучити симпатії арбітрів …
– У мене такої інформації немає. Може, Йожеф Йожефович більше знає.
– Михайло Іванович, в поточному відбірковому циклі наша збірна пропустила дуже мало голів. Вас це не може не радувати.
– Радіти потрібно насамперед переможним матчів. У нас вони були, але не в тій кількості, якої вистачило б для другого місця … Так, оборона відпрацювала на стабільному рівні – зауважте, не захисники, а вся оборона. Були помилки, але хлопці один одного виручали, добре працювали на підстрахування.
– Одним з кращих гравців відбору в нашій команді по всім цифровим викладкам став голкіпер Андрій П’ятов, який в клубі не завжди показує такий впевнений футбол, як у збірній. У чому секрет?
– Так це в нього потрібно запитати. Зі свого боку можу сказати, що претензій до цього воротареві у нас немає. Дай Бог, щоб так було й надалі.
– Ми відзначаємо впевнену гру в обороні, але не забуваймо, що дисципліна деколи кульгала. Так, за кількістю жовтих карток наша збірна входить до п’ятірки лідерів всієї кваліфікації. Як з цим боротися?
– Необов’язково попереджень, звичайно, вистачало, але ми вже говорили з вами з приводу менталітету, освіти і так далі. Ми і з хлопцями говоримо на цю тему, пояснюємо, що емоції повинні допомагати, а не руйнувати. За робочі картки ми і слова нікому не скажемо, але бувають такі гірчичники …
– У вас були в кар’єрі неробочі картки?
– Тоді попереджень взагалі було мало, а ми чітко знали одне: арбітр свиснув, значить, потрібно або оборонятися, або атакувати.
– Ви як колишній захисник можете пояснити, чому в сучасному футболі так активно використовуються удари ліктями та інші підлості?
– Думаю, це пов’язано з провокаціями. Ось їх справді стало більше. Раніше вони вважалися рідкістю, а тепер – робочим моментом. Часом здається, що в штабах окремих команд працюють тренери у цій справі!
– У вас такого фахівця немає?
– Немає і не буде.
Яке, по-вашому, зараз покоління в нашій збірній?
– Все визначає результат. Вийдемо на чемпіонат Європи, тоді ваш питання відпаде саме по собі.
– Покажи мені свій півзахист – і я скажу, що в тебе за команда. Так говорили, ще коли ви грали у футбол. Сьогодні це актуально?
– Зрозуміло. Ми вже згадували гру в обороні – тут все більш-менш стабільно. В атаці, звичайно, проблеми були, але ми їх по можливості усуваємо.
– У трійці лідерів збірної за ударами по воротам немає жодного центрального півзахисника. Третє місце там взагалі займає захисник Ярослав Ракицький!
– Так це ж добре, коли гравець вривається з глибини поля. Ефект несподіванки! У нас колективні принципи побудови гри, тому всі повинні брати участь у всьому.
– Часом здається, що обороняється у вас дійсно вся команда, а ось атакують одиниці. Чому так?
– Отже, те футбольну освіту, про який ми вже не раз говорили, не дозволяє всім виконавцям реалізовувати себе на полі в повній мірі.
– У нашої команди є два безперечних козиря – Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка. Проте в деяких матчах, коли їх нейтралізовували, це закінчувалося для нас плачевно. Чому у нас не було інших аргументів в атаці?
– Отже, потрібно урізноманітнити свою гру. Коли їх закривають? Коли вони з м’ячем. Значить, треба більше працювати без м’яча, пропонувати себе не до лінії оборони суперника, а за нею. Думаю, хлопці це добре розуміють.
– Після відходу зі збірної Андрія Шевченка за три роки наші форварди забили тільки 13 м’ячів, сім з яких влетіло у ворота Сан-Марино. Де шукати нападників?
– Я вже не раз говорив про те, що зараз у нападника дещо специфічна роль. Там, де він грає, все наглухо закрито, але своїм обсягом, своєю роботою він повинен створювати зони для групи виконавців, які вириваються з глибини. Так що одними голами гру форвардів міряти не варто. Звичайно, в останні роки нам не дуже приємно дивитися на таблиці бомбардирів чемпіонату України, оскільки там вгорі або нападники-легіонери, або півзахисники …
– Михайло Іванович, у вас були такі моменти, коли ви не вгадували з основним складом?
– Зрозуміло. Нічого ідеального не буває, це природний процес. Всі люди різні, і особливості їх стану прорахувати складно. Сьогодні ти один, а завтра раптом стаєш зовсім іншим.
– Як ви ставитеся до того, що нині ваші заміни обговорюють навіть домогосподарки? Вас це дратує?
– Я займаюся своєю справою, і мені ніколи реагувати на висловлювання тих людей, які в нашій справі не орієнтуються.
– Приймаючи рішення з приводу замін, Ви радитесь зі своїми помічниками?
– А як же! У нас з цим немає жодних проблем, у штабі працюють всі футбольні люди.
– Торік вашим головним джокером значився Роман Безус. Зараз вам не вистачає такого виконавця?
– Можливо. Але ми чекаємо, що півзахисник Дніпра набере форму і стане тим Безусом, про який ви зараз згадували.
– Не так давно один з ваших асистентів, Олександр Заваров, виступив з різкою критикою на адресу Андрія Ярмоленка, який швидко дозволив конфліктну ситуацію з Тарасом Степаненко …
– Я думаю, що питання дійсно вичерпано, але якщо знадобиться, то по приїзді в збірну ми поговоримо з хлопцями на цю тему і все забудемо. Ви не забувайте, що у нас конфлікти деколи роздуваються вашим братом свідомо.
– Так, але чи доцільно тренеру національної команди так різко засуджувати вчинки своїх футболістів публічно? Педагогично це?
– Без коментарів.
– Якихось закулісних моментів у нас справді останнім часом вистачає, і один з них стосується вашого контракту. Як ви збираєтеся виступати в плей-офф без відповідної угоди?
– А хто вам сказав, що в мене його немає? Мій контракт з ФФУ розрахований до 30 листопада, і я не знаю, звідки беруться різні чутки. Ми працюємо, серйозно готуємося і сподіваємося, що потрапимо на чемпіонат Європи.
– Лінія захисту є у вас найстабільнішим ланкою. Якщо в центрі ще були якісь варіанти, то на флангах конкуренція взагалі не проглядалася. Це добре чи погано?
– Ви ж, по суті, самі відповіли на своє запитання. Добре, що була стабільність, але погано, що немає конкуренції.
– Невже в Україні не можна знайти тямущих захисників? З представниками цього амплуа у нас адже ніколи не було проблем!
– Хто шукає той завжди знайде. Всьому свій час. Значить, не підійшла ще плеяда гравців. У футболі адже багато чого залежить від того, яке підійшло покоління і які у нього цінності. Згадайте, як було колись у Голландії, подивіться, що зараз відбувається в Ісландії. Підійшла група гравців, роз’їхалася по Європі, досягла свого піку – і отримаєте результат.
