У самий найближчий час головний тренер національної збірної Михайло Фоменко оголосить список гравців, викликаних на збір перед матчами з командами Кіпру (24 березня в Одесі) і Уельсу (28 березня в Києві).
Власне кажучи, в клубах про виклики вже знають. Залишилося тільки офіційного оголошення дочекатися.
Зазвичай в ігровій період це робилося за 11 днів до найближчої гри збірної, у вівторок після ігор чергового туру – передостаннього перед збором. Зараз трохи затягнули. Можливо, це пов’язано з тим, що у нас стало значно більше легіонерів, які є кандидатами. Потрібен час, щоб оцінити їх стан та здатність допомогти збірній після ігор в минулий уїк-енд. З іншого боку, ті ж поляки, які будуть нашими суперниками на Euro, список викликаних легіонерів, навпаки, публікують заздалегідь.
Зокрема, Євген Коноплянка збірної в цих іграх точно не помічник. На дві-три тижні в кращому випадку вибув з ладу вінгер «Севільї». Саме час перевірити тих, хто міг би зіграти на його позиції, і, мабуть, Михайло Іванович так і вчинить. Цікаво, скільки людей він викличе. 14 травня 2014 року, коли ще не було відомо, чи відбудеться запланований на 22 число спаринг (потім, на щастя, з’явився Нігер) запрошених було більше трьох десятків – 31.
Треба думати, і зараз їх буде більше звичного числа 25. Все-таки, це остання пристрілка перед заключним збором, в ході якого буде проведено ще три спаринги (29 травня, 2-3 і 6 червня). Там вже буде не до переглядів. І, мабуть, коли, як не зараз, переглянути в ділі легіонерів. Свої ж бо під рукою, вони постійно на виду, а ось граючим «там» можна надати шанс.
Чи будуть абсолютні дебютанти? Навряд чи. Натуралізувати гравців ми поки не поспішаємо (хоча, повторюся, не повинно бути натуралізації заради натуралізації) і до Euro 2016 цього не передбачається. Зірок, що спалахнули після ігор зі Словенією, не видно. Хіба що Віктор Коваленко з Максимом Малишевим отримали тверде місце в складі «Шахтаря», але так адже вони вже давно в обоймі. Прийшов час вже і зіграти.
Однак не особливо здивуюся, якщо отримає виклик і Сергій Політило. Безумовно, один матч не показник, але його гра проти «Шахтаря» – вже достатній привід для перевірки боєм. Особливо зараз, коли не зовсім ясно фізичний стан двох Сергіїв – Рибалки і Сидорчука. Тим більше, Політило під час перебування гравцем «Чорноморця» вже в кандидатах ходив і тільки в «Дніпрі» зачах. У «Волині» прийшов в себе і зараз знову в Дніпропетровську знаходить друге дихання.
З воротарями все ясно. Андрій Пятов, Денис Бойко, незважаючи на стабільне становище другого номера в «Бешикташі», і Микита Шевченко.
У центрі оборони компанію непорушного тріо в складі Євгена Хачеріді, Ярослава Ракицького та Олександра Кучера складе як мінімум Андрій Пилявський, який представляє відтепер «Рубін». Інформація про його виклик надійшла найпершою. Чи не з Києва – з Казані. Ця ж четвірка викликалася і на Словенію. Напевно, цей той самий випадок, коли поки більше і шукати не потрібно. Іван Ордець з Сергієм Кривцов в грі з «Дніпром» вже показали, що розраховувати на них не варто.
А ось крайніх захисників було всього двоє – Артем Федецький та В’ячеслав Шевчук. Перший грає постійно, нехай і без блиску, другий – від випадку до випадку. Проблема. Втім, щодо всього двох крайніх я трохи погарячкував, просто в списках збірної Микита Каменюка чомусь півзахисником значиться. Так, грав колись, але коли це було.
Але чи багато ще у нас виконавців на флангах захисту? Трохи, але є. Але кращі за кордоном. Не бозна, в яких клубах, але грають стабільно, хоча б одного з них (а то і всіх трьох) коштувало б спробувати. Це праві захисники Богдан Бутко з «Амкара», Денис Кулаков з «Платаніас» і лівий (в клубі він, правда, частіше грає лівого центрального) Євген Селін з «Платаніас». Зрозуміло, що будуть і резонні заперечення, але про це далі. Просто скажу, що шкода буде, якщо перші двоє постраждають через те, про який мова піде в кінці.
Півзахист. Тут за винятком двох вищезгаданих прізвищ навряд чи варто було чекати ще чогось нового, якби не травма Коноплянки. Так, кількісно додасться, як мінімум Коваленко, але хотілося б і по позиції виконавців побачити. Тут відразу двоє людей, чимало пограти за кордоном. Це Денис Олійник з «Вітесс» і повернувся в Україну Олександр Яковенко. Упевнений, в якості гравців ротації вони цілком підійшли б.
Повинні отримати більше часу Олександр Караваєв і Іван Петряк (якщо його викличуть в першу збірну, а не в молодіжку), Руслан Малиновський.
І, нарешті, напад. Основний головний біль Михайла Фоменка. Начебто і люди є, але … відбірної кампанії на вістрі атаки починав Роман Зозуля. Потім в грі з Іспанією 27 березня минулого року він отримав травму, і його місце зайняв Артем Кравець. Потім Кравця змінив Євген Селезньов. На заміни виходили Філіп Будковський і Олександр Кравець. За минулий після Словенії час статус не змінився тільки у Будковского. Він, як і раніше, ударний наконечник «Зорі». Роман Зозуля знову здоровий і рветься в бій, що підтвердив матч з «Шахтарем». Кравець з найближчого резерву «Динамо» перекочував в найближчий резерв «Штутгарта», але з’являючись на полі з лави запасних, допомагає підсилити гру команди. Гладкий програє боротьбу Факундо Феррейрі в «Шахтарі», але гольове чуття повинен зберігати.
Нарешті, Євген Селезньов. Скільки списів зламано навколо його переходу, скільки думок довелося вислухати. Я ще й своє додам. Дивує, коли все змішується в одну купу: і сам перехід, і збірна. Я б розділив, і ще пару компонентів додав: коментарі самого Євгена і ставлення до інших футболістів, який поїхав до Росії, що є продовженням попереднього пункту.
Поїхав – і поїхав. Скатертиною дорога. У нас в Росії третину жіночої збірної грає. Навіть в клубі з назвою «Рязань-ВДВ». Нехай там заробить свої 1,2 мільйона євро. Може, навіть і отримає. Але далі починаються коментарі. Чи не користувачів інтернету, а самого Євгена. Чого там тільки не намішано: і побоювання за місце в складі, і гра в більш класному чемпіонаті, і те, що потрібно годувати сім’ю. Ви знаєте, у мене навіть враження таке склалося, що Селезньов своїми заявами навмисно провокує керівництво збірної відмовитися від його послуг, щоб пограти потім в приниженого і ображеного.
Загалом, серйозно доведеться подумати Михайлу Фоменко, перед тим, як зробити вибір.
