Оглядач «СЕ» виявляє больові точки збірної України, яка завершує рік товариським матчем проти Сербії в Харкові.
ПРОГАЛИНИ У ФІЗИЦІ
Не мною помічено, що другі тайми нова збірна проводить на порядок слабше перше. Якщо не брати в розрахунок зустріч з Косово, після перерв Україна не забила жодного м’яча.
Більш того, виявляючись у положенні веде в рахунку, не могла повною мірою захистити свої ворота. Хоча давно доведено, що футбол в економ-режимі (масована позиційна оборона і швидкі контратаки) на рівні збірних є найефективнішим.
Назвати це інерцією команди Михайла Фоменка не вийде. При колишньому головному команда вміла додати і дотиснути суперника: згадаймо матчі з Польщею, Чорногорією, Білорусією, Словенією або з французами в Києві.
Проблема «дихалки» не спадкова. Це, так би мовити, новоутворення в організмі збірної. Причини на поверхні. З тих пір, як у складі зросла кількість легіонерів, значно зменшилася і сумарна ігрова практика футболістів. Олександр Зінченко, Євген Коноплянка та Артем Кравець в своїх клубах, як правило, виходять на заміни.
Гостра конкуренція в «Шахтарі» не дозволяє грати 90 хвилин в кожному матчі центрбекам, Богдану Бутку та Тарасу Степаненко. А як тільки до цього «букету» додалися свежезалеченные травми Ярослава Ракицького, Віктора Коваленко, того ж Коноплянки, «фізика» у наших гравців виявилася на нижньому порозі успішності.
ПРОВАЛИ В ЦЕНТРІ ОБОРОНИ
Мікротравма Євгена Хачеріді, схоже, не єдина причина його відсутності у списках – інакше він не зміг би проводити в повному обсязі останні гри за «Динамо». Суть в тому, що на відміну від ЄВРО-2016 пара Хачеріді – Ракицький більше не є недоторканною і незамінною. А адже при цьому дуеті оборона нашої збірної вважалася однією з найнадійніших у попередньому відбірному циклі.
Деякі з колег вважають, що Іван Ордець вже сьогодні не слабкіше Хачеріді і, загалом, резонно підтверджують це судження цифрами: мовляв, у нинішньому сезоні Ордець виграє більше єдиноборств і при цьому на порядок рідше фолить. Все це добре і резонно за винятком однієї деталі – у збірній поруч з Ракицьким (той поряд з відмінним першим пасом ще й виконує функції прихованого плеймейкера) незмінно з’являється Олександр Кучер.
Клас і досвід цього футболіста, як і зіграність з Ракицьким, ніхто не заперечує, але, схоже, вік бере своє. Олександру – 34, і з урахуванням клубної навантаження далеко не в кожній ситуації він здатний компенсувати дефіцит різкості вибором позиції. Плюс – що набагато критичніше – у цьому відборі він став допускати грубі невимушені помилки, одна з яких коштувала пропущеного м’яча від Ісландії, а інша – дивом не призвела до втрати очок у матчі з фінами (незважаючи на відмінну статистику ТТД).
Враховуючи небезгрешность нашої збірної при «стандартах», про введення Ордеця або повернення Хачеріді потрібно серйозно думати вже зараз. Але перший крок багато в чому залежить від позиції тренера «Шахтаря» Паулу Фонсеки.
ПРОБЛЕМА ЛІВОГО ФЛАНГУ
Питання, швидше, системний, ніж точковий. Очевидно, що в оптимальному стані Коноплянка і Едуард Соболь перебувають у збірній на своєму місці. Євген отримав в особі гравця «Зорі» гостроатакуючий напарника по бровці, якому можна не соромлячись звільняти зону для забігів.
З тезкою Селіним на ЄВРО-2012 цей номер не проходив – залишалося лише розводити руками. Інша справа, що обрізка після такого маневру загрожує гострою контратакою, так і взаєморозуміння між Соболем і Коноплянкою поки залишає бажати кращого.
Системність проблеми полягає в тому, що в сьогоднішньому складі збірної прямий альтернативи Соболя, на думку штабу Шевченка, не існує. І цю прогалину у зв’язку з дискваліфікацією луганчанина, який отримав зайву картку в поєдинку з фінами, доведеться латати вже в наступному матчі з Хорватією.
Перший напрошувався вихід – переклад наліво Бутко – має більше мінусів, ніж переваг. По-перше, зруйнується більш зіграний дует Богдана з Ярмоленко. По-друге, оголиться правий фланг захисту, а форма Артема Федецького викликає питання у зв’язку з відсутністю постійного місця в «Дармштадті». Тому більш логічним і перспективним здається повернення в збірну Євгенія Макаренко.
ДИСБАЛАНС В СЕРЕДИНІ ПОЛЯ
Шевченко – перший за довгі роки тренер збірної, який не просто розгорнув трикутник в центрі вістрям до своїх воріт, але і залишив на полі лише одного яскраво вираженого опорника. В матчах з середніми суперниками працездатності Тараса Степаненка, як правило, вистачає – але що буде з Хорватією?
Смілива ставка на зв’язку інсайдів Коваленко – Зінченко виробляє дуже неоднозначне враження. Обидва непогані в позиційному підіграванні і, опускаючись в глибину, допомагають команді перейти від оборони в атаку. Але від цих двох чекають не акомпанементу, а соло-партій.
Реального креативу – нехай не голів, але хоча б ключових, а краще гольових передач, від цього дуету практично не виходить. Результативний пас Зінченко на Кравця в матчі з Косово можна врахувати з великою натяжкою.
Багато фахівці відзначили, що в другому таймі з фінами збірна збилася на акцентовану гру через фланги. Але зазвичай такі речі відбуваються не від хорошого життя. Команда грає через фланги, коли розчаровується в можливості зіграти через центр. Зі збірної України таке відбувається цілими фрагментами, які зливаються в тайми і матчі.
Однак не меншою проблемою залишається обсяг оборонної роботи. До Коваленко претензій у цьому плані на порядок менше: він за своїм типажем гравець більш збалансований і навчений чорновій роботі. Що ж стосується Зінченко, то він більше зайнятий спробами відкриватися між лініями і амплітудними забігами в центр поля, де значно більше шансів отримати м’яч без опору.
Ця робота забирає сили, які потрібні потім в оборонній фазі гри. Очевидно, що у хавбека ПСВ є здібності талановитого плеймейкера, але вихлоп від його дій не настільки великий, щоб давати йому право грати на чистих м’ячах.
Багато в чому тому у других таймах ми спостерігаємо одну й ту ж картину: Зінченко починає «підсідати», помилятися в захисті, і щоб збалансувати гру, Шевченко змінює його на когось менш вузькоспеціалізованого – найчастіше на Руслана Ротаня.
Поки ці микропровальные відрізки сходили нам з рук, але вічно так тривати не буде…
