Другий за чисельністю місто країни вшосте брав збірну України. І при цьому у Харкові міжнародний матч з футболу пройшов вперше з жовтня 2013-го.
Запам’ятається ця гра ще й тим, що протистояння з сербами стало першим неофіційним матчем збірної України під керівництвом Андрія Шевченка.
Осіння погода і пізній початок матчу, потурає офіційним транслятору, не сприяли аншлагу на стадіоні. Тим не менш, поєдинок очікувався з величезним інтересом. Зізнатися, дуже хотілося побачити, в якому варіанті нинішній головний тренер збірної бачить другий склад (не хочеться в даній ситуації, та ще на такому рівні, вживати слово дублюючий) головної команди країни.
І треба визнати, Андрій Шевченко здивував. Зізнатися, не очікував від нього такого радикального рішення – в «основі» у порівнянні з недавнім офіційним матчем з фінами вийшли відразу 10 (!) новачків. При цьому для Кривцова, Малишева і Циганкова це був лише другий поєдинок у складі «синьо-жовтих», для Шахова – третій, для Бойка, Караваєва і Ордеця – п’ятий. Тому не варто дивуватися, що капітанська пов’язка у такій ситуації вперше в історії опинилася біля Артема Федецького, для якого цей матч у складі національної команди був 53-м.
Справедливості заради зазначу, що не чужий для України наставник сербської команди Славолюб Муслін (у сезоні-2004/2005 він допоміг донецькому «Металургу» стати бронзовим призером чемпіонату) теж неабияк перетасував своїх виконавців. Хоча проблеми сербської команди хвилюють нас у цій ситуації значно менше…
Тим не менш, саме підопічні Мусліну в дебюті поєдинку були куди активніше. Перший удар по воротах сербів збірна України змогла завдати лише на 21-й хвилині, а серби до того моменту вже тричі пробивали по воротах Бойко.
Все ж саме українці змогли забити першими. Федецький з рідного правого флангу прострілив на Зозулю, форвард збірної двічі невдало обробив м’яч, але другий стрибок у підсумку став гольовою передачею – Шахов, на відміну від екс-партнерів по «Дніпру» не відчуває дефіциту ігрової практики в грецькому Паок, тому чудово розібрався в ситуації і з лінії воротарського майданчика увігнав м’яч у сітку.
Другий тайм пройшов з перевагою збірної України, хоча до реальних загроз воротам сербів справа дійшла лише на самому кінці поєдинку – два удари в створ були нанесені на 84-й хвилині (намагалися Бутко і Зінченко), а пенальті, який сам і заробив, Ярмоленко реалізував на 88-й, забивши 29-й м’яч у 67-му поєдинку за національну команду. Відзначимо і третій поспіль «сухий» поєдинок команди Шевченка.
І наостанок ще один приємний момент. Після звітного поєдинку в Харкові збірна України не програє в контрольних матчах вже 16 матчів поспіль – останній раз «синежелтые» поступалися в спарингу ще в червні 2012-го, коли поступилися Туреччини (0:2). Як кажуть, дрібниця – а приємно.
Віталій КОСОВСЬКИЙ (екс-півзахисник збірної України):
Закінчили календарний рік на хорошій ноті! Можна тільки порадіти за результат, адже при добротному опорі, агресивності суперника, збірна України добилася перемоги! Рахунок – по грі! І це все на тлі не найвидатнішого першого тайму, коли підопічним Андрія Шевченка довелося відбивати небезпечні атаки. Так, в першому таймі був присутній хороший контроль м’яча господарів, але просування вперед було мало, фланги діяли малоактивно… Добре, що серби поступово відійшли в оборону, щільно тримали тили, і м’яч пішов під контроль української збірної. Під завісу першого тайму у збірної України заграли фланги, а результатом їх активності став перший м’яч у ворота сербів.
Після перерви підопічні Андрія Шевченка не зупинилися на досягнутому і закономірно домоглися позитивного результату, продемонструвавши більш високий ККД і заробивши пенальті! Як тут не згадати слова Валерія Лобановського, який говорив: «Будь-які колективні дії закінчуються майстерністю!» Тут потрібно похвалити всю команду за активність і спрямованість, а Ярмоленко за те, як потрібно працювати в атаці!
В принципі, Харків побачив дуель рівних противників, тому радісно, що Україна взяла верх, вичавивши максимум зі створених моментів. Мені здається, що збірна під керівництвом Андрія Шевченка змінюється в кращу сторону, гра обнадіює, і сьогодні національна команда розвивається на правильному шляху! Попереду у нас Хорватія, яка сильніше Сербії у всіх аспектах, але позитивна динаміка «синьо-жовтих» залишає нам перспективні надії на благополучний фінал.
