Інформаційним приводом №1 для вітчизняних спортивних ЗМІ і взагалі для людей футболу України була гостьова гра “синьо-жовтих” з лідерами групи I хорватами.
Головна тема
Логічно, що ефір недільних ПФ, і ВФ почався репортажами і аналітикою, присвяченими цього матчу. Програма на каналі «Футбол», власне, цим і завершила свій випуск. Якщо не вважати короткою інформацією про те, що наші основні суперники в боротьбі за лідерське місце – Ісландія і Туреччина – свій шанс не упустили, виграли у косоварів і фінів.
В обох студіях активно обговорювали різні грані цієї події на стадіоні «Максимір»: від кадрових – в стартовому складі, в протоколі 18-та заявлених гравців до тактики, і узагальнюючих: національна дружина – плоть від плоті стану національного футболу, і навіть ширше – стану ситуації в суспільстві.
Українці поступилися другу позицію в турнірній таблиці жителям півночі. Поки поступилися. Попереду ще п’ять турів. Саме на цьому слід акцентувати увагу всім футболістам, тренерам, журналістів, вболівальників.
Провали не можуть бути постійними
В’ячеслав Щерба зробив цікавий репортаж з контрольного матчу «Динамо» – «Ворскла». Дивлячись на гру Дениса Гармаша, на його три м’ячі, забиті у ворота Полтави, багато вболівальники поставили собі питання: – За що його «відщебнули» від збірної? Але «то таке…
Важливими для глядача були інтерв’ю в даному сюжеті, інтерв’ю з гравцем Євгеном Хачеріді та президентом клубу біло-блакитних ” Ігорем Суркісом.
ЗМІ вже розповсюдило суть цих висловлювань на камеру. Не хочу повторюватися, однак зупинюся на одному важливому, з моєї точки зору, судженні керівника «Динамо»: Він чітко заявив: «У будь-якої команди є провали, але вони не можуть бути постійними. Вже в наступному сезоні перед «Динамо» будуть стояти інші завдання – потрапляння в Лігу чемпіонів, боротьба за чемпіонство в Україні. У нинішньому сезоні залишається завдання виграти Кубок України».
Цікаві портретні нариси
В ПФ справедливо буде відзначити два сюжети-портрета. Олександра Лобода привезла з Німеччини другої матеріал. Про попередньому, присвяченому Е. Коноплянці, ми писали раніше. Цього разу герой – Андрій Воронін.
Інший сюжет Романа Бебеха про Леоніда Кучук. Здавалося б, що спільного між цими настільки різними людьми футболу. Леонід Станіславович – досвідчений тренер, Андрій – початківець. Кучука більшість уболівальників вважають яскраво вираженим інтровертом, до того різким, зокрема, у спілкуванні з пресою. Воронін же, навпаки – сама відкритість, посмішки, жарти-примовки.
Загальне є, це гідний рівень журналістської роботи. Глядач у кожному з героїв відкрив для себе щось нове.
«Вогонь по штабах»
Фраза, поставлене в заголовок рубрики, стала крилатою ще за часів китайської культурної революції, коли «Великий Керманич» Мао вміло і нишком направляв буйну енергію юних «революціонерів» – хунвейбінів на керівників середньої і вищої ланки.
Таке згадалося при перегляді матеріалу ПФ, показаного під фінал передачі і різко відрізнявся за всіма критеріями від всіх інших в ефірах обох програм. Матеріалу К. Андриюка.
Тема не без претензії (цитую з сайту каналу «2+2»): «Якими були два роки роботи оновленої ФФУ. Журналіст Костянтин Андріюк аналізує кадрові та інші принципові зміни, що сталися в українському футболі за цей час».
Кореспондент, який колись в одному з інтерв’ю сам себе призначив «футбольним Мустафою Найємом» (його право), в останній час особливо не світився у профільній передачі. А як скоро з’явився, значить, буде «забійний» матеріал. Типу глядач почне потирати ручки.
11 з половиною хвилин знадобилося Кості, щоб підняти безліч граней. Причому зроблено це було за принципом «перевернутої бінокля». Буквально згаданої вже половинки хвилини вистачило репортеру, щоб скоромовкою перерахувати весь позитив.
А на проблемні в лапках і без оних підтеми, означені титрами, пішло 11 хвилин. Таких підтем чотири:
– «Межейко»;
– «Договірні матчі» (антигерої – В. Кочетов і вже Ф. Бублик);
– «Італійський дует» (улюблена «пісня» автора про Л. Колліні та Л. Промені);
«Квитки» (антигерої Ст. Лашкул і О. Шкреба),
Зізнаюся чесно, у мене було бажання залишити цей матеріал без уваги. Знаєте, є автори, для яких мовчання про їхні «шедеври» гірше похоронного маршу. Ось я, глядач, повинен повестися на правила, які Андріюк мені пропонує – а саме включитися в обговорення. Буду хвалити, лаяти – неважливо . Аби не мовчати. Не-а, не буду грати за заданими мені правилами.
Але потім я передумав. Зіграю за правилами, але за своїм. А саме у відповідь на «фантастичний роман» Андриюка: «У ФФУ всі огидно» сочиню свій «фентезі».
Отже, в моєму «Володарі кілець» в тіні автора ховається Хтось, такий собі Ляльковод, якщо завгодно, Карабас-Барабас з «Буратіно». Саме він затіяв увесь цей «Вогонь по штабах». Саме до нього в немилість потрапили вже традиційно: Кочетов, Шкреба, Лашкул, Колліна і Лучано.
Хто цей лиходій? Не знаю! Може і сам Андріюк. Заради чого? Якщо Костянтин, зрозуміло, заради само-піару. І заодно «в темну» для втіхи самолюбства вибірково використовуються фрагменти інтерв’ю президента ФФУ.
А якщо фігура замовника «холодною»? Тоді явно не для аналізу, що зроблено і що не зроблено з березня 2015-го за два роки, а, навпаки – з упором на майбутній в середині квітня 2017 року Конгрес ФФУ – зверстаний цей сюжет. Більш того, вустами Андриюка озвучена не просто «підказка» по «важливим» питанням порядку денного, але вже навіть чітко сформульовані необхідні кадрові рішення футбольного форуму щодо окремих персон. Інакше, мовляв, народ не побачить в упор перетворень, обіцяних новим керівництвом ФФУ. А то, як же, адже треба реагувати на праведний гнів ЗМІ та вже, напевно, підготовленої в кулуарах футбольної масовки.
Іншими словами – чекаємо анонсованої на квітень драматичної постановки, квитки на яку вже кимось оплачені. Зрозуміло, що не Андриюком. Адже він тільки розповсюджувач…
Ось такий мій «роман» – осмислення побаченого на екрані ПФ. Скажете, це суцільні оціночні судження замість фактів. А чим вони менш доказові, ніж відеосюжет Андриюка? І не нудніше, точно.
