Нарешті чемпіонат світу 2018 дізнався свого чемпіона – їм стала збірна Франції. У фіналі “Гальські півні” видовищно обіграли Хорватію (4:2) і другий раз в історії стали найсильнішими на планеті. Втім, дивуватися тут нема чому.
5 доказів, чому збірна Франція дійсно гідна перемоги на ЧС.
Ідеальний баланс і план на весь турнір
Не будемо про банальне “високий рівень гри” та “індивідуальний клас виконавців” – у Франції вистачало і того, і того, як і у багатьох інших команд на ЧС. Без цього набору “інструментів” не виграють чемпіонат світу, і Франція за складом і поставленою грою дійсно була однією з кращих.Тренажер – “Убийца” позвоночных грыж!Отдаем за полцены! Ловите момент!Лучше чем Montale299 грн
Але більш важливо, як Дідьє Дешам провів цю команду по мундіалю. Згадати тільки, як французів критикували за важкий старт проти Австралії і “економну” нічию з Данією. Дійсно, це були матчі, негідні чемпіона.
Однак зараз всій Франції просто плювати на ту “мирову” з Данією, за яку на французів сипалося багато шишок. Більш важливо, що то була частина глобального плану Дешама на весь чемпіонат – в групі грати скромно, економити ресурси, берегти ключових виконавців і малою кров’ю взяти перше місце в групі. Напевно французи і не прагнули показувати свій максимум навіть в матчах з Австралією та Перу. З результатом складалося – і добре, інше було приховано на плей-офф.
І вже в плей-офф хлопці Дешама викотили всю головну зброю, по-своєму дивуючи суперників. Не найяскравіший і сміливий, але далекоглядний і прагматичний план тренера спрацював – Франція чудово пройшла плей-офф і забила в фіналі аж 4 голи (більше всіх фіналістів в 21-му столітті).
Без понтів і геройства кожен робив свою роботу
У Франції чимало зірок, які в своїх клубах звикли бути на перших ролях і робити результат. Але в цій збірній французів були прекрасно розставлені пріоритети та виведена на перший план загальна мета. Все інше кожен залишив при собі.
Показовою в цьому випадку стала гра Погба. Зоряний півзахисник з потужною харизмою і статусом одного з кращих і дорогих в світі, в Ювентусі (особливо) і в МЮ багато атакував та атакує. Але тут Дешам провів з ним відмінну роботу, що Поль витримав баланс між атакою і обороною. І коли тренер іноді нагадував Погба про оборону, той не “фиркав” або показував невдоволення емоціями на обличчі, а мовчки кивав і відпрацьовував в опорній зоні. І в підсумку був винагороджений – крім статусу “чемпіон світу” ще й гол у фіналі.
Також можна згадати й приклад Олів’є Жиру. У нападника жодного гола і просто жахлива статистика на ЧС як для форварда. Але Жиру продовжував виходити у старті та проводити всі 90 хвилин, приносячи користь команді в іншому. Дешам не звертав уваги на критику щодо Жиру – головне, що він виконував частину спільного завдання, а сама команда здобувала результат.
Менталітет і настрій виграти
Коли Франція прикро в додатковий час програла фінал домашнього Євро-2016, здавалося, що це дуже боляче вдарить по цій команді Дешама, і нинішнє покоління ще не скоро щось виграє. Але пройшло лише два роки, і збірна Франції – чемпіон світу.
Франція завжди ходить у фаворитах великих турнірів, але зараз Дешам вичавив максимум з французької ментальності. Тренер відмінно підготував команду в багатьох напрямках, що вона фактично не допускала факту невдачі. У всіх матчах плей-офф вже до середини матчу французи забезпечували собі відмінний гандикап і спокійно доводили справу до перемоги. Хіба що в поєдинку з Бельгією “Гальські півні” змушували вболівальників трохи понервувати, але в основному лише тому, що самі ніяк не могли забити другий-третій гол на контратаках.
Також Дешаму допомогло те, що зараз у Франції дозріло те покоління, яке вже фактично не пам’ятає (або мало пам’ятає) чемпіонство 1998-го. Через це у футболістів не було зарозумілості та переоцінки себе в збірній, а був справжній голод до великої перемоги.
Розіграли “африканський” козир
Насправді, нинішня Франція – не європейська, а, по суті, африканська збірна. Велика частина її складу – сини вихідців-переселенців з Африки, з яскраво-вираженими африканським корінням. Звичайно, зараз французи розлючені, але насправді це свій плюс.
Хорватію багато хвалили за витривалість на ЧС-2018. Але кращу витривалість і атлетизм показала все ж Франція. Афро-французькі гравці були явно сильнішими, потужнішими та витривалішими, ніж більшість суто європейців. Умтіті, Погба, Матуіді, Мбаппе і навіть низенький Канті – кожен по-своєму був машиною і фантастичним роботягою.
Африканські збірні часто провалюються на чемпіонатах світу через погану тактичну готовність. Але в даному випадку з гравцями африканської специфіки вийшов відмінний симбіоз – атлетичні та потужні гравці пройшли хорошу школу європейських клубів і зараз грають у кращих тренерів світу в найсильніших чемпіонатах. Франції дуже пощастило зібрати саме таку збірну.
Величезна і виправдана довіра Грізманну
Колись худенького-щуплого хавбека бракували професійні клуби, а зараз він виграв чемпіонат світу. І не просто виграв, а був ключовим елементом атаки своєї збірної.
Подумати тільки – Антуан Грізманн взяв безпосередню участь у всіх крім одного голах Франції на ЧС! До 13-ти з 14-ти м’ячів Грізманн доклав свою ногу, і тільки в останньому голі в фіналі все зробили Ернандес і Мбаппе. При цьому Грізманн не був кращим хавбеком турніру в плані індивідуальних якостей, але Дешам зважився побудувати всю гру в атаці навколо Антуана. І не прогадав.
