Кажуть, що життя спортсменів – нудне та одноманітне, адже за тренуваннями та змаганнями світу білого не видно, а на звичайні людські радощі, як то повеселитися та потусуватися з друзями до світанку, просто не залишається ані часу, ані сил. Зрештою, й самі атлети кажуть, що після виснажливих тренувань у них залишається лише одне бажання – доповзти до ліжка та забутися у солодкому сні. Однак було б вершиною несправедливості вважати, що спортсмени – такі собі роботи без своїх маленьких захоплень, які приносять їм задоволення не менш, ніж перемоги на змаганнях. Тим паче, коло зацікавлень спортсменів просто безмежне.
Не футболом єдиним
Найрозкішніші захоплення доволі передбачувано у футболістів. Що ж, заробітки дозволяють. Звісно ж, до колекціонування яхт, літаків чи відпочинку на власних безлюдних островах справа ще не дійшла (для цього потрібно заробляти як Тайгер Вудс, Міхаель Шумахер чи Майкл Джордан), та все ж.
Олександр Шовковський, вочевидь, обрав для себе класичну схему: гарно працював – умій гарно відпочити. Його улюбленим заняттям, звісно, після футболу, є дайвінг, який він відкрив для себе кілька років тому в Таїланді. «Погружаючись на глибину до 30 метрів, потрапляєш наче у зовсім інший світ, там зовсім інші фарби. Там спокійно і по-іншому сприймаєш все, що тебе оточує. Незабутні враження. Наче опиняєшся у паралельному світі», — не раз розповідав СаШо про своє захоплення журналістам.
Справді розкішне захоплення у Кахи Каладзе, для, якого мабуть, найкращий друг людини – не собака, а автомобіль. Запальний грузин колекціонує дорогі автівки: «Феррарі» «Бентлі», «Мерседеси»… Зрештою, життя у Мілані таки вимагає шику та блиску. Однак, ще навіть будучи гравцем київського «Динамо», Каха «вишивав» вулицями столиці України в розкішному «Феррарі».
Захоплюється технікою, однак дещо іншого плану, Сергій Ребров, який не мало не багато є чемпіоном світу з радіопеленгації. Мета такого «виду спорту» — власноручно зібрати апаратуру, встановити антену і вийти на зв’язок, скажімо, із Каракасом. Захоплення радіопеленгацією у Сергія з’явилося давно і йому він приділяє чи не стільки ж часу та уваги як футболу. Щоправда, під час свого англійського періоду життя Ребров мав певні труднощі зі своїм хобі. «В Англії не так просто установити антену біля будинку – потрібен довіз, — говорить футболіст. На щастя, у мене багато друзів у Британії, з якими я познайомився саме під час сеансів в ефірі. Тож їздив до них в гості тряхнути стариною».
Справжнім колекціонером є капітан санкт-петербурзького «Зеніта» Анатолій Тимощук, який вишуковує по світу а) старовинні ікони; б) футболки суперників; в) вина.
«Після кожного міжнародного матчу, я намагаюся обмінятися футболкою з кимось із команди суперника. Тож моя колекція вже доволі велика, — розповідає Анатолій. А от стосовно вин, то їх колекціонувати я також почав давненько. Якось привіз пляшку із закордонної поїздки. Потім привіз ще кілька пляшок і це поступово переросло в хобі».
До речі, ще кілька років тому Анатолій переконував, що попри колекціонування вин, він сам ніколи їх не куштував, і взагалі не знає смаку спиртного, адже не вживає його.
До нових вершин
Натомість декому з наших спортсменів мало змагань у своєму виді спорту, то ж вони шукають себе і в інших спортивних сферах. Зокрема, брасист Олег Лісогор просто обожнює більярд і навіть мріє коли-небудь виступати за збірну України.
«Я страшенно люблю більярд, особливо російський. Між іншим, не хочу себе хвалити, але у мене справді непогано виходить, — говорить Олег. – Цілком успішно можу накатати куль і збірникам України. Зрештою, і в нашій команді з плавання є з ким позмагатися. До речі, можливо, колись спробую серйозніше свої сили у цьому виді спорту. Принаймні не проти потрапити до збірної країни: у більярді вік не відіграє особливого значення, тому як закінчу з плаванням, тоді… Хто знає».
Хоча, мабуть, заняття більярдом Олегові таки доведеться відкласти. Зараз йому не до цього, адже Лісогор нині браво витанцьовує у проекті «Танцюю для тебе».
Не шукає спокою поза змаганнями і фрістайліст Станіслав Кравчук, для якого життя без адреналіну – уже й не життя.
«Я вже настільки звик до ризику, що потребую постійного підживлення, — пояснює Стас. – Звісно, найкраще себе почуваю в снігах. Однак, ми з друзями, а вони у мене також неабиякі екстремали, не можемо просто собі ковзати на лижах, на рівному місці. Ми стрибаємо зі скель, гасаємо по якихось пагорбах. Зрештою, я раніше дуже захоплювався ще й могулом».
Хобі в літаку
Ну і, звісно, у багатьох атлетів захоплення формуються залежно від того стилю життя, який їм диктує професійний спорт. Довгі перельоти, вечори в готелях – потрібно ж чимось зайняти вільний час. А що може бути кращим у цьому випадку, ніж книга?
Саме так, читаючи книги, відволікалася від перельотів Яна Клочкова, яка завжди на змагання брала з собою кілька томиків. Понад те, за словами тренера Яни Ніни Кожух, її підопічна настільки любить читати, що навіть на трибуни, коли приходила повболівати на змагання за своїх колег по команді, брала книжку.
«На трибунах завжди галасно, вболівальники шумлять, а Яна наче того й не чує. Сяде десь далі від всіх і читає», — пригадує Ніна Федорівна.
Так само коротає час у поїздках і гімнастка Ганна Безсонова. «Я дуже люблю читати, особливо великі романи, — розповідає вона. – Причому це може бути і класика, і сучасна література. Детективи, зокрема». А ще, за словами Безсонової, вона шалений кіноман, тож намагається якнайчастіше відвідувати кінотеатри та не пропускати гучних прем’єр.
І справжній кружок рукодільниць створився в українській збірній з біатлону. Практично половина нашої жіночої команди – Оксана Хвостенко, сестри Валя та Віта Семеренко – любить в’язання. Компанію їм може скласти і Оксана Яковлєва, яка непогано вишиває.
Артем Галицький
