Головний тренер «Енергії» Станіслав Гончаренко клубній прес-службі розповів про перемогу своєї команди у Луганську над місцевим ЛТК (3:1).
«Відверто кажучи, по своєму змісту матч був дуже важким та виснажливим, – каже Станіслав Олександрович. – Якщо бути справедливим, то ми виконали усе, що планували. Контролювали хід гри, керували рухом гри, її змістом, володіли м’ячем. Особливо мені сподобався перший тайм. Ми забили робочий і вчасний гол. Але нам не вдалося розвинути успіх. До ЛТК ми поставилися із великою повагою і, можливо, занадто перестрахувалися обережною грою. Ми могли бути більш агресивними на завершальних стадіях атак. Але трішки не допрацювали, не дійшли. І як це буває, не реалізували низку своїх моментів, а потім трішки втратили контроль над ситуацією.
Потрібно визнати, в другому таймі луганчани трішки краще виглядали. Але ми вчасно «лягли» під м’яч, чесно, добросовісно, мужньо відпрацювали в захисті і відстояли. Коли ми знову контролювали і вели гру, пропустили нізвідки гол. Що цікаво, пропустили після того, як не реалізували свій стовідсотковий момент. В епізоді із пропущеним голом, не допрацював Тригубець, який дозволив, аби Рось його обіграв.
За рахунку 1:1 ми зрозуміли, що потрібно збільшувати темп, повністю брати контроль над грою, додати майстерності. Це і допомогло нам забити другий гол у ворота господарів. Перша четвірка вкотре продемонструвала вміння із геометричною точністю проводити атаки, хрестоматійну комбінацію влучним ударом в дальню дев’ятку завершив Овсянніков. Зрозуміло, що при рахунку 1:2 завжди починаються «гойдалки». В цій ситуації психологія спонукає одну команду грати на утримання рахунку, а іншу йти ва-банк. На щастя, фінал був за нами.
Ще би хотів виокремити дуже важливий стратегічний момент. Нам опонувала команда, яка по своїй суті, ще не має свого місця в турнірній таблиці. ЛТК – дуже симпатична, молода, ціленаправлена команда. Але луганчани не працюють на результат, вони працюють на відверту, відкриту й хорошу гру. Їм легше. Вони уже навели галасу у нашому чемпіонаті, показали хто вони такі. Їхні перемоги над «Ураганом» та «Єнакієвцем» не є випадковими. Є достатньо проста формула визначення гри. Якби луганчани програли гру із «Енергією», їх би ніхто не сварив, оскільки вони не вирішують великих завдань. Але якби вони обіграли лідера чи провідну команду, одразу б стали героями. ЛТК грає вільно, розкуто. А у нас, можливо, тому і не усе виходить, оскільки вміння грати за перше місце є найважливішим й найскладнішим водночас. Перше місце посідає та команда, яка завжди грає на результат. Це різниця у підході до самої гри. Луганчани молоді, щирі, експресивні, вільні. Якщо у них не вдасться, їх ніхто не сваритиме. У нас інша ситуація.
Чому Коваль та Вершинін не поїхали в Луганськ? Тому що, Кардаш повернувся в гру. З чим і хочу усіх привітати. При Кардаші ми не можемо в заявку подавати 13-ть гравців. А при Ільківу регламент це нам дозволяв. Виконавця, віком до 21-го року, можна вносити в заявку, як зайвого 13-го виконавця».
