Вітаю! Почну з того, що був дуже здивований тим, що отримав виклик у національну збірну. Це уже потім відбулася розмова із наставником «синьо-жовтих» Геннадієм Анатолійовичем Лисенчуком. Він мені пояснив свою точку зору. Мовляв, тренерський штаб збірної вирішив формувати четвірки на базі провідних клубів. І якщо «Енергія» виглядає зараз краще за інших, то і довірятимуть вони гравцям нашої команди. Геннадій Анатолійович запевнив, що розраховує на «енергетиків» і, зокрема, на мене.
У таборі збірної ми пробули чотири дні. Спершу зібралися в Конча-Заспа. Там ми тренувалися двічі на день. Було приємно знову побувати на цій базі. В Конча-Заспа, коли навчався в ДЮСШ київського «Динамо», мені доводилося регулярно бувати. Можна сказати, що це рідні місця.
Авіа-переліт у столицю Латвії – Ригу тривав півтори години. Часу на ознайомлення із містом у нас практично не було. Та і погода цьому не сприяла – падав дощ, здійнявся вітер. Наша екскурсія тривала десь годину, впродовж якої ми пробіглися по центральній частині міста. Якщо чесно, то Рига – гарне місто. Але нічим не краще за Львів чи Київ. Ну не знаю, можливо, нам забракло часу, аби краще придивитися до визначних місць Риги.
Два спаринги із командою Латвії пройшли у тренувальному центрі. Там було багато майданчиків, але для уболівальників місць обладнано дуже мало – десь 400. У Прибалтиці спортом номером один є баскетбол, якому і віддають найкращі палаци спорту. А для футзалу усе решта. Якщо відверто, наш вид спорту у Ризі не особливо в пошані. Глядачів багато не збиралося, гучної підтримки уболівальники своїй команді не влаштовували, по місту афіш футзального спарингу ніхто із нас не помітив.
Перед одним із наших тренувань, вдалося переглянути гру двох середняків чемпіонату Латвії з футзалу. Побачене нам згодом дуже допомогло. Ці команди брак майстерності компенсують жорсткою грою. А судді в Латвії достатньо лояльні, дозволяють підкати, взагалі жорстку гру. Тому ми були готові що прибалти звичну для себе тактику застосують у спарингу із нами. Зрештою, так і сталося.
Стосовно самих матчів, то краще нам вдалася гра у другому спарингу. Ми зробили правильні висновки і згодом не повторили своїх помилок. У другій грі латвійці створили лише один, біль-менш, небезпечний гольовий момент поблизу наших воріт. А це означає, що наша команда дуже добре зіграла в захисті і, тим самим, виконала тренерську вказівку. Все-таки збірна України пропускати від Латвії два голи не має права. Ще нам потрібно попрацювати над реалізацією. Створюємо моментів багато, а реалізовуємо мало.
Усі «енергетики» уже повернулися із розташування збірної у Львів. Сьогодні ми навіть провели разом з командою тренування. Втоми особисто я не відчуваю. Усі ці дні ми були в постійному русі. Увечері проводили гру, вранці – тренування. Переліт не важкий. Тож, усе гаразд, жодного дискомфорту не відчуваю. Готовий поринути у боротьбу у внутрішній першості. У суботу, як ви знаєте, «Енергія» прийматиме «Ураган». І не сумнівайтеся, нам потрібна тільки перемога. А якщо ви нас підтримаєте, ми обов’язково вам віддячимося самовідданою грою.
Оригінал публікації http://www.energia-time.com/blogy/268-prybaltijskyj-urok.html
