Інтерв’ю із кращим гравцем матчу останнього туру у складі львівської «Енергії» Денисом Овсянніковим.
– Два хет-трики у матчі з луганською «ЛТК» на пару з Павленком – і перша четвірка «Енергії» досягає максимуму у плані результативності. Такий розвиток подій не дозволить іншій четвірці розслаблятися надалі?
– Враховуючи те, що останні три голи ми провели у порожні ворота, а третій з 10-ти метрового, то не такі вже і дуже вагомі ці моменти.
– Тим не менш, «Енергія» двічі відігравалася по ходу матчу. Чому так неочікувано розпочався перший тайм?
– Чесно кажучи, ми добре готувалися, знали, яку гру проводить команда «ЛТК». Вони зіграли у жорсткий пресинг, і перші хвилини ми не змогли справитися. Розпочали матч ми дуже жахливо.
– Не могли просто недооцінити?
– Та ніби і очікували агресивної гри зі сторони луганчан, але все одно напоролися на ті ж граблі, що і інші команди. Недаремно значить вони заслужили перемогу і над «Єнакієвцем» – без шансів для останніх, – і над «Ураганом». Команда «ЛТК» молода, і при чому із хорошими швидкостями. Добре, що нам вдалося перелаштуватися, і не піддатися тиску після цих двох голів; викарабкатися із цієї ситуації, і мало того, на їхній тактиці зробити собі результат.
– Так, власне, ми вже підійшли до моменту з дабл-пенальті. Причому це вже не перший, коли він стає ключовим моментом у матчах «Енергії». Чому ж суперники часто допускають стільки помилок? Випадковість чи закономірність?
– Не випадковість, це точно. Навіть у матчах з «ЛТК» – це третя гра поспіль, що ми пробиваємо 10-ти метровий. Коли команда грає в пресинг – то дуже багато шансів, що вони можуть сфолити. Йдуть на наших гравців, ти прибираєш трохи в сторону від нього, і тут же фол, бо він не встигає за твоїми діями. Або ж другий варіант розвитку подій – йому таки вдається відібрати м’яч. Але це вже залежить від майстерності конкретного виконавця.
– Чи не зарано випустив Роман Ковальчик п’ятого польового? Як бачимо, у підсумку, цим ж луганчани і створили собі ще більші проблеми.
– Команді потрібно було забивати двічі, щоб змінити хід поєдинку. Може варто було трішки пізніше вдаватися до заміни воротаря, і не рватися одразу вперед забивати голи. Не розіграли добре, і отримали у свої ворота.
– Хиткий рахунок тримався до останніх хвилин. Чи не промайнуло в думках, що сценарій матчу ще змінитися у іншу сторону?
– Звісно, що все могло розвернутися. Але мелькнула лише думка, що у останніх матчах у нас завжди тримається мінімальна перевага. І завжди складно грати у такій ситуації. Але напруження йде не фізичне, а більше психологічне. І вже після чергової помилки суперників, коли рахунок став 4-2, у нас вселилася впевненість.
– Чи є пошкодження наприкінці матчу з «ЛТК» причиною твого вибуття зі складу збірної? Наскільки серйозна травма?
– Так, фактично це і є головна причина. Якби були офіційні матчі, то я, можливо, зміг б зіграти.
– Тобто до Баку десь і не було бажання відправитися з збірною???
– Та ні. За збірну грати – завжди є бажання. Не хотілося просто форсувати події. Та й ще стара минулорічна травма, щоб не далася в знаки, яку я отримав одразу після ігор в Азербайджані, я й так грав на обезболюючих уколах, і лікувався постійно. І ніби вже була перейшла, але на останніх секундах матчу я знову собі зрушив. І, порадившись із лікарем та керівництвом – з Геннадієм Лисенчуком, зокрема, – разом прийняли рішення, що зараз краще поберегтися, долікуватися, щоб потім, на чемпіонаті Європи, звісно, якщо мене візьмуть, – більше там зміг користі принести і допомогти національній збірній, ніж зараз на цьому турнірі, який є менш важливим.
– У Харкові в наступному матчі будеш брати участь.
– Надіюся, що так. Почуваюся все краще і краще. Йду на поправку. Якщо треба буде – зіграю. Якщо ж, знову-таки, включать мене до складу тренери. (Сміється, – авт.)
