«Ураган» – «Енергія» – 1:1 (пенальті 6:7). Післяматчева прес-конференція
Станіслав ГОНЧАРЕНКО, головний тренер «Енергії»:
– Вітаємо з перемогою! А який за рахунком для вас це буде фінал? Чи не восьмий часом?
– П’ять разів я вигравав, двічі був у фіналі, тож це дійсно восьмий фінал.
– Порівняно з попередніми розіграшами Кубка, нинішній шлях до фіналу був простішим чи важчим?
– Напевне, цього року було найлегше. Аж поки не дійшли до вашого міста (посміхається).
– Завершилося вже шосте протистояння «Урагану» та «Енергії» у цьому сезоні. Як і передбачалося, матч видався безкомпромісний. Які ваші враження від гри за гарячими слідами?
– Це нагадувало нам те, що відбувалося у Львові кілька тижнів тому. Пам’ятаєте, ми вели в рахунку більшу частину гри, але пропустили на останній хвилині. Сьогодні – так само… Ми все одно ми ніяк не можемо впоратись із Сержао. Скільки не наголошуємо на тренуваннях, що це головна фігура, попри те, що вона не рухається, не переміщається, а стоїть і чекає свого моменту. Не було Дмитра Бондаря у цій ситуації, а Степан Струк з ним не впорався.
Але найголовніше, що ми були витримані. Найголовніше, і прошу зі мною не сперечатись, що ми контролювали цю гру.
Наш півфінал був дуже високого рівня. Але шкодую, що інший матч півфіналу був «порожнім». Можна сказати, що одна з команд сходила на художній фільм про те, як здолати іншого. Нехай не ображаються на мене товариші з Покровського, але не вийшло.
Скажу відверто, що сьогодні організатори допустили помилку. На що ви розраховували? Якби я приймав цей «Фінал чотирьох», я б зробив під себе, тобто першим поставив свій матч. Ну, пройшли б ви по пенальті сьогодні. А завтра у фіналі була б одна команда, яка на три години більше відпочивала. Це – молода команда, яка є найбільш мобільною в Україні. Її можна переграти, а не перебігати. Якщо ви б пройшли, я знаю, який би завтра був результат. Це відверто. Зізнаюсь, що і нам теж буде важко. Стратегічно, ви, як господарі, мали б грати перші, щоб більше відпочивати.
А ще «Локомотив» буде завтра мати перевагу і за іншим пунктом. Чому сюди приїхав Геннадій Анатолійович та люди з Феміди? Тому, що завтра фінал будуть судити люди, яких визначили для цього заздалегідь. Два тижні тому ми Харкові грали надважливу гру, і нас знову судили Іванов з Дараганом. Завтра – знову вони обоє. Невже суддів інших немає?
Я запитую, чому мої вирішальні ігри судять одні і ті ж? Мені відповідають, що значення ігор таке, що мають судити рефері ФІФА. Тоді я запитую, чому ж тоді матч «Єнакієвця» і «Локомотива» судили Банасько і Поляков – не рефері ФІФА? Відповіді я не почув. То невже завтра фінал не можуть судити теж арбітри ФІФА, але Гора і Дребужан? Чому знову Іванов і Дараган?..
Наші з вами ігри ніколи за своєю суттю не бувають простими. Вони дуже важкі і виснажливі. Як на завтра відновитись? Та ще й з людьми, які приїхали сюди робити, те, що їм потрібно робити. Якщо завтра «Енергія» переможе, це буде якийсь фантастичний епізод. Це я кажу відверто. Але попереджую: знаю своїх гравців, їх вміння і терпіння, наш стратегічний рівень, їх розум, тому знаю, що нас так просто не візьмуть.
– Минулого тижня Ви стали чемпіонами. Сезон для вас завершується завтра, фіналом Кубка України. Можливо, ви щось думали про подальше майбутнє?
– На це питання я поки не можу відповісти. В мене є домовленість з керівництвом, що я працюю до 5 червня. Не тому, що я кудись йду чи щось. А тому, що я сказав, що треба спочатку все завершити, а потім будемо розмовляти. У неділю ми зіграємо останню гру сезону, повернемося до Львова і найближчим часом будемо ці питання підіймати і кардинально вирішувати. Тому я на це питання відверто і дуже широко відповісти не можу.
Але якщо повернутися до завтрашнього фіналу, то наголошую, що я дуже поважаю гравців «Локомотива», саму цю команду. Гравці ні в чому не винні. Вони сьогодні сильні, вміють грати, і завтра буде дуже сильний фінал. Ми розуміємо, що вони на ходу, розуміємо й що ми втомились. Але я дуже налаштований проти цього адміністративного підходу. В мене немає сумнівів, що ці люди, Іванов і Дараган, були призначені заздалегідь на фінал. Той, який був у Харкові 19 числа. Тоді нам не вдалося вирішити долю чемпіонства. Завтра будемо думати, як побудувати гру проти дуже мобільної команди. Ще раз повторюся, що до гравців суперника я ніяких претензій не маю.
Сергій Гупаленко, головний тренер «Урагану»:
– Хочу подякувати усім хлопцям та усім глядачам. Ми усі намагалися досягти якогось результату, але у футболі виграє одна команда. Сьогодні ми програли… Так, ми витягли матч, коли в кінці зрівняли рахунок, але в серії пенальті ми поступилися. Це – лотерея. Я спробував Кирила Ципуна у воротах, не вийшло. Спробував Романа Колтка – теж не вийшло. Нині нема чого про це гадати. Якщо б ми виграли, ніхто про це не розмовляв.
Були в нас моменти, гра була рівна. Зустрічалися дві хороші, серйозні команди. Не вийшло у нас… У першому таймі, коли вони заробили шостий фол і випустили п’ятого, ми спробували застосувати те, що ми награвали з пресингом. Але знову ж таки не вийшло. Те, що в серії пенальті нам не пощастило, означає, що сьогодні – не наш день.
– Ви не вважаєте, що «Ураган», здобувши минулого року чемпіонство, когось тим образив чи розгнівав? Цього сезону «повилітало» багато гравців, які травмувались. Можливо, це якась розплата за минуле?
– Не знаю, кого ми могли образити… У кожному невезінні є свої причини. Ми намагалися їх вирішити, не вирішили. Так, було багато гравців, звісно, можливо десь була невірною підготовка. Але були і безглузді травми – це Шотурма і Кордоба. Від них ніхто не застрахований. Треба шукати причини, розбиратися. В принципі, ми розуміємо, що було не так… У середині сезону ми намагалися щось виправити, взяли ще одного легіонера, але зразу скажу, що таких бразильців нам не треба. Можливо, легіонери не зовсім вписалися у команду, і ми з ними попрощались. А може, це була просто не їхня команда…
Хочу сказати усім велике спасибі! Ми старалися, і наші вболівальники це бачили. Щось виходило, щось – ні. У підсумку, цього сезону ми взяли Суперкубок і лише бронзові нагороди. Дуже хотілося виграти Кубок, тим паче вдома. Дуже хотілося… Але так сталося.
– Для «Урагану» сьогоднішній матч останній в сезоні. Що далі? Ви для себе вже вирішили, хто залишиться, а з ким стовідсотково попрощаєтеся?
– Ні, ще будуть розмови. Будемо думати, хто піде, хто прийде на їхнє місце. Наразі таких планів ще немає.
– За кого будете вболівати завтра у фіналі? Кому надаєте перевагу?
– Я не хотів би когось образити з команд-фіналістів. А вболіватиму за красивий футзал!
