Ганна Музичук зі Стрия в ізраїльському Ейлаті стала володаркою клубного Кубка Європи з шахів. Галичанка на цьому турнірі виступала за команду Монте-Карло, в якій разом з нею були чемпіонка світу китаянка Хоу Іфань, претендентка на це звання — Хампі Конеру (Індія), досвідчена шведка Піа Крамлінг і запасна Алміра Скрипченко з Франції. Вони виграли всі матчі й набрали 14 очок із 14-ти можливих. Українки Катерина Лагно та Марія Музичук (рідна сестра Ганни) у складі російської команди АВС опинилися на п’ятому місці. Після клубного Кубка Європи Ганні Музичук не до відпочинку. Адже відразу ж розпочала підготовку до чемпіонату світу, який стартує у Ханти-Мансійську (Росія) 10 листопада і триватиме до 2 грудня. За титул змагатимуться 64 шахістки з 33 країн світу. Призовий фонд турніру цьогоріч становитиме 450 тисяч доларів. Після повернення з клубного Кубка Європи Ганна Музичук відповіла на запитання журналіста “Газета”.
— Ганно, між розіграшем клубного Кубка Європи та першістю світу перерва менш як місяць. Не занадто щільний графік у Вас?
— Так вийшло, що пауза між цими турнірами невелика, але й не можна сказати, що вона дуже мала. Бувало, що доводилося ще менше часу готуватися до наступних змагань. Ми звикли до такого графіка, тому особливо не звертаємо уваги на такі незручності.
— Зважаючи на стовідсотковий результат, своїм виступом в Ізраїлі Ви повністю задоволені?
— У нас була сильна команда, в рейтингу турніру ми були на першому місці. А на фаворитів, як відомо, налаштовуються з особливим ентузіазмом. Попри це, нам вдалося перемогти. Загалом, задоволена тим, як виступила. На клубному Кубку Європи перемагаю удруге.
— Це Ваш найбільший успіх на дорослому рівні?
— Ні. В шахах більше цінують індивідуальні успіхи. Цього року на чемпіонаті Європи я посіла третє місце. Цей результат вважаю вагомішим.
— Після останнього турніру, мабуть, головне — емоційно відпочити, набратися сил?
— Так, трохи відпочивала, як ви сказали, набиралася сил. А уже зараз готуюся до чемпіонату світу.
— І де відбувається підготовка?
— Удома, в Стрию. Тут найчастіше готуюся до турнірів. Інколи мені допомагає тренер, але частіше працюю самостійно: є комп’ютерні програми, які допомагають у цьому.
— Ганно, на міжнародній арені Ви представляєте Словенію. Часто буваєте в цій країні?
— Ні, не часто. Живу в Україні, маю українське громадянство. Словенію рідко відвідую. Цього року була лише раз, коли їздила на турнір.
— А після вдалого виступу на зустріч із чиновниками чи керівництвом словенської федерації, як це практикують у нас, не запрошують?
— Ні, там такого немає. Хіба під час турніру в самій Словенії можуть щось подібне організувати.
— Наскільки популярні у Словенії шахи?
— Не можу сказати, що там шахи є популярним видом спорту. Коли ця маленька країна входила до складу Югославії, наш вид спорту був дуже популярним. Зараз часи змінилися, а разом з ним й уподобання словенців.
— Пригадайте, будь ласка, за яких обставин Ви погодилися представляти Словенію на міжнародній арені?
— Це було 2004 року. Виникли певні непорозуміння з українською федерацією. Тоді ж на мене вийшли представники Словенії, запропонували представляти їхню країну. Порадившись із батьками, вирішила прийняти цю пропозицію. Це було потрібно для розвитку моєї кар’єри.
— А які непорозуміння були з нашою федерацією?
— Деякі розбіжності, невиконані обіцянки…
— Це правда, що Ви навчилися грати в шахи у три роки?
— Навіть раніше. В три роки вже вміла грати за всіма правилами.
— Неймовірно! В такому віці діти тільки вчаться чітко вимовляти слова, а Ви вже за шахівницею впевнено почувалися…
— Цьому завдячую своїм батькам. Мама й тато є заслуженими тренерами України з шахів. Вони змалечку мене й сестру навчали азів гри.
— А який був перший Ваш успіх?
— У шість років виграла чемпіонат Європи серед дітей віком до восьми років. На цьому турнірі вдалося перемогти суперників, які були старшими від мене на два роки.
— Часто змагаєтеся зі сестрою?
— Так, багато разів ми зустрічалися на турнірах за шахівницею. Наразі перевага в наших зустрічах за мною (сміється). Щиро кажучи, не люблю грати проти сестри. Все-таки краще, коли ми на змаганнях не перетинаємося, обоє боремося за нагороди.
— На чемпіонат світу ставите максимальні завдання?
— Безперечно, намагатимуся виступити якомога краще — здобути перемогу.
— Готуючись до турніру, крім занять за шахівницею, що ще включає підготовчий процес?
— Велике значення має фізична підготовка. Величезних м’язів нам, звісно, не потрібно, достатньо бути в тонусі. Крім того, треба правильно харчуватися. Спеціальної дієти для шахістів ще не вигадали. Намагаюся, аби в моєму раціоні було достатньо вітамінів, поживних речовин. Організм повинен володіти ресурсом для подолання стресових ситуацій.
За матеріалами: gazeta.lviv.ua
