Головний тренер ВК «Орбіта-ЗТМК-ЗНУ» Ігор ФІЛІШТИНСЬКИЙ, відповідаючи на питання прес-служби ФВУ за підсумками 5-го туру, торкнувся теми розвитку волейболу в нашій країни. Гадаємо, думки досвідченого спеціаліста будуть цікаві широкому колу читачів сайту.
– «Орбіта» після п’ятого туру сідає четверте місце. Як ви розцінюєте цю позицію?
– Я не акцентую увагу на певних локальних успіхах, чи невдачах, адже у волейболі очки по весні рахують. Тим більше, що результат команди визначає не тільки гра, але й те, як проходить ії життєдіяльність – який стан здоров’я волейболісток, рівень їх свідомості, світогляду, професіоналізму. Важливо буде, як команда переживе зимовий період, який часто-густо викликає захворювання, травми. Як ми вийдемо з цього періоду залежить від того, на скільки розвинена інфраструктура клубу, зокрема ії медична складова. Якщо збережемо здоров’я волейболісток, збережемо можливість добротно тренуватися, то опинимося десь у «золотій» середині, а може і вище.
Не буду давати оцінку іншим командам, але багато чого в нашому волейбольному господарстві не вистачає – дозволю себі це стверджувати, адже мені є, з чим порівнювати. Не завжди клубам вдається організуватися так, щоб було солідно та серйозно. Деякі з них живуть по остаточному принципу, навіть жебракують, а це погана ситуація для ігрової заможності команди.
Якщо була б можливість залучити до чемпіонату добротних легіонерів, у місцевих гравців була б можливість вчитися у них, вони б підвищували б свій рівень. Наші волейболістки тягнулися б за ними. Якщо б прийшов би іноземний спеціаліст, він запропонував би схему клубного устрою, навіть не за великі кошти: щоб в клубі були б аналітичний та медичний центри. Навіть, я сказав би центр побуту для того, щоб упорядкувати життєдіяльність гравців в цілому. Щоб гравці отримували не тільки волейбольну підготовку, але й розумну атлетичну, загально фізичну та й теоретичну підготовку. Іноді зіштовхуюся з тим, що люди не мають елементарних волейбольних знань та правильних прагнень. Люди іноді не знають, до чого прагнути згідно своїх можливостей, не знають природу своїх помилок, не прагнуть їх виправляти. Це не їх вина, це їх біда. Напевно це лінь розуму, в тому числі і нашого тренерського корпусу, викласти їм щось цікаве, захопити їх, мотивувати їх, навіть, якщо клуб має скрутне фінансове становище.
Наприклад, юним гравцям в Росії, Азербайджані є до чого прагнути. Приїхала американка, бразилійка, полька, чи італійка – всі з певним набором ігрових якостей достатньо високого рівня. Молоді волейболістки дивляться, як вони готуються до гри, як ведуть себе на майданчику, як грають. Коли людина говорить: «Я хочу бути щасливою у волейболі», це багато про що говорить. Прихід таких гравців – це великий плюс, це великий мотиватор для зростання. Підкреслюю, із-за кордону потрібно брати не посередніх гравців та тренерів, а яскравих, вміючих.
Звісно, для запрошення іноземних спеціалістів, чи гравців, необхідні кошти, а для цього клуби сумісно із керівництвом ФВУ повинні розвивати комерційну складову. Не сидіти на місці, а шукати спонсорів – чим більше, тим краще. Тоді розвиватиметься і сам клуб, і волейбол в країні.
Прес-служба ФВУ
Оригінал публікації http://www.fvu.in.ua/news/uachemp/1176-filisht.html
