Футзальна “Енергiя” втретє у своїй iсторiї здобула Кубок України. Додому енергетики привезли вiдразу двi кубковi чашi. Стару, яку розiгрували останнi 20 рокiв, вирiшили вiддати “Енергiї” за заслуги на довiчне зберiгання. I нову, яку вони здобули пiд час драматичного “Фiналу восьми” у Луганську.
Про шлях команди до цього успiху розповiв найкращий бомбардир “Енергiї” i водночас її граючий тренер Максим Павленко.
– Максиме, пiсля матчу ти сказав, що це найцiнiший трофей у твоїй кар”єрi. Чому, адже це вже не перший виграний тобою кубок?
– Напередоднi кубкового “Фiналу восьми” у нас було безлiч проблем, як в iгровому планi так i в психологiчному. Ми вже майже два мiсяцi не могли виграти. I було величезне бажання зламати цю неприємну традицiю, перемогти та повiрити у власнi сили саме перед вирiшальними матчами чемпiонату. Тому ми не налаштовувалися на те, щоб виграти Кубок, а сконцентровувалися на кожнiй окремiй грi. Ми готувалися до кожного суперника не думаючи, що нас чекає завтра.
Так дiйшли до фiналу, i перед ним наш тренер Олександр Косенко сказав, що така нагода випадає раз на рiк i то не в кожного. Ми розумiли, що тепер вiдступати нiкуди. Було важко, ми вiдiгрувались у додатковий час, але вистояли. Саме тому, що ми показали характер, ця звитяга стоїть окремо.
– У чвертьфiналi ви досить легко перемогли представника екстра-лiги “Ураган” (4:1), а в пiвфiналi заледве здолали команду другої лiги “Епiцентр” (5:4). Чому так важко грали проти слабшого суперника?
– У чвертьфiналi ми вiддали дуже багато сил. А в “Епiцентрi” зiбрано чимало досвiдчених гравцiв, якi свого часу ставали чемпiонами України. Так, це команда другої лiги, але вона чинила нам неймовiрний опiр. Це Кубок, i на одну гру може налаштуватися будь-яка команда. Ми чекали вiд них чогось схожого, бо вони виграли у “Спортлiдера” 6:3, а ми з цiєю командою зiграли в чемпiонатi внiчию.
– Ви грали в Луганську проти мiсцевої команди. Трибуни тисли на вас?
– Суперник мав шалену пiдтримку. Нас вони теж пiдтримували, кричали: “Ви пенсiонери, ваш час вже минув!” Це нас лише заводило, i виникло неймовiрне бажання довести, що ми ще чогось вартi. Хотiлося закрити рота тим, хто не вiрить у нас i що ми можемо здобувати трофеї.
– У додатковий час рахунок став 2:3 не на вашу користь. Були думки, що це вже поразка?
– Були думки випускати п’ятого польового гравця i шукати щастя бiля ворiт суперника. Але ми вiрили, що при грi чотири на чотири зможемо зрiвняти рахунок. I ми це зробили. Ба бiльше, в кiнцi додаткового часу ми навiть мали чисельну перевагу, бо суперника вилучили. Не скористалися. Та у серiї пiсляматчевих пенальтi ми були стiйкiшими i впевненiшими.
– До речi, коли “ЛТК” забив другий гол у вашi ворота, м’яч перетнув лiнiю?
– Це дуже суперечливий епiзод. Та саме цей момент показав, чого ми вартi. Нiхто з гравцiв нашої команди не кинувся до арбiтра i не почав доказувати, що голу не було. Ми прийняли це рiшення суддi, хоча й були великi сумнiви у правильностi зарахованого голу.
– Ви граючий тренер команди. Як подiленi вашi функцiї з головним наставником Олександром Косенком?
– У нас в командi є головний тренер i 12 помiчникiв, якi виконують усi його вказiвки на полi. За його вiдсутностi функцiї головного переходять до мене. Та я у першу чергу гравець i хочу ним бути ще декiлька рокiв.
Газета “Експрес”
